Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 280/1222/17

провадження № 61-42888св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С, Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) в порядку регресу.

Позов обґрунтований тим, що 26 липня 2012 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» було укладено комплексний договір № 06/02-200003365 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, згідно з умовами якого було застраховано автомобіль марки Scania R440, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 .

13 грудня 2015 року сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля марки Scania R440, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Тойота Ленд Крузер», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача.

Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2016 року.

Згідно з рахунком від 14 грудня 2015 року № SL - 501475 вартість ремонту автомобіля Scania R440, д.н.з. НОМЕР_1 становить 655 697,17 грн.

Пунктом 8.1 договору страхування передбачено, що при настанні страхового ризику - ДТП, виплата страхового відшкодування має здійснюватися із врахуванням франшизи у розмірі 0,5 % від страхової суми. Страхова сума 69 615,00 Євро.

Станом на момент настання страхового випадку курс Євро по відношенню до гривні (згідно офіційного курсу валют Національного банку України) становив 25,57 грн за 1 євро. Таким чином, франшиза за укладеним договором страхування становить 8 901,08 грн.

На виконання умов договору страхування ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 646 796,09 грн.

Тому відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1187, 1191 ЦК України до позивача перейшло право вимоги в порядку регресу до відповідача.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у АТ «СГ «ТАС» на підставі полісу № АІ/8091695, яка здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 49 490 грн (ліміт відповідальності з врахуванням франшизи).

Таким чином, несплаченими залишилися 597 396,09 грн, тому ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено розмір матеріального збитку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задоволено. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 597 30,09 грн та 22 399 грн судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вина відповідача у зіткненні транспортних засобів доведена постановою у справі про адміністративне правопорушення і відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню, та зважаючи на те, що після виплати страховиком страхового відшкодування до останнього перейшло право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, апеляційний суд вважає, що завдана в результаті ДТП шкода має бути відшкодована відповідачем.

Відповідач належними і допустимими доказами не спростував рахунок від 14 грудня 2015 року № SL-501475 на підставі якого позивач відшкодував страхове відшкодування ТОВ «Сканія Україна» в сумі 646 796,09 грн, та не позбавлений був такої можливості під час судового розгляду, проте будь- яких клопотань на спростування рахунку ОСОБА_1 не заявляв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2018 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Пророку В. В.

У зв`язку з обранням судді Пророка В. В. до Великої Палати Верховного Суду 14 червня 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

24 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на касаційну скаргу ОСОБА_1

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд в порушення норм процесуального права не витребував у позивача для дослідження оригінали наданих до позовної заяви документів та не врахував його клопотання про необхідність дослідження оригіналів документів, викладені у направленому письмовому відзиві.

Ця справа не відноситься до малозначних, тому належним представником позивача може бути лише керівник страхової компанії або уповноважений член виконавчого органу або адвокат.

Докази, які містяться у матеріалах справи є неналежними доказами, оскільки не засвідчені належним чином.

Апеляційним судом проігноровано одночасне існування документальних неузгоджень, що стосуються достовірності основного доказу позивача про вартість ремонту автомобіля. На СТО «Сканія» одночасно ремонтувалися декілька тотожних автомобілів, тому не можливо ідентифікувати, які в дійсності були виявлені пошкодження на постраждалому в ДТП автомобілі. Дефектний акт та акт виконаних робіт відсутні, він та його представник не повідомлялися та не залучалися до процесу огляду автомобіля та визначення розміру збитків в грудні 2015 року.

Звіт оцінювача та рахунок СТО не є достовірними, достатніми і допустимими доказами для визначення розміру завданих збитків, так як складені без дотримання визначеного законодавством порядку.

Стягнення з нього виплаченої страхової виплати можливе лише в межах фактичних доведених доказами витрат.

Розрахунок суми страхового відшкодування виконано спеціалістом позивача лише на підставі попереднього рахунку СТО «Сканія Україна» за відсутності документів про реально здійснений обсяг і вартість ремонтних робіт. Страховий платіж за період страхування не було сплачено в повному розмірі, а страхове відшкодування здійснено без врахування зносу деталей, що замінюються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що доводи касаційної скарги про недоведеність ціни позову виходять за межі предмета доказування та є помилковими. Посилання у касаційній скарзі на необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1193 ЦК України є помилковими, оскільки зазначена норма матеріального права регулює відшкодування шкоди у межах деліктних правовідносин і не носить імперативний характер.

Провадження у цій справі відкрито 15 вересня 2017 року, тому представництво інтересів виключно адвокатом не є обов`язковим.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із розміром присуджених до стягнення грошових коштів. Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на витребування документів та призначення експертизи і залишив поза увагою принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме те, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 липня 2012 року між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ТОВ «Сканія Кредіт Україна» було укладено комплексний договір № 06/02- 200003365 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків. Строк дії договору 4 роки. Відповідно до бордеро (додаток № 1 до договору страхування) позивачем було застраховано автомобіль Scania R440, д.н.з. НОМЕР_1 .

13 грудня 2015 року на 685 км автодороги Київ-Чоп сталася ДТП за участю автомобіля марки Scania R440, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Тойота Ленд Крузер», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «Тойота Ленд Крузер», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2016 року (а.с 22).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Тойота Ленд Крузер», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 була застрахована в АТ «СГ`ТАС» з лімітом відповідальності - 50 000 грн, франшиза - 510 грн.

Відповідно до рахунку від 14 грудня 2015 року № SL-501475, складеного ТОВ «Сканія Україна» загальна сума відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля становить 655 697,17 грн (а.с. 23 - 27).

Згідно із звітом № 1664/15 про оцінку автомобіля наданого ДП «Експерт-Сервіс Авто» вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, завданого власнику автомобіля Scania R440, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить «ТЕК Західтранссервіс» складає 685 046,06 грн (а.с. 28 - 33).

Відповідно до пункту 8.8 договору добровільного страхування № 06/02- 200003365 страхова сума встановлюється у розмірі дійсної вартості ТЗ або у розмірі частини дійсної вартості ТЗ, яка відповідає сумі фінансування за договором фінансового лізингу (пропорційне страхування).

Франшиза по страховому випадку, наслідком якого стала повна фактична або конструктивна загибель ТЗ, складає 5,0 % від страхової суми (пункт 8.7 договору).

Відповідно до страхового акта від 21 січня 2016 року № 150000050531 сума страхового відшкодування становила 646 796,09 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатило ТОВ «Сканія Україна» 646 796,09 грн в межах обов`язкового ліміту відповідальності позивача. Факт сплати підтверджується платіжним дорученням від 29 січня 2016 року № ЗР004420 (а.с. 83).

Встановлено, що АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхового відшкодування у розмірі 49 490 грн (50 000 грн - 510 грн).

Отже, несплаченою залишилася сума 597 306,09 грн (646 796,09 грн - 49 490 грн).

Сплативши страхове відшкодування, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» набуло право вимоги до власника транспортного засобу, винного у ДТП.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправність поведінки; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За вимогами частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Судами установлено, що постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Отже, вказаною постановою суду встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за частиною четвертою статті 122 КУпАП, як порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило створення аварійної ситуації.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, (провадження № 14-176цс18) у пунктах 68-70 зроблено такий висновок, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи зазначені норми матеріального права та правові висновки, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що звіт оцінювача не є належним та допустимим доказом у справі, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Заявником не доведено необґрунтованості чи суперечності звіту про оцінку автомобіля від 21 грудня 2015 року № 1664/15 іншим матеріалам справи та не спростовано викладених у ньому обставин.

Крім того, згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд сприяли сторонам у всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, роз`яснили їм право на звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи. Проте ОСОБА_1 не скористався таким право ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. Обов`язок доказування і подання доказів відповідно до статті 81 ЦПК України покладається на сторони, суд лише сприяє їм у вчиненні процесуальних дій з метою встановлення обставин справи.

З огляду на викладене, оскільки питання про достатність доказів відноситься до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій і апеляційним судом не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції, то аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи не відповідає вимогам чинного законодавства, не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення і по суті зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ця справа не відноситься до малозначних, тому належним представником позивача може бути лише керівник страхової компанії або уповноважений член виконавчого органу або адвокат, також не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2.

Так, згідно із частиною третьою статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Провадження у цій справі розпочато до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відтак представництво сторін у даній справі у суді першої інстанції відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України може здійснюватися особою без посвідчення адвоката.

Інші доводи касаційної скарги, на які посилається ОСОБА_1 були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки під час їхніх дослідження та встановлення судом були дотримані норми матеріального та процесуального права, а тому зводяться до переоцінки доказів у справі та до незгоди ОСОБА_1 із ухваленим у справі судовим рішенням.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином дослідив й оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик