Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 556/1514/16-ц

провадження № 61-26405св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

представник позивача - ОСОБА_4 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

представники відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 червня 2017 року у складі судді Іванків О. В. та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 29 листопада 2015 року на 73 км автодороги Переброди-Дубровиця-Володимирець-Суховоля, поблизу с. Берестівка Володимирецького району Рівненської області, ОСОБА_8 , керуючи автомобілем ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв наїзд на її чоловіка - ОСОБА_9 . Внаслідок наїзду її чоловік отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

29 листопада 2015 року відомості про вказану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42015180070000047 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Постановою слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 22 червня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42015180070000047, закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Вказувала, що смертю чоловіка, яка настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, їй завдано матеріальну шкоду у вигляді витрат на поховання та моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, пов`язаних з втратою близької людини, втраті нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Крім того, вона та її діти мають право на відшкодування шкоди у порядку, визначеному статтею 1200 ЦК України.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року за клопотанням позивача до участі у справі в якості співвідповідача залучено приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»), яким було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_8 .

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 квітня 2017 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог, заявлених до ОСОБА_8 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Провадження у справі в частині вказаних позовних вимог закрито.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06 квітня 2017 року, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 94 892,40 грн на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_9 , з яких: 22 068,00 грн - відшкодування, яке належить до виплати ОСОБА_1 , 15 447,60 грн - відшкодування, яке належить до виплати неповнолітньому ОСОБА_2 , та 57 376,80 грн - відшкодування, яке належить до виплати малолітній ОСОБА_3 ; витрати на поховання у розмірі 8 069,00 грн та 49 608,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, із розрахунку по 16 536,00 грн на користь ОСОБА_1 та дітей померлого: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 94 892,40 грн на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_9 , з яких: 22 068,00 грн - відшкодування, яке належить до виплати ОСОБА_1 , 15 447,60 грн - відшкодування, яке належить до виплати неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 57 376,80 грн - відшкодування, яке належить до виплати малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на поховання у розмірі 8 069,00 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 49 608,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, із розрахунку по 16 536,00 грн на користь ОСОБА_1 та дітей померлого ОСОБА_9 : ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 525,69 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що смерть потерпілого настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, тому ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яким було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_8 , повинно сплатити витрати на поховання, понесені відповідачем, як це передбачено у статті 1201 ЦК України, відшкодувати шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, та моральну шкоду. Визначаючи розмір відшкодування, суд виходив із того, що, за встановлених обставин, потерпілими є дружина померлого ОСОБА_9 - ОСОБА_1 та його діти: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а тому кожен із них має право на страхове відшкодування у межах страхового ліміту, встановленого полісом обов`язкового страхування, а саме у межах 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задоволено частково.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» витрат на поховання скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог, стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 5 325,00 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з проведенням поминального обіду, у розмірі 2 744,00 грн відмовлено.

В іншій частині рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 червня 2017 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування відповідачем матеріальної та моральної шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого. Визначений місцевим судом розмір відшкодування відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Разом з тим, судом безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з проведенням поминального обіду у розмірі 2 744,00 грн, оскільки відповідно до положень Закону України «Про поховання та похоронну справу» ці витрати не відносяться до витрат на поховання, які підлягають відшкодуванню відповідно до статті 1201 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - Овчаренко Р. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 03 червня 2019 року № 448/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 000,00 грн на одного потерпілого. У розумінні статті 1 цього Закону потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. З урахуванням вказаного, потерплим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 листопада 2015 року, є лише одна особа - ОСОБА_9 , а його дружина та діти є особами, які мають право на отримання страхового відшкодування на умовах, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Також судами не враховано, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_9 працювала, тому не має права на отримання відшкодування відповідно до статті 1200 ЦК України, оскільки не перебувала на утриманні потерпілого. Крім того, й у дітей ОСОБА_9 не виникло право на відшкодування шкоди, завданої його смертю, оскільки останній не працював, будь-яких доходів не мав. Пенсія, яку отримував ОСОБА_9 була соціальною допомогою у зв`язку з доглядом за дитиною-інвалідом, тому ці кошти належали не йому, а дитині-інваліду.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно визначив розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 листопада 2015 року на 73 км автодороги Переброди-Дубровиця-Володимирець-Суховоля, поблизу с. Берестівка Володимирецького району Рівненської області, ОСОБА_8 , керуючи автомобілем ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв наїзд на - ОСОБА_9 . Внаслідок наїзду ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

29 листопада 2015 року відомості про вказану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42015180070000047 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Постановою слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 22 червня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42015180070000047, закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору страхування, укладеного з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04 грудня 2014 року серії АІ № 4658186.

ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 листопада 2015 року, перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дітьми ОСОБА_1 і ОСОБА_9 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення апеляційного суду не відповідає.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Таким чином, встановивши, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 , який здійснював експлуатацію джерела підвищеної безпеки, була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 29 листопада 2015 року, внаслідок якої загинув ОСОБА_9 , є страховим випадком, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що страховик зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, не можна погодитися із висновком апеляційного суду в частині визначення розміру страхового відшкодування.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 000,00 грн на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Статтею 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що потерпілим є юридична та фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вказаною нормою закону встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

З указаного вбачається, що потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 листопада 2015 року, є ОСОБА_9 , а особами, які мають право на відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, є його дружина - ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

При цьому апеляційний суд належним чином доводи сторін не перевірив та не звернув увагу, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду, тобто 100 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги, що дружина та діти ОСОБА_9 не мають права на отримання відшкодування, у зв`язку зі смертю потерпілого є безпідставними. Так, судом установлено, що на час смерті потерпілого ОСОБА_1 не перебувала на утриманні останнього, оскільки працювала. Однак, після смерті чоловіка ОСОБА_1 звільнилась з роботи і здійснює догляд за дітьми: за дитиною-інвалідом до досягнення нею вісімнадцяти років та донькою до досягнення нею чотирнадцяти років. Наведені обставини свідчать про те, що після смерті ОСОБА_9 у його дітей та дружини виникло право на відшкодування шкоди, заподіяної його смертю.

Також безпідставними є доводи, що соціальна допомога, яка виплачувалася потерпілому, не може бути кваліфікована як дохід померлого, оскільки вони суперечать вимога статті 1200 ЦК України. Вказаною нормою закону визначено, що до складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Таким чином, доходом потерпілого може бути як пенсія, так й аналогічні (тобто соціальні) виплати, у даному випадку - цільова державна допомога, яку щомісячно отримував ОСОБА_9 .

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін, то оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 28 вересня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович