Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №359/4141/17

Постанова

Іменем України

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 359/4141/17

провадження № 61-37834св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: військова частина А2215, Київське квартирно-експлуатаційне управління,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Комісія з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Київське КЕУ) про визнання незаконними дій житлової комісії, що полягають у знятті позивача з квартирного обліку; визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії про вжиття цього заходу, а також зобов'язання поновити позивача на квартирному обліку; визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії про скасування рішення про розподіл квартири; визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії про повторний розподіл квартири; зобов'язання передати список розподілу квартири на повторний розподіл квартири, зобов'язання передати список розподілу квартири на погодження та затвердження, а також оформлення ордеру на вселення позивача в квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині А2215 та 30 липня 1994 року був зарахований на квартирний облік.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 17 червня 2009 року № 262 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас у зв'язку із закінченням контракту та вийшов на пенсію за вислугою років.

Водночас, позивач був залишений на квартирному обліку: в загальній черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов, він мав № 24, а в черзі осіб, які мають право на першочергове отримання житла, - № 3.

30 січня 2017 року на засіданні житлової комісії військової частини А2215 ОСОБА_1 та його сім'ї у складі дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 була надана квартира АДРЕСА_1.

Однак, 28 квітня 2017 року на засіданні житлової комісії військової частини А2215 позивач був знятий з квартирного обліку та виключений зі списку загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та списку безквартирних військовослужбовців цього гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла.

Посилаючись на те, що вказані дії відповідача не відповідають закону та порушують право позивача на житло, ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконними дії житлової комісії військової частини А2215, що полягають у знятті позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов серед військовослужбовців Бориспільського гарнізону; визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини А2215, викладене в протоколі засідання цієї комісії від 28 квітня 2017 року № 6 в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку; зобов'язати житлову комісію військової частини А2215 поновити позивача на квартирному обліку та включити його у список загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та список безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла, з 30 липня 1994 року; визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини А2215, викладене в протоколі засідання цієї комісії від 30 травня 2017 року № 8 про скасування рішення житлової комісії військової частини А2215, викладеного в протоколі засідання цієї комісії від 30 січня 2017 року № 3 про погодження надання ОСОБА_1 та його сім'ї у складі дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини А2215, викладене в протоколі засідання цієї комісії від 30 червня 2017 року № 10, про погодження надання ОСОБА_5 та його сім'ї у складі дружини ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1; зобов'язати житлову комісію військової частини А2215 передати Київському КЕУ список розподілу житлової площі в частині надання ОСОБА_1 та його сім'ї у складі дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1; зобов'язати Київське КЕУ передати цей список розподілу житлової площі командиру військової частини А2215; зобов'язати командира військової частини А2215 затвердити вказаний список розподілу житлової площі та передати його виконавчому комітету Бориспільської міської ради Київської області для оформлення ордеру на вселення позивача та його сім'ї у складі дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії житлової комісії військової частини А2215, що полягають у знятті ОСОБА_1 з квартирного обліку та виключення його зі списку загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та списку безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла.

Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини А2215, викладене в пункті 9 протоколу засідання цієї комісії від 28 квітня 2017 року № 6, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та виключення його зі списку загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та списку безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла.

Зобов'язано житлову комісію військової частини А2215 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку та включити його у список загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та список безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла, з 30 липня 1994 року.

Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини А2215, викладене в пункті 11 протоколу засідання цієї комісії від 30 травня 2017 року № 8, про скасування рішення житлової комісії військової частини А2215, викладеного в протоколі засідання цієї комісії від 30 січня 2017 року № 3, про погодження надання ОСОБА_1 та його сім'ї у складі дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.

Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини А2215, викладене в протоколі цієї комісії від 30 червня 2017 року № 10, про погодження надання ОСОБА_5 та його сім'ї у складі дружини ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано житлову комісію військової частини А2215 передати до Київського КЕУ список розподілу житлової площі з інформацією про надання ОСОБА_1 та його сім'ї у складі дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку суперечить частині 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 3.12 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ОСОБА_1 скасовано та постановлено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 звільнений із військової служби у запас Збройних Сил України у зв'язку із закінченням строку дії контракту, а ця обставина позбавляла його права залишатися на квартирному обліку військової частини А2215, оскільки підставою для звільнення позивача в запас було саме закінчення строку дії контракту, а не вік, стан здоров'я або скорочення штатів чи проведення інших організаційний заходів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу Мартєву С. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційне провадження відкрито за відсутності документа про сплату судового збору; суд апеляційної інстанції допустив до участі у справі представника відповідача без належних повноважень; право позивача перебувати на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов перевірялося щороку, а після звільнення з військової служби в запас, вийшов на пенсію за вислугою років, що є гарантією для залишення його на квартирному обліку; надання позивачу квартири було погоджено в порядку загальної черги, а не позачергово; суд апеляційної інстанції не застосував статті 37, 40 ЖК Української РСР, Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, якими передбачено виключний перелік підстав для виключення осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а також Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, якою передбачено, що військовослужбовці, які перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов до 01 січня 2005 року, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку без врахування вислуги на військовій службі.

У червні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Київське квартирно-експлуатаційне управління просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки жилі приміщення надаються військовослужбовцям, які перебувають на квартирному обліку, а ОСОБА_1 знято з квартирного обліку як такого, що втратив відповідне право перебувати на обліку після звільнення за закінченням строку контракту.

19 червня 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому військова частина А2215 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки судовий збір при подачі апеляційної скарги було сплачено за належними суду реквізитами та у належному розмірі, про що надано оригінал платіжного доручення; ОСОБА_1 та членів його сім'ї було знято з квартирного обліку правомірно, а на засіданні житлової комісії було прийняте рішення про погодження надання квартири позивачу, яке не могло бути підставою для отримання ордеру та вселення позивача та членів його сім'ї до спірної квартири, а мало рекомендаційний характер. Твердження позивача про порушення його права на житло є безпідставним, оскільки позивач забезпечений службовою квартирою, та за ним зберігається право на покращення житлових умов в інший спосіб, передбачений законом.

У червні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Міністерство оборони України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки підстав для залишення позивача на квартирному обліку немає, а військова частина А2215 діяла в межах та у спосіб передбачений законодавством, а тому права позивача не порушено.

Заяви та клопотання

У вересні 2019 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_8 про повідомлення про день та час розгляду справи для надання можливості особистого обґрунтування правової позиції у справі та надання додаткових пояснень.

Клопотання представника ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки позивачем у справі є ОСОБА_1, а не ОСОБА_8.

Крім того, оскільки згідно з частиною 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відсутні підстави для розгляду справи у судовому засіданні за участю учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А0205, правонаступником якої є А2215 з 01 серпня 1990 року до 05 серпня 2009 року (а. с. 29-31 т. 1).

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 17 червня 2009 року № 262 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв'язку із закінченням контракту та 05 серпня 2009 року позивач був виключений зі списків військовослужбовців військової частини А2215. Календарна вислуга років у Збройних Силах України 18 років 10 місяців (а. с. 32,50 т. 1).

Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини А2215 від 30 січня 2017 року № 3, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 30 липня 1994 року, та погоджено надання позивачу постійної житлової площі згідно із списком загальної черги на склад сім'ї 3 особи 2 кімнатної квартири АДРЕСА_1.

Житлова площа надається із зняттям з квартирного обліку (а. с. 36 т. 1).

Довідкою військової частини А2215 від 01 квітня 2017 року № 350/133/2202/13/179ПС підтверджено, що він перебуває на квартирному обліку у військовій частині А2215 з 30 липня 1994 року, складом сім'ї 3 особи, користується правом першочергового отримання житла з 30 липня 1994 року (а. с. 39 т. 1)

Рішенням житлової комісії військової частини А2215, викладеним у протоколі засідання житлової комісії від 28 квітня 2017 рок № 6, ОСОБА_1 знято з квартирного обліку та виключено зі списку загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та списку безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла як такого, що втратив право перебувати на квартирному обліку після звільнення у запас з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту (а. с. 48 т. 1).

Рішенням житлової комісії військової частини А2215, викладеним у протоколі засідання житлової комісії від 30 травня 2017 року № 8, житлова комісія військової частини А2215 скасувала рішення від 30 січня 2017 року щодо розподілу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (а. с. 206 т. 1).

30 червня 2017 року житлова комісія військової частини А2215 погодила надання зазначеної квартири військовослужбовцю ОСОБА_5 (витяг з протоколу засідання житлової комісії від 30 червня 2017 року № 10, а. с. 71 т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Пунктом 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Дія пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" безпосередньо пов'язується з тим, з якої саме з підстав, зазначених у частині 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

Установлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку при військовій частині А2215, оскільки підставою для звільнення в запас було закінчення строку дії контракту, а не вік, стан здоров'я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів.

Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

Відповідно до абз. 1 пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно з пунктом 2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абз. 1 пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, наведені норми Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями також не передбачають підстав для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту та наявністю в нього лише 18 років 10 місяців календарної вислуги.

Зазначений правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц (провадження 14-169цс18), постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 295/8491/16-ц (провадження № 61-34972св18).

Зазначеними висновками спростовуються доводи касаційної скарги про те, що право позивача перебувати на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов перевірялося щороку, а після звільнення з військової служби в запас, він вийшов на пенсію за вислугою років, що є гарантією для залишення його на квартирному обліку.

Інші доводи касаційної скарги про те, що надання позивачу квартири було погоджено в порядку загальної черги, а не позачергово; суд апеляційної інстанції не застосував статті 37, 40 ЖК Української РСР, Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, якими передбачено виключний перелік підстав для виключення осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а також Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, якою передбачено, що військовослужбовці, які перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов до 01 січня 2005 року, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку без врахування вислуги на військовій службі, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Крім того, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко