Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.01.2024 року у справі №363/1130/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 363/1130/18

провадження № 61-8065св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., та касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Придуваловим Василем Вадимовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що 11 листопада 2011 року між нею та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який 25 листопада 2017 року розірваний.

За час шлюбу сторони придбали майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Сторони не дійшли добровільної згоди щодо його поділу.

Просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 1 343 848,00 грн як компенсацію вартості часток.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18 лютого 2019 року просила:

- виділити їй:

транспортний засіб марки BMW, модель 735І, 1998 року випуску, колір синій, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 184 870,00 грн;

автомобіль марки УАЗ, модель 3152, 1992 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 73 948,00 грн;

земельну ділянку загальною площею 0,0501 га за адресою: с. Хотянівка, Вишгородський район, Київська область, кадастровий номер 3221888800:38:140:1258 для індивідуального садівництва, вартістю 432 000,00 грн;

земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 70 000,00 грн;

житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221884001:32:014:6003, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0500 га, кадастровий номер 3221884001:32:014:6004, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 546°000,00 грн;

сабвуфер, вартістю 9 000,00 грн;

кухонний комбайн KENWOOD з насадками, вартістю 24 498,00 грн;

LED телевізор LG з кронштейнами для кріплення, вартістю 19 698,70 грн;

посудомийну машину HOTPOINT-ARISTON LFD 11M СХ EU, вартістю 14 700,00 грн;

бетонозмішувач, вартістю 5 000,00 грн;

компресор повітряний, вартістю 6 000,00 грн;

пневмопістолет цвяховий, вартістю 1 000,00 грн;

циркулярку дискову ручну, вартістю 3 000,00 грн.; електролобзик, вартістю 2 000,00 грн;

зварювальний автомат дуговий, вартістю 6 000,00 грн;

шуруповерт акумуляторний, вартістю 2 000,00 грн; рівень будівельний, вартістю 1 000,00 грн;

пневмогайковерт, вартістю 1 300,00 гр.;

ударний гайковерт електричний, вартістю 2 000,00 грн;

рівень лазерний, вартістю 2 500,00 грн;

гума на литих дисках на автомашину BMW, вартістю 20 000,00 грн;

гуму на дисках на автомашину DEO Sens, вартістю 6 000,00 грн, а всього 1 422 514,70 грн;

- виділити ОСОБА_2 :

автомобіль ГАЗ, модель 33021, державний номерний знак НОМЕР_4 , вартістю 113 563,00 грн;

автомобіль марки BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , вартістю 153 178,00 грн;

транспортний засіб PEUGEOT, модель 230 L, державний номерний знак НОМЕР_7 , вартістю 237 124,00 грн;

транспортний засіб марки BMW, модель 528, 1996 року випуску, колір сірий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_9 , вартістю 152°830,00 грн;

транспортний засіб марки RENAULT MASTER, колір сірий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 , вартістю 189 000,00 грн;

транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO, модель Е13110, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 , вартістю 85 376,00 грн;

земельну ділянку площею 0,0023 га, кадастровий номер 3221886000:01:076:0025, цільове призначення для колективного гаражного будівництва, яка знаходиться за адресою: «АДРЕСА_3, вартістю 290 000,00 грн;

холодильну вітрину, вартістю 15 000,00 грн;

промисловий пилосмок у металевому корпусі, вартістю 1 500,00 грн;

кавомашину SAECO Royal Cappuccino New 9008R0Y0707230, вартістю 7 375,00 грн;

кавоварку SPIDEM VILLA 901110130627 , вартістю 3 450,00 грн;

кавоварку SPIDEM VILLA 40044281 , вартістю 3 450,00 грн;

пральну машину HOTPOINT-ARISTON AQD 1070 D 49 EU, вартістю 13 909,35 грн;

колонку музичну - дві, загальною вартістю 1 000,00 грн;

монітор, клавіатуру та процесор, загальною вартістю 20 000,00 грн;

автонавігатор чорного кольору, вартістю 1 500,00 грн;

фотоапарат «Олімпус», вартістю 1 000,00 грн;

автомат «АКМ», вартістю 39 000,00 грн;

витяжку PYRAMID, вартістю 6 299,00 грн;

LED телевізор ELENBERG, вартістю 7 499,00 грн;

блендер BOSCH, вартістю 1 349,00 грн;

водонасосну станцію, вартістю 4 000,00 грн; тример бензиновий, вартістю 6 000,00 грн;

фрезер, вартістю 10 500,00 грн;

бензопилу (партнер), вартістю 2 000,00 грн; бензопилу, вартістю 2 000,00 грн;

машину шліфувальну, вартістю 1 200,00 грн;

шліфувальну машину, вартістю 2 000,00 грн;

машину дискову полірувальну, вартістю 1 500,00 грн;

зварювальний напівавтомат, вартістю 10 000,00 грн;

балони з редукторами для зварювального апарату, вартістю 10 000,00 грн;

лебідку ручну, вартістю 3 000,00 грн;

лебідку електричну, вартістю 15 000,00 грн;

ресивер для води синього кольору, вартістю 5 000,00 грн;

паяльник для спайки капронових труб, вартістю 1 500,00 грн;

дриль електричну, вартістю 1 000,00 грн;

шуруповерт електричний, вартістю 1 500,00 грн;

сходи, вартістю 4 000,00 грн;

набір для чистки труб опалювальної системи, вартістю 4 000,00 грн,

а всього на суму 1 528 602,35 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року в позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не довела обставин, на які посилається, як на підставу своїх вимог.

Також позивачка не довела, що відчуження транспортних засобів відбулось на власний розсуд відповідача, проти її волі та не в інтересах сім`ї; не надала жодних належних та допустимих доказів того, що у сторін була інша побутова техніка та інше майно побутового та будівельного використання, зброя, а також доказів про їх стан та вартість; не довела, що спірне майно було придбано за час шлюбу і воно існує на сьогодні. Отже, вказане майно не може бути враховане при визначенні обсягу спільного майна, що підлягає поділу між сторонами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року в частині відмови у позові визнання спільним сумісним майном подружжя та поділу таких транспортних засобів: УАЗ, модель 3152, 1992 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_15 , номер шасі: НОМЕР_16 , номер двигуна НОМЕР_17 , державний номерний знак НОМЕР_18 ; BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_32, номерний знак НОМЕР_20 ; BMW, модель 528, 1996 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_21 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_22 ; RENAULT MASTER, колір сірий, номер кузова НОМЕР_23 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 ; ЗАЗ-DAEWOO, модель Е13110, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 , скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково.

Визнано спільним сумісним майном подружжя такі транспортні засоби:

-УАЗ, модель 3152, 1992 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_15 , номер шасі: НОМЕР_16 , номер двигуна НОМЕР_17 , державний номерний знак НОМЕР_3 ;

- BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_32, номерний знак НОМЕР_20 ;

- BMW, модель 528, 1996 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_21 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_22 ;

- RENAULT MASTER, колір сірий, номер кузова НОМЕР_23 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 ;

- ЗАЗ-DAEWOO, модель Е13110, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на транспортні засоби, а саме:

- УАЗ, модель 3152, 1992 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_15 , номер шасі: НОМЕР_16 , номер двигуна НОМЕР_17 , державний номерний знак НОМЕР_3 ;

- BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_32, номерний знак НОМЕР_20 ;

- BMW, модель 528, 1996 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_21 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_22 ;

- RENAULT MASTER, колір сірий, номер кузова НОМЕР_23 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 ;

- ЗАЗ-DAEWOO, модель Е13110, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року залишене без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачка не надала жодних доказів, на підставі яких суд міг встановити право власності одного з подружжя на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельну ділянку площею 0,0023 га, кадастровий номер 3221886000:01:076:0025, ОСОБА_2 придбав після розірвання шлюбу. У матеріалах справи немає належних, достатніх та допустимих доказів щодо перебування сторін після розірвання шлюбу у фактичних шлюбних відносинах, а саме з 25 листопада 2017 року, тобто на дату придбання спірної земельної ділянки.

Також у позовній заяві немає вимог про встановлення факту спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу у вказаний період.

Земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221884001:32:014:6003, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,0500 га, кадастровий номер 3221884001:32:014:6004, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 придбані іншою особою, а не одним із подружжя, на це майно не може поширюватися режим спільної сумісної власності подружжя. Водночас суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у справі немає доказів, що спірне майно було придбане ОСОБА_3 за особисті кошти ОСОБА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу, укладеного 01 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0501 га, що знаходиться за адресою: с. Хотянівка, Вишгородський район, Київська область, кадастровий номер 3221888800:38:140:1258, для індивідуального садівництва.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору ОСОБА_2 стверджував, що земельна ділянка не буде об`єктом спільної сумісної власності, а буде об`єктом його особистої приватної власності, оскільки купується за кошти, які є об`єктом приватної власності, він не перебуває в шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах.

Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка є предметом спору, укладено після розірвання шлюбу між сторонами, то вона є приватною власністю відповідача, на неї не поширюється спільного сумісного майна подружжя.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції у частині відмові у поділі рухомого майна (побутової та будівельної техніки, зброї та інш.), то суд погодився з висновком суду першої інстанції в цій частині про недоведеність позивачкою придбання за час шлюбу за спільні кошти подружжя: витяжки, блендера, телевізора LG з кронштейнами, посудомийної машини, кавомашини та кавоварок, пральної машини.

Щодо іншого побутового майна, у поділі якого суд першої інстанції відмовив, то суд апеляційної інстанції вважав ці позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими, оскільки жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував наявність такого майна у подружжя (акт опису майна тощо) суду не надано, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позовні вимоги в частині поділу автомобіля ГАЗ, модель 33021, державний номерний знак НОМЕР_4 та транспортного засобу PEUGEOT, модель 230L, державний номерний знак НОМЕР_7 , ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що ці транспортні засоби сторони придбали за час перебування в шлюбі. 29 липня 2015 року без відома позивачки відповідач відчужив автомобіль ГАЗ, модель 33021, державний номерний знак НОМЕР_4 . Також 06 вересня 2017 року без відома позивачки відповідач уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу PEUGEOT, модель 230L, державний номерний знак НОМЕР_7 . Згоди на відчуження цих автомобілів позивачка не надавала. Кошти, отримані від продажу транспортних засобів, відповідач до сімейного бюджету не надавав.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не довела, що відчуження зазначених транспортних засобів відбулось на власний розсуд відповідача, проти її волі та не в інтересах сім`ї.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо таких транспортних засобів: УАЗ, модель 3152, 1992 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_15 , номер шасі: НОМЕР_16 , номер двигуна НОМЕР_17 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_32, номерний знак НОМЕР_20 ; BMW, модель 528, 1996 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_21 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_22 ; RENAULT MASTER, колір сірий, номер кузова НОМЕР_23 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 , ЗАЗ-DAEWOO, модель Е13110, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 ,

ЗАЗ-DAEWOO, модель Е13110, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 .

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 17 липня 2020 року у справі № 366/2489/18, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 13 травня 2021 року (провадження № 61-19557св20), визнано недійсним договір купівлі-продажу № 01342/01/3245/2016 автомобіля марки УАЗ, модель 3152, 1992 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_15 , номер шасі: НОМЕР_16 , номер двигуна НОМЕР_17 , державний номерний знак НОМЕР_3 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 01448/01/3245/2016 автомобіля марки BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_24 , номерний знак НОМЕР_20 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу за 3245/2018/800835 автомобіля марки BMW, модель 735І, 1998 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_25 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу за 3245/2017/345730 автомобіля марки BMW, модель 528, 1996 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_21 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 01442/01/3245/2016 автомобіля марки марки BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_26 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_24 , номерний знак НОМЕР_20 , укладений між ОСОБА_2 , що діяв за дорученням від ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ; визнано недійсним договір комісії № 001255 від 31 травня 2018 року про продаж автомобіля RENAULT MASTER, колір сірий, номер кузова НОМЕР_27 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_28 , який був реалізований ОСОБА_7 згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу за № 001255 від 31 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТОЗНАК».

Визнання недійсними договорів відчуження спірних транспортних засобів є підставою повернення автомобілів у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тому суд першої інстанції помилково вважав, що вказані автомобілі відчужено за час перебування сторін у шлюбі і що вони не можуть бути предметом поділу.

Суд апеляційної інстанції вказав, що коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Встановивши, що вказані транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя, вимоги в частині поділу транспортних засобів УАЗ, модель 3152, 1992 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_15 , номер шасі: НОМЕР_16 , номер двигуна НОМЕР_17 , державний номерний знак НОМЕР_18 ; BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_32, номерний знак НОМЕР_20 ; BMW, модель 528, 1996 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_21 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_22 ; RENAULT MASTER, колір сірий, номер кузова НОМЕР_23 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 , ЗАЗ-DAEWOO, модель Е13110, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 , суд задовольнив частково, визнавши ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишивши майно у спільній частковій власності.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ОСОБА_1 надіслала на офіційну електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року, просила скасувати судові рішення та задовольнити позов про поділ майна подружжя.

У вересні 2022 року ОСОБА_2 через адвоката Придувалова В. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, в іншій частині судове рішення залишити без змін.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, провадження № 61-19084св20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, суд не дослідив доказів у справі.

Вона просила поділити автомобілі не окремою групою майна (транспортні засоби), а з урахуванням вартості всього набутого у шлюбі майна. Розподіл майна подружжя окремими групами без врахування їх сукупної вартості не відповідає вимогам закону. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Вирішення цього спору, зокрема стосовно неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна. Поділивши автомобілі окремою групою майна та визначивши кожному із сторін по 1/2 частці транспортних засобів, суд апеляційної інстанції не вирішив спір щодо поділу неподільної речі. Транспортний засіб марки BMW, модель 735І, 1998 року випуску, колір синій, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_29 , суд взагалі не поділив.

Земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , придбана у шлюбі, що підтверджується змістом договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки (т.1, а. с. 230), проте суди не визнали її об`єктом спільної сумісної власності подружжя та не поділили.

Щодо поділу побутової техніки, речей домашнього вжитку та будівельних матеріалів суд не проаналізував обсяг спільного майна подружжя, не взяв до уваги фінансових документів, що підтверджують його придбання.

У судовому засідання 23 вересня 2021 року суд першої інстанції розглянув клопотання про подання до суду уточненої позовної заяви та відразу перейшов до дебатів без дослідження письмових доказів у справі. Це порушило принцип змагальності сторін. Суд апеляційної інстанції не переглянув зазначені доводи апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15, від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16, 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 1527/19308/12, провадження

№ 61-4562св18, 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження

№ 61-2446св18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження

№ 61-8518св18.

Автомобілі BMW, модель 528, 1996 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_21 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_22 ; УАЗ, модель 3152, 1992 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_15 , номер шасі: НОМЕР_16 , номер двигуна НОМЕР_17 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; ГАЗ, модель 33021, державний номерний знак НОМЕР_4 ; PEUGEOT, модель 230 L, державний номерний знак НОМЕР_7 , відчужено за час перебування сторін у шлюбі. Позивачка не довела, що він відчужив транспортні засоби не в інтересах сім`ї. Отримані від продажу автомобілів кошти були спрямовані на придбання інших автомобілів для потреб родини. Позивачка не спростувала презумпцію правомірності його дій, не довела, що отримані ним грошові кошти від продажу кожного попереднього автомобіля використовувались не в інтересах сім`ї.

Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позову, визнав майно, яке підлягає поділу, спільною сумісною власністю подружжя, не з`ясувавши, яка частка у спірному майні належить позивачці.

Автомобілі BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_32, номерний знак НОМЕР_20 ; RENAULT MASTER, колір сірий, номер кузова НОМЕР_23 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 ; він продав після розірвання шлюбу без згоди позивачки. Вартість відчужених транспортних засобів позивачка доказами не підтвердила.

Автомобіль ЗАЗ-DAEWOO, модель Е13110, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 , придбаний у шлюбі, позивачка просить виділити йому. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду. Коли один з подружжя не вчинив дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає реальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Позивачка таких вимог не заявляла.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року та витребувано матеріали справи.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Придуваловим В. В., на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційні провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг з таких підстав.

Фактичні обставин справи, встановлені судами

11 листопада 2011 року Виконавчий комітет Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області зареєстрував шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 5, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_30 (т. 1, а. с. 11).

25 листопада 2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_31 (т. 1, а. с. 12).

Під час шлюбу сторони придбали автомобілі: ГАЗ 33021, номерний знак НОМЕР_4 ; ВMW 735І, 1990 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_20 ; УАЗ 3152, державний номерний знак НОМЕР_3 ; PEUGEOT 230 L державний номерний знак НОМЕР_7 ; BMW 528, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_20 ; ЗАЗ-DAEWOO Е13110 д.н.з. НОМЕР_12 ; BMW 735І, державний номерний знак НОМЕР_2 ; RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_28 .

Автомобілі ГАЗ 33021, номерний знак НОМЕР_4 ; ВMW 735І, 1990 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_20 ; УАЗ 3152, державний номерний знак НОМЕР_3 ; PEUGEOT 230 L, державний номерний знак НОМЕР_7 ; BMW 528, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_20 , продані під час перебування сторін у шлюбі, що підтверджується довідкою Регіонального сервісного центру МВС в Київській області від 07 березня 2018 року № 31/10-1113 (т. 1 а. с. 63).

Автомобілі: BMW 735І, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_28 , придбані сторонами під час шлюбу, проте їх відповідач продав після розірвання шлюбу без згоди позивачки.

Автомобіль ЗАЗ-DAEWOO E13110 придбаний подружжям під час шлюбу 13 жовтня 2016 року та зберігається на штраф-майданчику в смт Гостомель, що сторони визнали.

Суд першої інстанції встановив, що 01 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1501 га, кадастровий номер 3221888800:38:140:1258, цільове призначення для індивідуального садівництва. Право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 зареєстрував після припинення шлюбних відносин з позивачкою. Згідно з цим договором (пункт 2.2) ОСОБА_2 купує земельну ділянку за кошти, які є об`єктом його особистої приватної власності, про що ОСОБА_1 засвідчила у заяві нотаріусу (т. 2, а. с. 40-42).

Земельну ділянку площею 0,0023 га, кадастровий номер 3221886000:01:076:0025, цільове призначення для колективного гаражного будівництва, яка знаходиться за адресою: «АДРЕСА_3, ОСОБА_2 придбав 29 грудня 2017 року, після розірвання шлюбу.

Земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221884001:32:014:6003, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,0500 га, кадастровий номер 3221884001:32:014:6004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 придбані ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 вересня 2017 року (т. 2, а. с. 32-34) та договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 09 березня 2017 року (т. 2, а. с. 35-38). Згідно з пунктом 2.2 договору ОСОБА_3 купила ці земельні ділянки за її особисті кошті, які не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Щодо земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи немає доказів щодо належності цієї земельної ділянки сторонам.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 370 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

З огляду на зазначені норми матеріального права, за загальним правилом поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Отже, спільне майно подружжя можна поділити шляхом встановлення режиму спільної часткової власності або встановлення режиму приватної власності на конкретну річ для кожного з подружжя (поділити в натурі).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Зі змісту частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) випливає, що: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, на яку у касаційній скарзі посилається ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, провадження № 61-19084св20, на яку також посилається ОСОБА_1 , сформульовано правовий висновок про те, що у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Щодо поділу майна подружжя, за винятком транспортних засобів

Касаційна скарга ОСОБА_1 містять доводи щодо поділу земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про відмову у поділі земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка не надала жодних доказів на підтвердження права власності одного з подружжя на цю земельну ділянку.

У касаційній скарзі позивачка, посилається на те, що у матеріалах справи є копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 травня 2016 року (т. 1, а. с. 230). Такі доводи є обґрунтованими.

Згідно з пунктом 1.1. договору купівлі-продажу від 06 травня 2016 року продавець передає земельну ділянку площею 0.1500 га, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 2.2. цього договору зазначено, що ОСОБА_2 стверджує, що: земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки він її купує під час шлюбу з ОСОБА_1 , згода якої на купівлю земельної ділянки викладена в заяві, справжність підпису якої засвідчена приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостаком О. А. 06 травня 2016 року № 688 (т.1, а. с. 230).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилалася на те, що у матеріалах справи є копія договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також у матеріалах справи є витяг з Державного реєстру речових прав нерухомого майна, згідно з яким реєстрація права власності на цю земельну ділянку проведена за ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 231).

У відзиві на уточнену позовну заяву про поділ майна ОСОБА_2 вказував, що земельна ділянка, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є єдиним об`єктом, що підлягає поділу між сторонами ( т. 3, а .с. 229).

Отже, відповідач не заперечував, що вказана земельна ділянка належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи апеляційної інстанції в цій частині і не спростував їх, безпідставно погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів у справі щодо належності сторонам на праві спільної сумісної власності цієї земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмові у поділі рухомого майна (побутової та будівельної техніки, зброї та іншого) з тих підстав, що позивачка не довела придбання під час шлюбу за спільні кошти подружжя речей: витяжки, блендера, телевізора LG з кронштейнами, посудомийної машини, кавомашини та кавоварок, пральної машини. Зазначив, що з наданих позивачкою видаткових накладних, рахунків та чеків не відомо, ким саме та за які кошти придбані ці речі.

Щодо іншого майна, яке позивачка просила поділити, то суд першої інстанції відмовивши в цій частині в позові, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачка не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження існування такого майна у подружжя (акт опису майна тощо).

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №°129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач не заперечував набуття сторонами за час шлюбу такого майна:

LED телевізор LG з кронштейнами для кріплення, вартістю 19 698,70 грн;

LED телевізор ELENBERG, вартістю 7 499,00 грн;

посудомийну машину HOTPOINT-ARISTON LFD 11M СХ EU, вартістю 14 700,00 грн;

кухонний комбайн KENWOOD з насадками, вартістю 24 498,00 грн;

кавомашину SAECO Royal Cappuccino New 9008R0Y0707230, вартістю 7 375,00 грн;

кавоварку SPIDEM VILLA 901110130627 , вартістю 3 450,00 грн;

кавоварку SPIDEM VILLA 40044281 , вартістю 3 450,00 грн;

витяжку PYRAMID, вартістю 6 299,00 грн;

блендер BOSCH, вартістю 1 349,00 грн;

пральну машину HOTPOINT-ARISTON AQD 1070 D 49 EU, вартістю 13 909,35 грн.

У відзиві на уточнену позовну заяву про поділ майна ОСОБА_2 зазначив, що у попередньому відзиві на позовну заяву він не заперечував проти поділу цих речей в натурі ( т. 2, а. с. 230).

Отже, відповідач не заперечував, що ці речі придбані за час шлюбу.

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд(частина четверта статті 206 ЦПК України).

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в частині земельної ділянки та вказаного вище майна є обґрунтованими.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в частині іншого майна, а саме, що суди неналежно оцінили докази у справі, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій та не належить до компетенції касаційного суду.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції в частині поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також таких речей: LED телевізора LG з кронштейнами для кріплення, вартістю 19 698,70 грн; LED телевізора ELENBERG, вартістю 7 499,00 грн; посудомийної машини HOTPOINT-ARISTON LFD 11M СХ EU, вартістю 14 700,00 грн; кухонного комбайна KENWOOD з насадками, вартістю 24 498,00 грн; кавомашини SAECO Royal Cappuccino New 9008R0Y0707230, вартістю 7 375,00 грн; кавоварки SPIDEM VILLA 901110130627 , вартістю 3 450,00 грн; кавоварки SPIDEM VILLA 40044281 , вартістю 3 450,00 грн; витяжки PYRAMID, вартістю 6 299,00 грн; блендера BOSCH, вартістю 1 349,00 грн; пральної машини HOTPOINT-ARISTON AQD 1070 D 49 EU, вартістю 13 909,35 грн, підлягає скасуванню з направленням в цій частині справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині вирішення спору про поділ майна, за винятком транспортних засобів, з урахуванням встановлених обставин справи та оцінки доказів у справі, немає підстав для скасування судових рішень в цій частині.

Щодо поділу транспортних засобів

ОСОБА_1 у позовній заяві просила виділити їй такі транспортні засоби:

автомобіль марки BMW, модель 735І, 1998 року випуску, колір синій, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 184 870,00 грн;

автомобіль марки УАЗ, модель 3152, 1992 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 73 948,00 грн.

ОСОБА_2 просила виділити такі транспортні засоби:

автомобіль ГАЗ, модель 33021, державний номерний знак НОМЕР_4 , вартістю 113 563,00 грн;

автомобіль марки BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , вартістю 153 178,00 грн;

транспортний засіб PEUGEOT, модель 230 L, державний номерний знак НОМЕР_7 , вартістю 237 124,00 грн;

транспортний засіб марки BMW, модель 528, 1996 року випуску, колір сірий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_9 , вартістю 152 830,00 грн;

транспортний засіб марки RENAULT MASTER, колір сірий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 , вартістю 189 000,00 грн;

транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO, модель Е13110, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 , вартістю 85 376,00 грн.

Суд першої інстанції у позові відмовив повністю.

Суд апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спільним сумісним майном подружжя та поділ транспортних засобівухвалив в цій частині нове рішення, яким визнав спільним сумісним майном подружжя відповідні транспортні засоби, а саме: УАЗ, модель 3152, 1992 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_15 , номер шасі: НОМЕР_16 , номер двигуна НОМЕР_17 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; BMW, модель 735І, 1990 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_32, номерний знак НОМЕР_20 ; BMW, модель 528, 1996 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_21 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_22 ; RENAULT MASTER, колір сірий, номер кузова НОМЕР_23 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 , ЗАЗ-DAEWOO, модель Е13110, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_12 , а також визнав ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишив майно у спільній частковій власності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що просила поділити автомобілі не окремою групою майна (транспортні засоби), а з урахуванням вартості всього набутого у шлюбі майна. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Вирішення цього спору, зокрема стосовно неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників необхідність після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна. Поділивши автомобілі окремою групою майна та визначивши кожному із сторін по 1/2 частці у праві на транспортні засоби, суд апеляційної інстанції не вирішив спір щодо поділу неподільної речі.

Оцінивши доводи касаційної скарги в частині поділу транспортних засобів, Верховний Суд не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про визначення ідеальних часток сторін у праві на транспортні засоби з огляду на таке.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року, справа № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, пункт 24).

У цій справі об`єктом поділу майна подружжя є також транспортні засоби як неподільні речі. Позивачка просила поділити майно в натурі.

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції випливає, що суд застосував до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 71 СК України, згідно з якими присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги положення пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Відповідно до частин першої і четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції не застосував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, провадження № 61-19084св20, про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 зауважила, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає (пункти 44, 45).

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові відступила від низки висновків Верховного Суду України та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та виклала висновок про те, що якщо у справі про поділ майна подружжя не заявляється вимога про припинення права одного з подружжя на частку у спільній власності, то той з подружжя, у якого залишається неподільна річ, не зобов`язаний попередньо внести кошти на депозитний рахунок суду.

Отже, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, тому рішення апеляційного суду про задоволення позову у спосіб визначення кожному із сторін по 1/2 частці у праві на транспортні засоби не відповідає вимогам матеріального права та загальним засадам цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

У позовній заяві позивачка просила виділити їй також транспортний засіб марки BMW, модель 735І, 1998 року випуску, колір синій, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 184 870,00 грн.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на рішення Іванківського районного суду Київської області від 17 липня 2020 року в справі № 366/2489/18, залишеного в силі постановою Верховного Суду від 13 травня 2021 року (провадження № 61-19557св20) (т. 4, а.с.6-17), яким визнано, зокрема, недійсним договір купівлі-продажу № 3245/2018/800835 автомобіля марки БМВ, модель 7351, 1998 року випуску, колір синій, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , дійшов висновку, що відповідні автомобілі є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Водночас позовну вимогу про поділ автомобіля марки BMW, модель 735І, 1998 року випуску, колір синій, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , суд апеляційної інстанції не розглянув.

З огляду на викладене, оскільки суд апеляційної інстанції не розглянув позовні вимоги в частині поділу транспортних засобів відповідно до норм матеріального і процесуального закону, що потребує встановлення обставин справи щодо їх вартості, Верховний Суд дійшов висновку про скасування в цій частині рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги про вимоги позивачки поділити автомобілі не окремою групою майна (транспортні засоби), а з урахуванням вартості всього набутого у шлюбі майна, не є обґрунтованими з урахуванням встановлення судом апеляційної інстанції про належність сторонам лише транспортних засобів на праві спільної сумісної власності, вартість яких має бути врахована під час поділу майна.

З огляду на висновки у мотивувальній частині цієї постанови, а також доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , поданої адвокатом Придуваловим В. В., на постанову суду апеляційної інстанції, то вона підлягає задоволенню частково, оскільки постанова суду апеляційної інстанції в частині поділу автомобілів не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року, провадження

№ 6-486цс16, викладено правовий висновок про те, що у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У постановах Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року, провадження

№ 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року, провадження № 6-1912цс15, від 30 березня 2016 року, провадження № 6-533цс16, постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 1527/19308/12, провадження № 61-4562св18, зазначено, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

У постанові Верховного Суду України 24 травня 2017 року, провадження

№ 6-843цс17, викладено правовий висновок про те, що умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, зазначено, що договір, укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім`ї.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18, зазначено, що у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Порівняння змісту наведених постанов зі змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не дає підстав для висновку про те, що оскаржувана постанова не відповідає викладеним в зазначених постановах Верховного Суду України, Верховного Суду висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Верховний Суд, зауважує, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Суд апеляційної інстанції не з`ясував та не виклав мотиви, чи є автомобілі у сторін, чи вони знаходяться у третіх осіб, і в який спосіб вони підлягають поділу між сторонами.

З огляду на викладене та те, що поділ автомобілів суд апеляційної інстанції провів без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, провадження № 61-19084св20, та не у повному обсязі заявлених позовних вимог, не обґрунтував відмову у поділі земельної ділянки, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також таких речей: LED телевізора LG з кронштейнами для кріплення; LED телевізора ELENBERG; посудомийної машини HOTPOINT-ARISTON LFD 11M СХ EU грн; кухонного комбайна KENWOOD з насадками; кавомашини SAECO Royal Cappuccino New 9008R0Y0707230; кавоварки SPIDEM VILLA 901110130627 ; кавоварки SPIDEM VILLA 40044281 ; витяжки PYRAMID; блендера BOSCH; пральної машини HOTPOINT-ARISTON AQD 1070 D 49 EU, постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а справу необхідно передати в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд бере до уваги, що справа розглядається у суді з квітня 2018 року, проте з урахуванням завдань судочинства (стаття 2 ЦПК України), меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України) та викладених мотивів вважає необхідним скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині поділу транспортних засобів, земельної ділянки, а також речей проти поділу яких не заперечував відповідач та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції -залишити без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Придуваловим Василем Вадимовичем, задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року в частині вирішення позову про поділ транспортних засобів, відмови в позові про поділ земельної ділянки, кадастровий номер 3221855300:19:069:0457, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також LED телевізора LG з кронштейнами для кріплення, LED телевізора ELENBERG, посудомийної машини, HOTPOINT-ARISTON LFD 11M СХ EU, кухонного комбайна KENWOOD з насадками, кавомашини SAECO Royal Cappuccino New 9008R0Y0707230, кавоварки SPIDEM VILLA 901110130627 , кавоварки SPIDEM VILLA 40044281 , витяжки PYRAMID; блендера BOSCH, пральної машини HOTPOINT-ARISTON AQD 1070 D 49 EU скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк