Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 619/4238/14-ц

провадження № 61-34570св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води»,

представники відповідача: Подольська Тетяна Володимирівна , Бірюкова Олександра Павлівна ,

третя особа - Головне управління Держпраці у Харківській області,

представник третьої особи - Капуста Світлана Валеріївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» на рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2017 року в складі колегії суддів: Котелевець А. В.,

Кругової С. С., Піддубного Р. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» (далі - ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води»), третя особа - Головне управління Держпраці у Харківській області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води», працюючи з 09 квітня 2014 року оператором видувного напівавтомату роздуву ПЕТ пляшки ТОВ «Завод «Березовські мінеральні води».

Наказом від 11 липня 2014 року № 26-к, уточненим наказами від 11 липня

2014 року № 29-к та від 11 липня 2014 року № 31-к її було звільнено з посади з 11 червня 2014 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Вважала звільнення незаконним, оскільки з 17 червня 2014 року її не допускають до роботи, та з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд: поновити її на посаді оператора видувного напівавтомата цеху роздуву

ПЕТ пляшки ТОВ «Завод «Березовські мінеральні води»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн, а також покласти на відповідача витрати, пов`язані з прибуттям позивача до суду, та компенсацією за відрив від звичайних занять.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 18 червня 2014 року, 25 червня 2014 року, 02 липня 2014 року та 09 липня 2014 року без поважних причин, документів на підтвердження поважності причин не надала, тому підстав для задоволення позову немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2017 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора видувного напівавтомату цеху роздуву ПЕТ пляшки ТОВ «Завод «Березовські мінеральні води» з 11 червня

2014 року.

Стягнуто з ТОВ «Завод «Березовські мінеральні води» на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі

67 657,50 грн.

Стягнуто з ТОВ «Завод «Березовські мінеральні води» на користь

ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач з`являлася на роботу, проте охороною відповідача не допускалася на територію заводу до свого робочого місця, тому немає підстав вважати, що позивач була відсутня на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Оскільки позивача звільнено незаконно, вважав, що позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 рокуТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не досліджено належним чином та не у повному обсязі всі матеріали справи та наявні письмові докази, надані відповідачем, взято до уваги неналежні та недопустимі докази, надані позивачем, та досліджено їх з порушенням статей 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, тому суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність позивача на роботі у дні прогулу з поважних причин.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Завод «Березовські мінеральні води», працюючи з 09 квітня 2014 року оператором видувного напівавтомату роздуву ПЕТ пляшки ТОВ «Завод «Березовські мінеральні води».

Наказом від 11 липня 2014 року № 26-к, уточненим наказами від 11 липня

2014 року № 29-к та від 11 липня 2014 року № 31-к ОСОБА_1 було звільнено з посади з 11 червня 2014 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Наказом від 26 червня 2012 року № 2 на ТОВ «Завод «Березовські мінеральні води» встановлено режим роботи неповного робочого часу. З 09 квітня

2014 року для цеху роздуву ПЕТ пляшки встановлено неповний робочий тиждень тривалістю один день на тиждень: середа з 8:00 год. до 16:30 год., перерва з

11:30 год. до 12:00 год.

Згідно з наказом від 11 липня 2014 року № 26-к, уточненим наказами

від 11 липня 2014 року № 29-к та від 11 липня 2014 року № 31-к, вважається прогулами відсутність позивача на робочому місці без поважних причин

18 червня 2014 року, 25 червня 2014 року, 02 липня 2014 року та 09 липня

2014 року.

Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у вищевказані дні підтверджується доповідними охоронця ОСОБА_8, начальника відділу кадрів ОСОБА_13 та начальника цеху роздуву ПЕТ пляшки ОСОБА_14 , а також актом комісії у складі оператора видувного напівавтомату цеху роздуву ПЕТ пляшки ОСОБА_15, охоронця ОСОБА_8 та начальника відділу кадрів ОСОБА_13

23 червня 2014 року та 03 липня 2014 року відповідач направив

ОСОБА_1 листи з проханням надати пояснення та документи щодо поважних причин відсутності на роботі з 18 червня 2014 року, на які позивач не відреагувала.

На підставі наказу від 04 липня 2014 року № 19 була створена комісія з виходу за місцем проживання ОСОБА_1

Із акту комісії у складі головного інженера Михайлик В. А. , заступника директора Клеткіна С . А. , водія ОСОБА_12 вбачається, що о 9:30 год позивач була відсутня за місцем проживання.

Заяви від 17 червня 2014 року, від 18 червня 2014 року, від 20 червня 2014 року, від 23 червня 2014 року, від 24 червня 2014 року, від 26 червня 2014 року,

від 30 червня 2014 року, від 01 липня 2014 року, від 02 липня 2014 року,

від 03 липня 2014 року, від 04 липня 20-14 року, від 08 липня 20124 року,

від 09 липня 2014 року, від 10 липня 2014 року, від 11 липня 2014 року,

від 14 липня 2014 року, направлені позивачем на адресу відповідача, фактично залишено без розгляду.

У заяві від 07 липня 2014 року ОСОБА_1 повідомляла про те, що, починаючи з 17 червня 2014 року вона з`являлася на денну чи нічну зміну цеху роздуву ПЕТ пляшки, але охороною заводу не допускалася на територію заводу до свого робочого місця.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Для встановлення прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнають такі причини, що виключають вину працівника.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно з частиною другою статті 235 КзПП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що відповідач здійснював перешкоди позивачу шляхом не допуску охороною відповідача на робоче місце ОСОБА_1 , та урахувавши, що відповідачем не доведено винність дії позивача щодо відсутності її на роботі без поважних причин, обґрунтовано вважав, що звільнення позивача відбулось із порушенням вимог трудового законодавства, а тому дійшов правильного висновку про поновлення позивача на роботі та правильно визначив середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу.

Визначаючи розмір моральної шкоди у 10 000 грн, апеляційний суд обґрунтовано врахував значні незручності, дискомфорт та душевні страждання, заподіяні позивачеві, у зв`язку із незаконним звільненням.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо зупинення виконання рішення суду

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 серпня 2017 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська