Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 723/1061/17

провадження № 61-26091св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І., Коротуна В. М., КратаВ. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Михальчанська сільська рада Сторожинецького району Чернівецької області.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року в складі суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Кулянди М. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог указувала, що на підставі рішення Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 27 грудня 2006 року №190-11/06 ОСОБА_5 було передано у власність земельну ділянку розміром 0,17 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на АДРЕСА_1

З метою реалізації вказаного рішення, ОСОБА_5 у 2014 році розпочав процедуру приватизації цієї земельної ділянки, уклавши договір на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність.

ІНФОРМАЦІЯ_1 після тривалої хвороби ОСОБА_5 помер та не встиг завершити процедуру приватизації й отримати необхідні документи, що посвідчують право власності на зазначену земельну ділянку.

08 листопада 2016 року позивач звернулась до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області із заявою про прийняття рішення щодо надання дозволу їй, як спадкоємиці за заповітом, завершити процедуру приватизації та одержати відповідний документ про право власності на земельну ділянку, однак її заява залишена без розгляду.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила визнати за нею право на завершення приватизації та здійснення Державної реєстрації речових прав на земельну ділянку розміром 0,17 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2015 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право на завершення приватизації та здійснення Державної реєстрації речових прав на земельну ділянку розміром 0,17 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкодавець розпочав процедуру приватизації, а тому спадкоємець має право на завершення розпочатої спадкодавцем приватизації земельної ділянки та одержання правовстановлюючих документів про право власності на неї.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спадкодавець ОСОБА_5 не був користувачем спірної ділянки, після прийняття рішення від 27 грудня 2006 року № 190-11/06, процедуру приватизації не розпочав, оскільки сам факт звернення ОСОБА_5 із заявою до сільської ради та наявність рішення сільської ради про надання ОСОБА_5 у власність земельної ділянки не свідчать про те, що розпочата процедура приватизації земельної ділянки відповідно до норм чинного законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд не врахував положення статті 116 ЗК України, яка визначає, що безоплатна передача земельних ділянок у власність проводиться у разі приватизації земельних ділянок та не звернув увагу на те, що нормами чинного законодавства право на завершення приватизації земельних ділянок входить до складу спадщини.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

08 грудня 2017 року від Михальчанської сільської ради до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 грудня 2006 року ОСОБА_5 подав заяву до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про надання йому безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Рішенням Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 27 грудня 2006 року №190-11/06 ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на АДРЕСА_1

10 жовтня 2014 року ОСОБА_5 уклав договір № 256 з МПП «Грінвіч» на виробництво науково-технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті єдиним спадкоємцем його майна за заповітом є позивачка ОСОБА_4, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину.

08 листопада 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про надання дозволу на завершення приватизації спірної земельної ділянки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно пункту «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 14-652цс18.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 набула право на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали її батьку на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України. До складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв'язку зі смертю.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову апеляційний суд не звернув уваги на зазначені положення норм матеріального права, не встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини у справі, що мають значення для правильного вирішення справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права на завершення приватизації спірної земельної ділянки в порядку спадкування.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року скасувати, залишити в силі рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.І. Крат