ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 725/5833/16-ц

провадження № 61-25199св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Піхало Н. В., та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 серпня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Міцнея В. Ф., Лисака І. Н., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, уточненим у квітні 2017 року, до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що у 2015-2016 роках був клієнтом і користувався фінансовими послугами Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський"). Зокрема, у цьому банку у нього відкрито кілька карткових рахунків, а також укладено кілька договорів банківського вкладу.

23 травня 2016 року у ПАТ "Банк Михайлівський" запроваджено тимчасову адміністрацію, а 13 липня 2016 року розпочато процедуру його ліквідації.

Позивач зазначає, що у зв'язку з блокуванням комп'ютерної мережі у відділеннях банку і програми інтернет-банкінгу, не мав можливості дізнатися про залишки коштів на своїх рахунках, тому звернувся до банку з відповідним запитом, відповідь на який не отримав. За його підрахунками, він має право на отримання сум гарантованого відшкодування у розмірі ~money0~

14 липня 2016 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено оголошення про початок виплати коштів вкладникам ПАТ "Банк Михайлівський", для чого останнім запропоновано з 15 липня 2016 року звернутись до установ банків-агентів Фонду, зокрема мешканцям Чернівецької області - до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк").

ОСОБА_1 звернувся до банку, проте переказу на його ім'я станом на відповідну дату не виявилося. Лише 29 липня 2016 року він отримав відшкодування у розмірі ~money1~ 9 листопада 2016 року йому додатково виплачено ~money2~ 19 грудня 2016 року - ~money3~ 24 січня 2017 року - ~money4~ і 3 квітня 2017 року - ~money5~

Жодних пояснень щодо розміру зазначених виплат та причин затримки їх виплати відповідач не надав.

Позивач зазначає, що сума відшкодування у повному обсязі підлягала виплаті 29 липня 2016 року, що свідчить про прострочення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб грошового зобов'язання.

За таких обставин просив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передбачені статтею 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати у сумі ~money6~ а також відшкодувати завдану йому такими неправомірними діями моральну шкоду, яку оцінює в ~money7~

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2017 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 625 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин, а також дійшов висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб право позивача на отримання гарантованого відшкодування не порушив.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Першотравневого районного суду м.

Чернівці від 31 травня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з'ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 серпня 2017 року скасуватиі ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що стаття 625 ЦК України поширює дію на спірні правовідносини, оскільки у відповідача виникло перед ним грошове зобов'язання з виплати гарантованого відшкодування у сумі ~money8~ і Фонд у цьому зобов'язанні є боржником.

На думку заявника, відповідач зобов'язаний не пізніше 20 або 30 робочих днів, у залежності від обсягу бази вкладників неплатоспроможного банку, перерахувати банку-агенту гарантовану суму відшкодування у повному обсязі.

Вважає, що між вкладником і Фондом існують правовідносини, які регулюються законодавством про захист прав споживача, так як вкладник є споживачем фінансових послуг, а Фонд надає ці послуги шляхом гарантування відшкодування коштів у разі неплатоспроможності відповідного банку.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав заперечення на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів. Зазначив, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є пріоритетним при врегулюванні спірних правовідносин і Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає стягнення інфляційних втрат і інших штрафних санкцій з Фонду, який виступає лише як установа, діяльність якої спрямована на виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідацію банків.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 у 2015-2016 роках був клієнтом і користувався фінансовими послугами ПАТ "Банк Михайлівський". На ім'я позивача у банку було відкрито кілька карткових рахунків, а також укладено кілька договорів банківського вкладу.

Рішенням Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 травня 2016 року № 812 запроваджено у банку тимчасову адміністрацію.

14 липня 2016 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено оголошення про початок виплати коштів вкладникам ПАТ "Банк Михайлівський", для чого останнім запропоновано з 15 липня 2016 року звернутись до банків-агентів Фонду для отримання гарантованого відшкодування.

29 липня 2016 року ОСОБА_1 через ПАТ КБ "Правекс-Банк" отримав від Фонду першу виплату у сумі ~money9~ 9 листопада 2016 року - у сумі ~money10~ 19 грудня 2016 року - у сумі ~money11~ 24 січня 2017 року - у сумі ~money12~ і 3 квітня 2017 року - у сумі ~money13~

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Розглядаючи справу по суті і відмовляючи у задоволенні позову, суд попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Проте з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, встановлено, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до статті 17 КАС України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (статті 17 КАС України).

Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним щодо спірних правовідносин.

Спір щодо права фізичної особи на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі, що не перевищує ~money14~ є публічно-правовим і пов'язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц та від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передбачені статтею 625 ЦК України три проценти річних, інфляційні втрати, а також відшкодувати моральну шкоду. Правовими підставами для стягнення цих сум позивач зазначає несвоєчасну виплату Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантованого відшкодування за договорами вкладу і договорами банківського рахунка, укладеними з неплатоспроможним банком - ПАТ "Банк Михайлівський".

Вказані майнові вимоги заявлені позивачем не до банка-боржника, а до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності дій останнього, пов'язаних із своєчасністю виплати ОСОБА_1 гарантованого відшкодування.

Такий спір пов'язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідні висновки узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, та висновками об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних втрат, трьох процентів річних, а також відшкодування моральної шкоди стосуються безпосередньо правомірності дій Фонду і розглядаються за правилами адміністративного судочинства, провадження у цій справі підлягає закриттю.

Стаття 414 ЦПК України визначає, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених Стаття 414 ЦПК України.

У пункті 1 частини 1 статті 255 ЦПК України вказано, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, касаційний суд скасовує рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 серпня 2017 року із закриттям провадження у справі.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палат Верховного Суду

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із клопотанням про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на неузгодженість судової практики при вирішенні питання щодо юрисдикції таких спорів.

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтею 403 ЦПК України і таких підстав у цій справі не встановлено.

ОСОБА_1 в обґрунтування касаційної скарги на порушення судами правил предметної або суб'єктної юрисдикції не посилався. Крім того, питання щодо визначення юрисдикції спору фізичної особи із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат передавалося на вирішення об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, яка встановила, що така справа розглядається за правилами адміністративного судочинства (постанова від 5 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17).

Оскільки зазначені заявником обставини не свідчать про існування визначених статтею 403 ЦПК України правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд у задоволенні відповідного клопотання відмовляє.

Керуючись статтями 255, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 серпня 2017 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов