Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.06.2019 року у справі №242/3262/18

Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 242/3262/18

провадження № 61-11268 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 січня 2019 року у складі судді Капітонова В. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів:

Мироненко І. П., Баркова В. М., Принцевської В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради (далі - КП "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що він тривалий час перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював заступником директора з виробництва. Наказом від 30 травня 2018 року його було звільнено за скороченням чисельності працівників. Вважає дії відповідача незаконними та таким, що порушують трудове законодавство, оскільки йому не було запропоновано іншої посади, не було враховано його переважне право на залишення на роботі, профспілковий комітет не надав згоди на його звільнення.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ від 30 травня 2018 року № 91-ос, поновити його на посаді заступника директора з виробництва з 02 червня 2018 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 червня 2018 року по день ухвалення рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 17 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ КП "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради від 30 травня 2018 року № 91-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора з виробництва в КП "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради з 02 червня 2018 року.

Стягнуто з КП "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради на користь ОСОБА_1 124 867 грн 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі працівника.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не доведено, що мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності працівників. Не надано доказів того, що позивач був належним чином ознайомлений з відповідним наказом, розірвання трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, здійснено без попередньої згоди профспілкового комітету підприємства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 02 травня 2019 року апеляційну скаргу КП "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради задоволено частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 січня 2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено.

Стягнуто з КП "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради на користь ОСОБА_1 124 867 грн 40 коп. з утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин, середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 124 867
грн 40 коп. підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 16 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку встановленого 233 КЗпП України. При звільненні позивач відмовився від запропонованих йому інших вакантних посад. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем є необґрунтованим.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в яких він просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 тривалий час перебував із відповідачем КП "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради у трудових відносинах.

З 02 жовтня 2017 року переведений на посаду заступника директора з виробництва, наказ від 29 вересня 2017 року № 183-а.

19 березня 2018 року протоколом № 1 засідання комісії по оптимізації чисельності працівників КП "СЄЗ" Авдіївської міськради було прийняте рішення про скорочення з 01 червня 2018 року ряду посад, у тому числі і посаду заступника директора з виробництва.

Про скорочення чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (наказ від 20 березня 2018 року № 39-ос) позивача ОСОБА_1 було повідомлено письмово під розпис 22 березня 2018 року.

Протоколом засідання профспілкового комітету комунальних підприємств об'єднання житлово-комунального господарства м. Авдіївка від 29 березня 2018 року відмовлено у наданні згоди на скорочення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України посади заступника директора з виробництва, яку займав ОСОБА_1.

Наказом від 30 травня 2018 року № 91-ос (підстава наказ від 20 березня 2018 року, акт від 30 травня 2018 року № 39) ОСОБА_1, заступника директора з виробництва, звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно пункту 2 даного наказу скороченим працівникам запропоновані вакантні посади відповідно до додатку № 1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з частиною 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що приймаючи рішення про відмову у наданні згоди на скорочення профспілковий комітет виходив з положень частин 1, 2 статті 42 КЗпП України та зазначив, що ОСОБА_1 має стаж роботи на підприємстві 21 рік, є висококваліфікованим працівником, знає виробництво, займав різні посади, може приймати вірні оперативні рішення при виникненні аварійних ситуацій на виробництві. На даний час на його утриманні перебувають двоє осіб (дружина та неповнолітня дитина), додаткових заробітків не має.

Доводи в касаційній скарзі про те, що рішення профспілкового органу є необґрунтованим є безпідставними, оскільки в рішенні зазначено підстави відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем, з відповідним обґрунтуванням порушення відповідачем прав при звільненні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно штатного розпису апарату управління фахівців і службовців КП "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради, із штату працівників з 02 червня 2018 року була виведена посада - заступника директора з виробництва.

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника (територіальної громади м. Авдіївка Донецької області), представника власника - Авдіївської міської ради щодо господарського використання комунального майна і принципів самоврядування трудового колективу.

Згідно з положеннями пункту 5.7 статуту до компетенції директора підприємства віднесено призначення та звільнення працівників підприємства, у тому числі на контрактній основі, встановлення порядку і розмірів оплати їх праці згідно затверджених Авдіївським міськвиконкомом штатного розпису підприємства, форм і системи оплати праці.

Штатний розпис затверджено виконуючим обов'язки директора КП "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради Сахно Р. В., але будь-яких доказів щодо внесення змін до статуту підприємства і передачі директору підприємства повноважень в частині затвердження штатного розпису, і виникнення умов для звільнення працівників, посади яких підлягали скороченню, суду надано не було.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України проведено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Доводи в касаційній скарзі про те, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку встановленого 233 КЗпП України є необґрунтованими.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку проведений судом відповідно до положень пункту 8 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, зі змінами та доповненнями, який за період з 02 травня 2018 року по день ухвалення рішення, тобто 17 січня 2019 року, складає 124 867 грн 40 коп.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" судам роз'яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 124 867 грн 40 коп. підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 січня 2019 року в незміненій частині та постанову Донецького апеляційного суду від 02 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк