Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.01.2020 року у справі №656/399/19

Постанова

Іменем України

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 656/399/19

провадження № 61-633св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4, Новодмитрівська сільська рада Іванівського району Херсонської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Херсонської області, у складі судді Крисанової В. І., від 30 вересня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М., від 05 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на належну їй на праві власності земельну ділянку площею 7,82 га, яка розташована на території Новодмитрівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.

На день смерті його матір проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 разом з його батьком - ОСОБА_6, який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, але не оформив її.

Його батько - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на день смерті проживав та був зареєстрований за вказаною адресою разом зі своєю матір'ю та бабою позивача - ОСОБА_7, яка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, але не оформила її.

Його баба - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку загальною площею 7,82 га, розташовану на території Новодмитрівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, яку вона фактично успадкувала після свого сина ОСОБА_6, який, в свою чергу, фактично успадкував земельну ділянку після смерті своєї дружини ОСОБА_5.

Вказує, що пропустив строк для прийняття спадщини після смерті баби однак з поважних причин, оскільки на день відкриття спадщини та протягом шести місяців після смерті спадкодавця, а саме в період з 02 січня 2013 року

по 29 червня 2013 року проходив лікування у лікаря хірурга Нижньосірогозької центральної районної лікарні у зв'язку з загостренням травми лівого колінного суглобу, отриманої у 2012 році. Крім цього, у травні 2013 року, його стан здоров'я ускладнився підвищенням артеріального тиску та проходженням лікування в період із 13 по 26 травня 2013 року.

З урахуванням викладених обставин, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 тривалістю в три місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що протягом шести місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_7 позивач лікувався амбулаторно, в період лікування протягом трьох місяців приймав пункції колінного суглобу, що об'єктивно передбачає обмеження, непоборні труднощі у пересуванні при ході, що підтвердив і свідок ОСОБА_8, але в подальшому він проходив амбулаторне лікування у лікаря терапевта з приводу загострення гіпертонічної хвороби, що на переконання суду не створювало об'єктивних, непереборних, істотних труднощів у зверненні до нотаріуса для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки в наданих медичними закладами документах відсутні застереження щодо обмеження під час пересування при ході або про те, що позивач не міг пересуватись самостійно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2019 року - без змін.

Приймаючи постанову від 05 грудня 2019 року, колегія суддів погодилася із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено пропуск строку для прийняття спадщини з поважних причин. Факт перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні із 02 січня по 29 червня

2013 року апеляційний суд вважав таким, що не доводить існування поважних, об'єктивних та непереборних обставин, які зумовили пропуск строку для прийняття спадщини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

04 січня 2020 року засобами поштового зв'язку представник

ОСОБА_1 - адвокат Пестрецова Р. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу у цивільній справі № 656/399/19 на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову. Вважає, що судами не були повністю досліджені та з'ясовані всі фактичні обставини справи. Суди попередніх інстанцій не врахували, що лікування позивача тривало майже весь шестимісячний строк, який законодавцем відведений для подання заяви про прийняття спадщини, він не мав можливості за станом здоров'я приїхати до нотаріуса та подати відповідну заяву, оскільки проходив лікування у стаціонарі лікарні іншого району Херсонської області, не міг самостійно рухатися і ходив виключно за допомогою милиць та сторонніх осіб, лікарем були встановлені обмеження щодо навантаження на кінцівки. оскільки позивач мав порушення статики та динаміки ходи. Крім того, ухвалюючи оскаржувані судові рішення по справі, судами не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, відповідно до якого тривала хвороба спадкоємця є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відзив на касаційну скаргу, у визначений судом строк не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 і ОСОБА_5

ОСОБА_7 є матір'ю ОСОБА_6 і бабою позивача, відповідачів та третьої особи ОСОБА_4

ОСОБА_5 на підставі державного акта серії ХС № 052837 від 08 квітня 2003 року на праві приватної власності належала земельна ділянка загальною площею 7,82 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новодмитрівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, якій посвідчений у Новодмитрівській сільській раді Іванівського району Херсонської області 26 травня 2004 року за № 100, відповідно до якого заповіла належне їй майно ОСОБА_4.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

На день смерті ОСОБА_9 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_6.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

На день смерті ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_7.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_1 02 січня 2013 року звернувся до лікаря зі скаргами на біль, набряк, обмеження рухів в лівому коліні, утруднення під час ходьби та в період з 02 січня до 29 червня 2013 року проходив амбулаторне лікування з приводу загострення пошкодження внутрішнього меніска лівого колінного суглобу (сіновііт), в межах якого із 02 січня 2013 року та щотижня протягом трьох місяців приймав пункції колінного суглобу.

В період із 13 до 26 травня 2013 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у лікаря терапевта з приводу гіпертонічної хвороби ІІ ст., ризик ІІІ ст., дисциркуляторної енцефалопатії змішаного ґенезу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що у січні, лютому та березні 2013 році на власному автомобілі відвозив ОСОБА_1 до лікарні в смт. Нижні Сіргози до лікаря хірурга у зв'язку з травмою коліна.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному Статтею 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Таким чином закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, але бажає прийняти спадщину, у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій.

Правила частини 3 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини суд визнав поважними.

У позовній заяві ОСОБА_6 зазначав, що не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та пропустив строк на прийняття спадщини у зв'язку із тривалою хворобою.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду:

- виписку із медичної карти амбулаторного хворого, завірену лікарем Нижньосірогозької центральної районної лікарні ОСОБА_10 без зазначення дати, згідно якої ОСОБА_1 02 січня 2013 року звернувся до лікаря зі скаргами на біль, набряк, обмеження рухів в лівому коліні, утруднення під час ходьби; в період з 02 січня 2013 року до 29 червня

2013 року ОСОБА_1 проходив амбулаторне лікування з приводу загострення пошкодження внутрішнього меніска лівого колінного суглобу (сіновіїт), в межах якого 02 січня 2013 та щотижня протягом трьох місяців приймав пункції колінного суглобу, 04 квітня 2013 року, 03 травня

2013 року - йому приписувались ліки;

- довідку комунального некомерційного підприємства "Іванівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" № 01-16/41 від 22 травня 2019 року, згідно якої в період з 13 травня до 26 травня 2013 року,

ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у лікаря терапевта з приводу гіпертонічної хвороби ІІ ст., ризик ІІІ ст., дисциркуляторної енцефалопатії змішаного ґенезу.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надав та не довів наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Доводам заявника про те, що він не реалізував своє право на прийняття спадщини через тривалу хворобу судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку, зокрема враховано, що наданими ОСОБА_6 медичними документами не підтверджено тривалості та безперервності його хвороби впродовж шестимісячного строку, яка б об'єктивно перешкоджала зверненню до нотаріуса.

Судами враховано, що ОСОБА_6 перебував на амбулаторному лікуванні в період із 02 січня 2013 року до 29 червня 2013 року та із 13 до 26 травня

2013 року. Однак, перебування ОСОБА_6 на амбулаторному лікуванні, яке не передбачає госпіталізацію, не може розцінюватися як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини, а отже не позбавляло можливості подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

При цьому, в наданих лікувальними закладами документах відсутні застереження щодо обмеження під час пересування при ході або те, що позивач не міг пересуватись самостійно.

Систематичні відвідування ОСОБА_6 у період січня-червня

2013 року лікарень, розташованих в смт. Іванівка та смт. Нижні Сірогози Херсонської області, свідчать, що він мав можливість відвідати і відповідного нотаріуса у вказаних населених пунктах з метою подання заяви про прийняття спадщини.

Верховний Суд також враховує, що належні та допустимі докази на підтвердження існування об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які унеможливлювали звернення ОСОБА_6 до нотаріуса у визначений законом строк для прийняття спадщини судам не надано.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення справи, а переважно зводяться до невірного тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права, необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Європейський суд з прав людини, неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Обставини, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта