Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №750/10216/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 750/10216/18

провадження № 61-2980св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк", підписану адвокатом Кочіним Геннадієм Івановичем, на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2018 року в складі судді Коверзнева В. О. та на постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 січня 2019 року в складі колегії суддів Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та просив визнати недійсним з моменту укладення пункт
4.1 договору про надання споживчого кредиту № 11256874000, укладеного між сторонами 23 листопада 2007 року, й зобов'язати банк здійснити перерахунок зобов'язань позивача за кредитним договором, зарахувавши в рахунок погашення заборгованості кошти, сплачені раніше на погашення пені.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 23 листопада 2007 року сторони уклали договір про надання споживчого кредиту № 11256874000, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 53 000 доларів США.

Згідно з пунктом 4.1 договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати відсотків за кредит та/або комісій банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті.

Позивач уважав указаний пункт договору таким, що порушує його права як споживача банківських послуг та суперечить положенням статтей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 указував, що обмеження пені в грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці), тобто на фізичних осіб, що отримали споживчий кредит, дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не розповсюджується.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2018 року позов задоволено:

- визнано недійсним пункт 4.1 договору про надання споживчого кредиту від 23 листопада 2007 року № 11256874000, укладеного між ОСОБА_1 і АКБ ІБ "УкрСиббанк";

- зобов'язано ПАТ "УкрСиббанк" здійснити перерахунок суми заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 23 листопада 2007 року № 11256874000 шляхом зарахування всієї сплаченої боржником суми пені до суми основного зобов'язання.

Суд першої інстанції виходив із того, що встановлений пунктом 4.1 договору розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, який розраховується в гривневому еквіваленті від суми простроченого платежу за офіційним курсом НБУ на дату нарахування пені, є несправедливим, оскільки визначає непропорційно велику суму пені (яка в різні періоди дії договору складала від 13 до 60 %) у порівнянні зі встановленим договором розміром відсотків за користування кредитними коштами (13,9 % річних).

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оспорений позивачем пункт кредитного договору є несправедливим на підставі пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки розмір пені перевищує 50 % вартості отриманої споживачем продукції.

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання банку на судове рішення в справі № 750/13471/14 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що таке рішення не впливає на можливість захисту прав споживачів на справедливі умови кредитного договору.

Аргументи учасників справи

07 лютого 2019 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилається на те, що суди не надали належної оцінки тому, що позичальник власним підписом підтвердив згоду з усіма істотними умовами кредитного договору та виконував їх, частково погашаючи заборгованість.

Уважає, що оскарженими судовими рішеннями в частині зобов'язання банку здійснити перерахунок заборгованості внесено зміни до судового рішення в справі № 750/13471/14,яким вже стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку кредитну заборгованість та визначено її розмір.

Указує, що встановивши, що передбачена договором пеня перевищує 50 % вартості продукції, суди не врахували, що продукцією в контексті спірних правовідносин є сукупна вартість кредиту, а не лише розмір відсотків за користування кредитними коштами. При цьому, стягнута судом у справі № 750/13471/14пеня в розмірі 33
364,79 грн складає лише 2,91 % від суми кредиту.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в справі; за клопотанням відповідача зупинено дію та виконання оскаржених судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 23 листопада 2007 року АКБ ІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11256874000, відповідно до умов якого банк надав позивачеві кредит у розмірі 53 000 доларів США зі строком повернення до 22 листопада 2017 року включно та щомісячною сплатою за користування кредитними коштами 13,9 % річних.

Пунктом 4.1 договору передбачений обов'язок позивача сплатити відповідачеві пеню в разі порушення термінів погашення грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, яка розраховується за офіційним курсом НБУ на дату нарахування пені.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2016 року в справі № 750/13471/14 з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 24 339,79 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків -4019 дол. США та пеня - 33 364,79 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 , 2 статті 215 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Стаття 18 Закону України в "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За змістом частини 5 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, саме таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими згідно із частиною 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (пункт 5).

Вважаючи розмір пені, передбачений договором, несправедливим по відношенню до споживача послуг та непропорційним порівняно з іншими договірними умовами, судине врахували рішення апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2016 року в справі № 750/13471/14, яке набрало законної сили, згідно якого з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 28 358,79 дол. США та пеню в розмірі 33 364,79 грн.

Договір споживчого кредиту підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору; в тексті договору міститься повна інформація стосовно умов кредитування, які ОСОБА_1 тривалий час виконував.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що "для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві".

Не встановивши одночасну наявність зазначених підставдля визнання положень договору несправедливими, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про визнання пункту 4.1 кредитного договору недійсним.

Позовна вимога про зобов'язання банку здійснити перерахунок кредитної заборгованості як похідна від вирішення вимоги про визнання пункту кредитного договору недійсним задоволенню також не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що в силу положень частини 1 статті 412 ЦПК України є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення.

У зв'язку з наведеним касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржені рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк"" про захист прав споживача, визнання пункту договору недійсним та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

У частині 7 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню та той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", понесені відповідачем судові витрати, що складаються із судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 3 683 грн, підлягають компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому КМУ.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк", підписану адвокатом Кочіним Геннадієм Івановичем, задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 січня 2019 року скасувати й ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживача, визнання пункту договору недійсним та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості відмовити.

Сплачений акціонерним товариством "УкрСиббанк" судовий збір у розмірі 3 683 грн компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2018 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 08 січня 2019 року втрачають законну силу й подальшому виконанню не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов