Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.05.2025 року у справі №317/594/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року

м. Київ

справа № 317/594/22

провадження № 61-15005св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області,

треті особи: ОСОБА_3 , Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «ІНФОРМАЦІЯ_2»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів:Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_3 , Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі - СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2»), про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно з припиненням права власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 від коронавірусної хвороби помер його батько - ОСОБА_5 , після якого залишилася спадщина - нерухоме та рухоме майно: квартира, автомобіль, а також земельна ділянка і садовий будинок з майном у ньому на території СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Позивач неодноразово бував на вказаній земельній ділянці, гостював у батька у вказаному садовому будинку (добре об лаштованому: проведено світло, вода, опалення, камін, санвузол, душова кабінка, телевізор, доступ до інтернетресурсів, спальні місця). Померлий батько систематично оплачував за воду і світло, які були підведені до земельної ділянки.

За життя батько неодноразово зазначав позивачу, що почав процес приватизації вказаної земельної ділянки, подавши відповідні документи до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та виготовлення технічної документації. У відповідь на адвокатський запит Долинською сільською радою надано копію клопотання ОСОБА_5 від 03 серпня 2021 року, адресованого Долинській сільській раді, про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована на території Запорізької області, Запорізького району, Долинська сільська рада (за межами населених пунктів), СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1. Рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області восьмого скликання від 12 серпня 2021 року № 35 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_5 » ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0800 га, яка розташована на території Запорізької області, Запорізького району, Долинська сільська рада (за межами населених пунктів), ОК «ІНФОРМАЦІЯ_2», ділянка НОМЕР_1 , за рахунок земель комунальної власності.

ОСОБА_4 як спадкоємець померлого батька звернувся до нотаріуса з метою відкриття та прийняття спадщини.

Під час відкриття спадщини ОСОБА_4 встановлено, що право власності на спірну земельну ділянку померлий батько оформити не встиг, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про право власності.

Проте, оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, виконання спадкодавцем за життя активних дій та вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв`язку із смертю, право на продовження процесу приватизації земельної ділянки спадкоємцями входить до складу спадкового майна.

Продовжити процес приватизації земельної ділянки можливий лише за умови відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, тобто припинивши незаконне право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та повернення її у власність Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Протягом листопада 2021 - лютого 2022 року позивач користувався батьківською земельною ділянкою, піклувався про садові насадження, які знаходились на ній, користувався садовим будинком, який знаходиться на земельній ділянці, періодично опалюючи його під час морозів.

У лютому 2022 року (19 або 20 лютого) ОСОБА_4 поїхав на земельну ділянку, але зайти на неї не зміг, оскільки замок на хвіртці та воротах відчинити не вдалось, наявні у нього ключі не підійшли до замків.

ОСОБА_2 злочинним шляхом заволодівши необхідними документами на земельну ділянку (під час перебування ОСОБА_5 в лікарні), оформила на себе право власності за рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 09 грудня 2021 року № 13 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_2 ».

ОСОБА_2 не надавався дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що надавав би можливість розпочати процес приватизації земельної ділянки.

Рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 09 грудня 2021 року № 13 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а через його незаконність та скасування, відновлення становища, яке існувало до порушення норм права, підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на нерухоме майно - земельну ділянку за ОСОБА_2 , з припиненням її права власності на неї та повернення земельної ділянки у власність Долинській сільській раді Запорізького району Запорізької області.

Просив суд:

визнати незаконним та скасувати рішення чотирнадцятої позачергової сесії Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області восьмого скликання від 09 грудня 2021 року № 13;

скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та припинити права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 2322188400:06:001:1932, повернути указану земельну ділянку у власність Долинській сільській раді Запорізького району Запорізької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 31 січня 2023 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у справі встановлено та не заперечується сторонами, що за життя ОСОБА_5 - батько позивача ОСОБА_4 розпочав процес приватизації спірної земельної ділянки. Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів набуття позивачем статусу спадкоємця після померлого батька та звернення позивача після набуття ним такого статусу до розпорядника земельної ділянки із заявою про завершення приватизації, у задоволенні якої йому було відмовлено, а отже, не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав оскаржуваним рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 31 січня 2023 року у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення.

Визнано таким, що не відповідає закону, та скасовано рішення чотирнадцятої позачергової сесії Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області восьмого скликання від 09 грудня 2021 року № 13 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для індивідуального садівництва ОСОБА_2 , яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0575 га для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада, ОК «СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», (земельна ділянка № НОМЕР_1 , з кадастровим номером 2322188400:06:001:1932) та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку.

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 2322188400:06:001:1932, площею 0,0575 га, реєстраційний номер нерухомого майна 2557812823060, зареєстровану за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13 січня 2022 року 14:30:02 згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 ; та припинено право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку, повернувши її у власність Долинській сільській раді Запорізького району Запорізької області.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_5 , що не оспорено сторонами. На час смерті спадкодавець мав право користування земельною ділянкою як член садового товариства, мав право на приватизацію, яке намагався використати, що підтверджене відповідними доказами та не оспорено. За життя ОСОБА_5 - батько позивача ОСОБА_4 розпочав процес приватизації спірної земельної ділянки. Відтак і до спадкоємця перейшли відповідні права, в будь якому разі він отримав право користування земельною ділянкою вибулого члена садівничого кооперативу - свого батька ОСОБА_5 .

Натомість 03 грудня 2021 року, тобто менш ніж через місяць після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , не звертаючи увагу на те, що вона не є єдиним користувачем земельної ділянки та членом садівничого кооперативу щодо цієї ділянки, звернулася до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявою, в якій просила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати їй у власність земельну ділянку, площею 0,0575 га, що розташована на території Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада (за межами населених пунктів), СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», ділянка НОМЕР_1 , цільове призначення - індивідуальне садівництво, кадастровий номер 2322188400:06:001:1932 (т. 1, а. с. 25).

Відтак оформлення права ОСОБА_2 на земельну ділянку відбулося всупереч інтересам спадкоємця померлого ОСОБА_5 , до закінчення 6 місячного строку на прийняття спадщини.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів набуття позивачем статусу спадкоємця після померлого батька та звернення позивача після набуття ним такого статусу до розпорядника земельної ділянки із заявою про завершення приватизації, у задоволенні якої йому було відмовлено, а отже, не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав оскаржуваним рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області. З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, позаяк приватизація є правом, а не обов`язком користувача земельної ділянки. Позивач подав заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини своєчасно, а відтак набув право беззаперечного користування земельною ділянкою та міг на власний розсуд використати право на приватизацію або ні. Натомість всупереч інтересам спадкоємця протягом двох місяців після смерті спадкодавця було не лише оформлено право на приватизацію спірної ділянки іншою особою, а й зареєстровано її право власності.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, судові витрати покласти на позивача.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування статті 152 ЗК України, належним та ефективним способом захисту прав спадкоємців є звернення до суду з позовом про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, яка була розпочата спадкодавцем. Така позовна вимога не заявлялась. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 після смерті батька до розпорядника земельної ділянки - Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявами про завершення приватизації не звертався, такі заяви розпорядником земельної ділянки не розглядались та у їх задоволенні сільською радою не відмовлялось. У зв`язку з викладеним суд першої інстанції з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 необхідно залишити без задоволення (у зв`язку з недоведеністю порушення його права на завершення приватизації). Апеляційний суд проігнорував зазначені правові висновки Верховного Суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 , зазначив, поміж іншого, про те, що ним не підтверджено набуття статусу спадкоємця. Оскаржуючи рішення суду від 31 січня 2023 року представником ОСОБА_4 разом з апеляційною скаргою надані свідоцтва про право на спадщину від 15 вересня 2022 року. Клопотання про поновлення строку для подання нових доказів з обґрунтуванням неможливості їх подання у суді першої інстанції ОСОБА_4 та його представником не заявлялись, судом апеляційної інстанції не розглядались. При цьому окрема ухвала про прийняття зазначених доказів не виносилась, мотиви їх прийняття у постанові від 26 вересня 2023 року апеляційним судом не зазначені. Разом з цим, у судових засіданнях, зокрема і 26 вересня 2023 року, представником ОСОБА_2 - адвокатом Корсіком Я. І. та представником СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» - адвокатом Харламовим Д. І. зазначалось як про відсутність клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку для подання нових доказів - свідоцтв про право на спадщину від 15 вересня 2022 року, так і про відсутність виключних підстав для їх прийняття судом апеляційної інстанції з огляду на те, що підготовче засідання в суді першої інстанції тривало з 04 травня 2022 року по 20 грудня 2022 року, тобто майже 8 місяців, і позивач для підтвердження факту прийняття спадщини та набуття статусу спадкоємця мав об`єктивну можливість надати суду копію заяви про прийняття спадщини або заявити клопотання про витребування спадкової справи, або надати копії свідоцтв про право на спадщину від 15 вересня 2022 року.

Водночас, судом апеляційної інстанції всупереч частині третій статті 367 ЦПК України та правовим висновкам Верховного Суду, фактично прийнято зазначені докази та встановлено, що ОСОБА_4 подав заяву про прийняття спадщини (яка у матеріалах справи відсутня) до нотаріальної контори своєчасно, набув статусу спадкоємця та право користування земельною ділянкою.

У листопаді 2023 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 подав до суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Зазначає, що на теперішній час права та інтереси ОСОБА_4 вже частково поновлено - право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку припинене.

Наведені ОСОБА_2 постанови Верховного Суду не є релевантними.

Окрім того, приватизація є правом, а не обов`язком користувача земельної ділянки.

З приводу додавання до апеляційної скарги копії свідоцтв про право на спадщину за законом, з яких додатково вбачається спадкування ОСОБА_4 майна після померлого батька, то він надав ще до суду першої інстанції належні та допустимі докази, які підтверджують його порушене право на продовження приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя його батько, докази, які підтверджують факт реєстрації його як спадкоємця. 03 лютого 2022 року до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи. Про прийняття спадщини зазначалося і під час судових засідань в суді першої інстанції, на запитання судді Ткаченко М. О. , раніше вказані документи не надавалися, оскільки факт того, що ОСОБА_4 є спадкоємцем після свого померлого батька ні судом першої інстанції, ні представником відповідача ОСОБА_2 , який брав участь у всіх судових засіданнях, не заперечувався, тому ОСОБА_4 , додаючи їх, просив врахувати під час вирішення справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідачами, в більшій мірі Долинською сільською радою, при приватизації та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 були порушені норми статей ЗК України, зокрема, статті 118 ЗК України, які регулюють питання приватизації земельної ділянки. Такі дії сільської ради призвели до безпідставного надання у власність земельних ділянок ОСОБА_2 . Як вбачається із відповіді Долинської сільської ради на адвокатський запит, ОСОБА_2 не надавався дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що надавав би можливість розпочати процес приватизації земельної ділянки, тобто ОСОБА_2 зовсім не розпочинався процес приватизації земельної ділянки, на відміну від батька позивача. Крім того, орган державної влади або орган місцевого самоврядування не має правових підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку двом різним особам на одну і ту ж земельну ділянку. Також, як вбачається з технічної документації, що надана ФОП ОСОБА_8 до суду, вона містить Акт погодження меж землекористування, датований 18 серпня 2021 роком, але ж технічне завдання на розроблення технічної документації та заява на виготовлення технічної документації датовані 15 листопада 2021 року, тобто це свідчить що дані межі землекористування погоджувалися ОСОБА_5 (батьку ОСОБА_4 ).

Продовжити процес приватизації земельної ділянки ОСОБА_4 може лише за умови відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, тобто припинивши незаконне право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та повернення її у власність Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 692/768/21, від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 02 лютого 2022 року у справі № 450/2040/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 714/877/15-ц).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно із довідкою Голови СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_5 був членом обслуговуючого кооперативу та в його користуванні знаходилася земельна ділянка № НОМЕР_1 .

03 серпня 2021 року ОСОБА_5 звернувся до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність, цільове призначення - індивідуальне садівництво, орієнтовною площею 0,0800 га, яка розташована на території: Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада (за межами населених пунктів), ОК «ІНФОРМАЦІЯ_2», ділянка № НОМЕР_1 .

Рішенням десятої позачергової сесії Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області восьмого скликання від 12 серпня 2021 року № 35 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_5 » ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0800 га, яка розташована на території Запорізької області, Запорізького району, Долинська сільська рада (за межами населених пунктів), ОК «СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», ділянка № НОМЕР_1 , за рахунок земель комунальної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Позивач є сином ОСОБА_5 .

Згідно із довідкою Голови ОК «СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» Замула Г. А. також є членом обслуговуючого кооперативу та в її користуванні знаходиться та ж сама ділянка № НОМЕР_1 площею 0,6 га (т. 1 а. с. 122).

За яких обставин у члени кооперативу на одну й ту ж саму земельну ділянку були прийняті дві особи, не пов`язані шлюбом або родинними зв`язками, відповіді СТ«ІНФОРМАЦІЯ_2» не надало.

03 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявою, в якій просила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати їй у власність земельну ділянку площею 0,0575 га, що розташована на території Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада (за межами населених пунктів), СТ«ІНФОРМАЦІЯ_2», ділянка № НОМЕР_1 , цільове призначення - індивідуальне садівництво, кадастровий номер 2322188400:06:001:1932.

Рішенням чотирнадцятої позачергової сесії Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області восьмого скликання від 09 грудня 2021 року № 13 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_2 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0575 га для індивідуального садівництва ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада, СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», ділянка № НОМЕР_1 за межами населених пунктів. Передано безоплатно у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку, кадастровий номер 2322188400:06:001:1932.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_10 № 62874431 від 17 січня 2022 року проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна земельна ділянка, кадастровий номер 2322188400:06:001:1932, за суб`єктом ОСОБА_2 , яка зареєстрована 13 січня 2022 року за ОСОБА_2

ФОП ОСОБА_8 на виконання ухвали суду про витребування доказів направила до суду копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виконаної на замовлення ОСОБА_2 щодо земельної ділянки загальною площею 0,0575 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада (за межами населених пунктів), ОК «СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», земельна ділянка № НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 225-246).

Крім того, ФОП ОСОБА_8 повідомила суд, що у жовтні 2021 року нею було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримано кадастровий номер на неї за зверненням ОСОБА_5 . Розроблена технічна документація була передана замовнику (т. 1 а. с. 224).

Згідно із витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 68387592 від 03 лютого 2022 року встановлено, що після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л. А. була відкрита спадкова справа 21/22 (т. 1, а. с. 17).

Апеляційний суд встановив, що позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_5 , що не оспорювалось сторонами, який подав заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини своєчасно, а відтак набув право користування земельною ділянкою та право на її приватизацію.

Позиція Верховного Суду

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (пункт 4, абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

У частинах першій, п`ятій статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У статті 35 ЗК України передбачено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України. ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 692/768/21, на яку посилається ОСОБА_2 в касаційній скарзі, вказано, що «у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 450/2040/17, на яку посилається особа, яка подала касаційну скаргу, вказано, що «суди не врахували, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження

№ 14-652цс18) спадкоємець може звернутись із позовом про визнання за ним права на завершення приватизації у випадку відмови органами місцевого самоврядування у завершенні процедури приватизації. У справі, що переглядається, суд першої інстанції не встановив, чи зверталася ОСОБА_1 після набуття нею статуса спадкоємця до розпорядника земельної ділянки із заявою про завершення приватизації та чи існує відмова відповідного органу у задоволенні такої заяви».

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. Постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 714/877/15-ц, на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено, що «тлумачення змісту пункту 6 частини другої статті 356, частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції».

У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що:

ОСОБА_5 був членом обслуговуючого кооперативу СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» та в його користуванні знаходилася земельна ділянка № НОМЕР_1 ;спадкодавець як користувач спірної земельної ділянки мав право на її приватизацію, яку розпочав за життя; рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 12 серпня 2021 року № 35 ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва, СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», ділянка № НОМЕР_1 , за рахунок земель комунальної власності; ФОП ОСОБА_8 повідомила суд, що у жовтні 2021 року нею було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримано кадастровий номер на неї за зверненням ОСОБА_5 . Розроблена технічна документація була передана замовнику (т. 1 а. с. 224);

позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, що не спростовано відповідачами при розгляді справи судом першої інстанції;

натомість 03 грудня 2021 року, тобто менш ніж через місяць після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 звернулася до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявою, в якій просила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати їй у власність; протягом двох місяців після смерті ОСОБА_5 , тобто до закінчення 6 місячного строку на прийняття спадщини позивачем, ОСОБА_2 оформлено право власності в порядку приватизації на спірну ділянку, яка була сформована на підставі технічної документації із землеустрою ОСОБА_5 ;

відповідачі не надали доказів щодо припинення права користування ОСОБА_5 або його правонаступника - позивача спірною земельною ділянкою, не пояснили за яких обставин ОСОБА_2 , яка не була пов`язана шлюбом або родинними зв`язками з ОСОБА_5 , одержала у користування спірну земельну ділянку № НОМЕР_1 з розташованим на ній садовим будинком.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що оформлення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку відбулося всупереч інтересам спадкоємця померлого ОСОБА_5 , оскільки він успадкував право користування земельною ділянкою вибулого члена садівничого кооперативу - свого батька ОСОБА_5 .

Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги, що належним та ефективним способом захисту прав спадкоємців є звернення до суду з позовом про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, яка була розпочата спадкодавцем, оскільки цей спір виник у зв`язку з протиправною передачею у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, право користування якою належало позивачу як спадкоємцю ОСОБА_5 , а не у зв`язку з відмовою органом місцевого самоврядування спадкоємцю у завершенні процедури приватизації. Інших доводів щодо неналежності обраних позивачем способів захисту своїх прав відповідачі не наводили. Обрані способи захисту за обставин цієї справи є ефективними, оскільки відновлюють становище, яке існувало до порушення прав позивача, й усувають перешкоди позивачеві у користуванні спірною земельною ділянкою.

Є необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо прийняття апеляційним судом поданих позивачем нових доказів, а саме свідоцтва про право на спадщину від 15 вересня 2022 року.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

при зверненні у квітні 2022 року до суду з позовом ОСОБА_4 зазначав, що є спадкоємцем померлого батька та звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, до складу якої входить, зокрема, право на спірну земельну ділянку і розташований на ній садовий будинок з майном у ньому на території СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2». На підтвердження родинних відносин послався та надав з позовом копію свідоцтва про народження (т. 1 а. с. 13), а на підтвердження прийняття спадщини в установлений законом строк - витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 68387592 від 03 лютого 2022 року, згідно з яким приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л. А. була відкрита спадкова справа № 21/22 до майна ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 17);

тому апеляційний суд встановив обставини, що позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_5 , який подав заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини своєчасно, на підставі доказів, поданих позивачем до суду першої інстанції. При цьому врахував, що в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачі зазначені обставини не оспорювали;

ця справа розглядалася судом з 04 травня 2022 року за правилами загального позовного провадження; ухвалою від 20 грудня 2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті; матеріали справи не містять відзиву ОСОБА_2 на позов ОСОБА_4 ;

разом з тим, у матеріалах справи є заява представника ОСОБА_2 від 09 січня 2023 року, в якій він просив суд відмовити у позові, у тому числі за недоведеністю позивачем юридичного факту прийняття спадщини, відсутністю доказів набуття позивачем у порядку спадкування за законом права на земельну ділянку (а. с. 15 т. 2). Докази вручення (направлення) такої заяви іншим учасникам справи або доведення до їх відома в інший спосіб матеріали справи не містять. Згідно з протоколом судового засідання від 31 січня 2023 року, в якомуухвалене рішення судом першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 заявив клопотання про долучення письмових пояснень після завершення стадії судових дебатів, які суд долучив до справи та видалився до нарадчої кімнати (а. с. 16-19 т. 2), відповідно, за відсутності у позивача можливості надати відповідь (додаткові докази) на вказані аргументи. Тому суд першої інстанції безпідставно вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів набуття позивачем статусу спадкоємця після померлого батька;

постанова апеляційного суду не ґрунтується на наданих позивачем до апеляційного суду свідоцтвах про право на спадщину від 15 вересня 2022 року, тобто факті оформлення ним спадщини, і така обставини не має значення для вирішення цієї справи, оскільки спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття, а можливість захисту таких прав пов`язується з моментом її прийняття спадкоємцем.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано не погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів набуття статусу спадкоємця після померлого батька.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене судове рішення ? без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко