ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 357/8305/19

провадження № 61-13915св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., від 12 вересня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У липні 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області

Ілюшиної М. О. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

2. На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» зазначало, що 17 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване у ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передала товариству в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,6864 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0010, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, та договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передала товариству в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,7115 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0025, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

3. 26 червня 2014 року за ТОВ «Олійникова Слобода» зареєстровано право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:007:0010, а

02 липня 2014 року - на земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:007:0025.

4. Позивач зазначав, що протягом усього часу дії договорів оренди він користувався земельними ділянками у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував орендну плату. Проте, починаючи з лютого

2018 року, ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення його права користування землею за договорами оренди.

5. За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, наказом № 727/5 від 15 березня 2018 року міністерство скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за товариством.

6. Незважаючи на те, що договори оренди є дійсними і ніким не оспорені,

05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем -

ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договори оренди, за умовами яких передала останньому в оренду зазначені вище земельні ділянки, після чого 15 березня

2018 року проведено державну реєстрацію права оренди на них за новим орендарем.

7. У зв`язку з порушенням прав товариства як законного орендаря земельної ділянки ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним цього договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди. Однак, після його звернення до суду, з метою ускладення виконання майбутнього рішення у справі, відповідачі розірвали договір оренди, а власниця здійснила об`єднання земельних ділянок, зареєструвала право власності на неї, не погодивши технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання з ТОВ «Олійникова Слобода».

8. Незважаючи на дійсність права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» за договорами оренди, які були чинними, 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду відповідачу було передано земельну ділянку, та 13 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію права оренди на неї за новим орендарем.

9. Посилаючись на наведене, а також враховуючи зміну позовних вимог,

ТОВ «Олійникова Слобода» просило суд: визнати недійсним договір оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220484400:01:007:0046, площею 5,3979 га; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди зазначеної вище земельної ділянки від 13 грудня 2018 року; витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» спірну земельну ділянку; внести зміни до договору оренди землі від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції.

Стислий виклад позиції відповідачів

10. ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність. Зазначали, що реєстрація права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:007:0010 та 3220484400:01:007:0025 була скасована Міністерством юстиції України та на момент початку перебігу строку дії договору оренди, укладеного з ТОВ Агрокомплекс «Узин», права та інтереси позивача порушені не були, оскільки права на вказані об`єкти нерухомого майна у нього були відсутні. Вважали, що дії ОСОБА_1 щодо об`єднання земельних ділянок та укладення договору оренди з ТОВ Агрокомплекс «Узин» є законними, а тому відсутні підстави для визнання цього договору недійсним, скасування рішення державного реєстратора та відповідно витребування земельної ділянки.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від

07 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки державна реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за ТОВ «Олійникова Слобода» була скасована, у позивача відсутні права оренди, що свідчить про відсутність порушення його прав у зв`язку з укладенням оспорюваного договору оренди. Крім того, з огляду на об`єднання спірних земельних ділянок, зміну їх меж та площі, обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав визнано неефективним.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

13. Постановою Київського апеляційного суду від12 вересня 2023 року

апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня

2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги

ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено частково.

14. Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:01:007:0046, загальною площею 5,3979 га.

15. Скасовано рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:01:007:0046, загальною площею 5,3979 га, індексний номер: 44593902 від 13 грудня 2018 року 15:17:05.

16. Витребувано із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода»земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:01:007:0046, загальною площею 5,3979 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

17. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

18. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушеного права позивача. Апеляційний суд зазначив, що у зв`язку із визнанням незаконним і скасуванням наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5 право оренди позивача за договорами оренди землі від 17 червня 2013 року є дійсними з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірні земельні ділянки, оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права. Встановлено, що у позивача право оренди земельної ділянки ще не закінчилося, а тому він, як тимчасовий володілець земельної ділянки, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, передбаченим статтею 27 ЗУ «Про оренду землі», та витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

20. Водночас, позовні вимоги, заявлені до державного реєстратора визнані такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у спорі. Також відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» про внесення змін до договору оренди землі від 17 червня 2014 року, оскільки об`єднання земельних ділянок не припиняє права оренди орендаря щодо неї, а за відсутності доказів незгоди ОСОБА_1 на зміну умов договору оренди землі, такі вимоги є передчасними та такими, що не відповідають приписам статті 30 Закону України «Про оренду землі».

Узагальнені доводи касаційної скарги

21. 25 вересня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Марценюк Л. А., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня

2023 року та залишити в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2020 року.

22. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановахВерховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13,

від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16, від30 січня 2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц, від29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 04 червня 2019 рокуу справі

№ 916/3156/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 19 січня

2021 року у справі № 916/1415/19, від 18 квітня 2023 року у справі

№ 357/8277/19 та у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 686/2073/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що Київським апеляційним судом у частині визначення витрат на оплату послуг адвоката відповідача не враховано правових висновків Верховного Суду та не розглянуто клопотання про звільненняОСОБА_1 від сплати судових витрат, порушено принципи пропорційності та співмірності (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що захист прав орендаря щодо земельної ділянки можливий лише під час дії договору оренди. У спірних правовідносинах строк договору оренди, укладеного з ТОВ «Олійникова Слобода», закінчився 17 червня 2023 року, а тому у позивача відсутнє право, яке підлягає захисту в судовому порядку. Відповідачка стверджує, що згоди на поновлення договорів оренди, вона, як власник земельної ділянки, не надавала.

24. Застосована судом апеляційної інстанції судова практика є не релевантною спірним правовідносинам, у яких закінчився строк дії договірних правовідносин.

25. Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, вважає, що суд апеляційної інстанції не розглянув її клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з скрутним майновим станом, та при вирішенні питання про розподіл судових витрат не урахував критеріїв пропорційності та співмірності.

26. Додатково заявляє клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, у розмірі 12 500,00 грн та у суді касаційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

28. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 357/8305/19, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

29. 07 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

30. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

31. 07 листопада 2023 року ТОВ «Олійникова Слобода» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

32. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що на момент звернення товариства до суду з позовом у цій справі, строк оренди не закінчився, більш того, товариство використало передбачені договором та статтею 33 Закону України «Про оренду землі» заходи для реалізації свого переважного права на укладення договорів оренди на новий строк. Зосереджує увагу на тому, що право оренди товариства на спірні земельні ділянки було зареєстровано 26 червня

2014 року та 02 липня 2014 року.

33. Посилання касаційної скарги на необґрунтований розподіл судом апеляційної інстанції судових витрат у справі ТОВ «Олійникова Слобода» вважає безпідставним. Правові підстави для звільнення заявниці від відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відсутні. Доводи про наявність скрутного майнового стану заявниці не доведені належними та допустимими доказами.

34. Додатково заявляє клопотання про зменшення судових витрат

ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу з 27 500,00 грн до 5 000,00 грн, а також стягнення в порядку розподілу судових витрат на їх користь

ТОВ «Олійникова Слобода» витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції у розмірі 23 345,46 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 2,6864 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3220484400:01:007:0010, розташована у межах

Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області та земельна ділянка, площею 2,7115 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3220484400:01:007:0025, розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

36. 17 червня 2013 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала

ТОВ «Олійникова Слобода» в оренду земельну ділянку, площею 2,6864 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0010.

37. Того ж дня, між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала ТОВ «Олійникова Слобода» в оренду земельну ділянку, площею 2,7115 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0025.

38. Зазначені договори було укладено строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становило

1 262,88 грн.

39. Сторонами договорів оренди погоджено, що оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200,00 (двісті) грн, в разі смерті орендодавця допомога на поховання в розмірі 500,00 (п`ятсот) грн або продукти на цю суму на підставі заяви особи, що займається похованням.

40. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції.

41. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року.

42. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг.

43. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 роки за взаємною згодою сторін.

44. Згідно з пунктом 37 договорів оренди ці договори набирають чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

45. 26 червня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області

Юхно Н. В. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:007:0010 за ТОВ «Олійникова Слобода», індексний номер 14072572, а 02 липня 2014 року - рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:007:0025, індексний номер 14144220.

46. Наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі ОСОБА_1 , та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за

ТОВ «Олійникова Слобода» на належні ОСОБА_1 земельні ділянки кадастрові номери 3220484400:01:007:0010 та 3220484400:01:007:0025, яке було зареєстроване на підставі договорів оренди від 17 червня 2013 року.

47. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ «Олійникова Слобода» стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ТОВ «Олійникова Слобода» були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій.

48. Скасування іншого речового права ТОВ «Олійникова Слобода» на вищезазначені земельні ділянки здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України

Чекригіним О. В. 15 березня 2018 року, індексний номер рішення: 40127608.

49. 05 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» було укладено договори оренди цих же земельних ділянок; рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:007:0010, індексний номер: 40137208 від 15 березня 2018 року, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю., та на земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:007:0025, індексний номер: 40136962 від 15 березня

2018 року, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю.

50. 27 липня 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі від 05 березня 2018 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

51. 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договори про розірвання укладених між ними договорів оренди землі

від 05 березня 2018 року.

52. 13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки. площею 2,6864 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0010, індексний номер рішення: 44589492 та земельної ділянки, площею 2,7115 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0025, індексний номер рішення: 44589492, підстава: об`єднання об`єктів нерухомого майна, заява про на об`єднання земельних ділянок, серія та номер: 3231, виданий 01 грудня 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дерун К. А.

53. Згідно з листом міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області №177/121-19 від 04 липня 2019 року, ОСОБА_1 здійснила об`єднання земельних ділянок кадастровий номер 3220484400:01:007:0010 та кадастровий номер 3220484400:01:007:0025, в одну - площею 5,3979 га кадастровий номер 3220484400:01:007:0046.

54. 13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на сформовану внаслідок об`єднання спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .

55. 10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220484400:01:007:0046 загальною площею 5,3979 га.

56. 13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за 3220484400:01:007:0046, індексний номер 44593902.

57. 18 квітня 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) про внесення змін до договору оренди землі від 17 червня 2013 року, в якій, посилаючись на істотні зміни договору оренди, вважало, що є підстави для внесення змін в частині, що ідентифікують об`єкт оренди, а саме: кадастрового номеру та площі орендованої земельної ділянки, сформованої внаслідок об`єднання земельних ділянок, які були першочергово передані в оренду підприємству; документів, які підтверджують право власності орендодавця на таку земельну ділянку; нормативної грошової оцінки земельної ділянки та залежного від неї розміру орендної плати. Відповіді на зазначену пропозицію (оферту) товариство не отримало.

58. Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі №357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5, у тому числі в частині скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди

ТОВ «Олійникова Слобода» на спірні земельні ділянки. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

59. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

60. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

61. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

62. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

63. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

64. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

65. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

66. У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

67. Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 17 червня 2013 року) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

68. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

69. У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

70. Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

71. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

72. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

73. Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

74. У частині першій статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договорів оренди від 17 червня 2013 року та від 10 грудня

2018 року) було визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

75. 05 грудня 2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності

16 січня 2020 року № 340-IX частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено вимогою, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, а право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

76. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися, то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 01 січня 2013 року) вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

77. У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI

від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

78. Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

79. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ім. Котовського», яке з 2016 року було перейменоване в

ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено два договори оренди землі, (кадастрові номери земельної ділянки 3220484400:01:007:0010 та 3220484400:01:007:0025). Речове право на спірні земельні ділянки за позивачем згідно з договорами оренди землі від 17 червня 2013 року було зареєстровано 26 червня 2014 року та 02 липня 2014 року відповідно.

80. Однак, у зв`язку із скасуванням на підставі наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 рішень державного реєстратора про реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки за ТОВ «Олійникова Слобода», спірні земельні ділянки вибули з тимчасового користування позивача, на підставі дій ОСОБА_1 об`єднані в одну земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:007:0046, площею 5,3979 га, та передано в оренду

ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на підставі договору оренди від 10 грудня 2018 року.

81. Встановивши, що постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірні земельні ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що право оренди позивача за договором оренди землі від 17 червня 2013 року є чинним.

82. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (постанови

від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

83. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

84. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

85. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

86. З аналізу наведених норм, у разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним.

87. Враховуючи, що на час підписання оспореного договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний раніше і зареєстрований, є підстави для визнання оспорюваного договору оренди недійсним як такого, що суперечить акту цивільного законодавства (частина перша статті 203 ЦК України), зокрема, приписам абзацу четвертого частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі», а також скасування його державної реєстрації.

88. Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 та у постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 584/722/18, від 21 червня 2023 року у справі № 357/9051/18.

89. Крім того, судом апеляційної інстанції було правильно ураховано, що поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки. За обставинами справи ОСОБА_1 передала в оренду

ТОВ «Олійникова Слобода» дві земельних ділянки, площею 2,6864 га та 2,7115 га, які надалі об`єднала в одну земельну ділянку, площею 5,3979 га. Таке об`єднання земельних ділянок не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки дві передані в оренду земельні ділянки увійшли до однієї новосформованої земельної ділянки. Підстави для дострокового припинення у зв`язку з наведеним дії договорів земельних ділянок, укладених з ТОВ «Олійникова Слобода», відсутні.

90. В контексті оцінки доводів касаційної скарги щодо ухвалення оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції після закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок від 17 червня 2013 року, колегія суддів зауважує, що з позовом до суду за захистом своїх прав орендар звернувся задовго до закінчення строку дії таких договорів - у липні 2019 року. Рішення суду першої інстанції було ухвалено також під час дії договорів оренди та чинного права оренди у

позивача - 07 грудня 2020 року. Відтак, тривалий перегляд справи в суді апеляційної інстанції, пов`язаний зокрема із неодноразовим зупиненням провадження у справі до розгляду інших справ, не може бути підставою для висновку про відсутність у позивача права на захист його прав.

91. Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, в контексті відсутності в позивача права на судових захист, є необґрунтованими, з огляду на відмінність фактичних обставин, встановлених судом у наведеній справі. Так, у справі № 610/1030/18 орендар звернувся до суду із позовом про захист своїх прав за два тижні до закінчення строку дії договорів оренди, не реалізувавши переважне право на продовження строку їх дії у передбачений ними строк, а на час розгляду справи і ухваленні судом першої інстанції судового рішення у справі строк дії первинних договорів оренди закінчився. З урахуванням наведених обставин реалізації орендарем свого права на судовий захист, подання позову тоді, коли з огляду на встановлені процесуальним законом строки він завідомо не міг мати чинного права оренди земельних ділянок на момент набрання законної сили судовим рішенням про задоволення відповідного позову, Верховний Суд дійшов висновку про неефективність та неналежність обраного ним способу захисту.

92. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

93. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

94. В аспекті дотримання принципів розумності, добросовісності та справедливості заслуговує на увагу переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк.

95. Відповідно положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

96. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

97. Переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк було узгоджено сторонами у пункті 5 договорів оренди землі

від 17 червня 2013 року. Такі умови передбачають не лише обов`язок орендаря повідомити про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, але й обов`язок орендаря за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

98. Користування спірними земельними ділянками ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на підставі зареєстрованого договору оренди порушує право позивача на використання свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк. Доказів виконання орендодавцем вимог пункту 5 договорів оренди землі від 17 червня 2023 року матеріали справи не містять.

99. Ураховуючи наведене, задоволення позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі від 10 грудня

2018 року, укладеного у період чинності його права оренди спірних земельних ділянок, скасування реєстрації такого речового права та витребування земельної ділянки, є законним та справедливим, сприяє забезпеченню принципу правової визначеності та спрямоване на поновлення порушених прав позивача, передбачених умовами договорів оренди від 17 червня 2013 року.

100. В частині доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при розподілі судових витрат, колегія суддів вважає необґрунтованими.

101. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

102. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

103. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

104. Надавши належну правову оцінку поданим позивачем доказам понесення ним витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, суд апеляційної інстанції обґрунтовано, з урахуванням вимог пропорційності, вирішив питання про розподіл понесених позивачем судових витрат у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

105. Визначений судом апеляційної інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у судах першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає таким, що відповідає критеріям реальності, дійсності та співмірності щодо обставин справи. Судом правильно ураховано складність справи, кількість заявлених вимог, необхідні до вчинення процесуальні дії, тривалість судового розгляду справи, кількість судових засідань, а також поданих відповідачами документів, необхідних до опрацювання, неодноразове оскарження відповідачкою процесуальних ухвал до судів вищих інстанцій.

106. Посилання ОСОБА_1 на наявність правових підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», для звільнення від сплати судових витрат, які підлягають відшкодуванню за наслідками розгляду справи на підставі статті 141 ЦПК України.

107. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження неможливості сплати відповідних судових витрат.

108. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

109. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

110. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.

111. Констатація скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, що узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

112. Колегія суддів зауважує, що відповідачка не була позбавлена можливості користуватися професійною правничою допомогою, наданою на підставі цивільно-правового договору з погодженою між сторонами такого договору оплатою, мала можливістю оплачувати такі послуги, звертатись до суду вищої інстанції зі скаргами, заявляла клопотання про стягнення з позивача понесених нею судових витрат, відтак висновок апеляційного суду про покладення на неї тягаря відшкодування таких самих витрат, понесених іншою стороною, на користь якої ухвалене судове рішення, є таким, що відповідає принципу справедливості судового розгляду.

113. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, а також поведінці сторін спору, та дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

114. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

115. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

116. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

117. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 410 ЦПК України).

118. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, понесених в суді касаційної інстанції

119. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

120. Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

121. Із клопотанням про відшкодування судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції, звернутися ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода».

122. Ураховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, понесені нею судові витрати у суді касаційної інстанції підлягають залишенню за нею.

123. Натомість понесені витрати ТОВ «Олійникова Слобода» підлягають відшкодуванню на підставі положень пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України.

124. На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції ТОВ «Олійникова Слобода» надало додаткову угоду № 23/10/25-1 до договору про надання правової допомоги № 18/12-10 від 22 грудня 2018 року, укладену 25 жовтня 2023 року, згідно з умовами якої сторонами було погоджено розмір правничої допомоги за аналіз касаційної скарги ОСОБА_1 , підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу, підготовку інших процесуальних документів та вчинення інших дій, у розмірі 500,00 євро, а також ПДВ у розмірі 100,00 євро. Згідно з рахунком на оплату № 201 від 25 жовтня

2023 року та платіжною інструкцією № 66182801 від 31 жовтня 2023 року

ТОВ «Олійникова Слобода» було сплачено за юридичні послуги 23 345,46 грн.

125. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

126. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

127. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

128. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

129. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

130. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268).

131. Ураховуючи обсяг наданих послуг ТОВ «Олійникова Слобода» адвокатом Тетерею С. І., зокрема підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу, беручи до уваги, що зазначений представник позивача приймала участь у розгляді справи в судах попередніх інстанцій, була обізнана з доводами інших сторін спору та змістом ухвалених судових рішень, а також розгляд справи в суді касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, колегія суддів вважає, що розумним, справедливим та співмірним розміром судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Олійникова Слобода» в порядку розподілу судових витрат у суді касаційної інстанції, буде 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від12 вересня 2023 року залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», в порядку розподілу судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович