Історія справи

Постанова

Іменем України

14 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 216/1279/21

провадження № 61-15699св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ткачука 0. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, слідчий Слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кухтін Богдан Сергійович, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, слідчого Слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кухтіна Богдана Сергійовича, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання кошів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, на свою користь 349 368,47 грн - матеріальної шкоди та 10 368 000 грн - моральної шкоди.

Предметом спору у позовній заяві є матеріальна шкода, яка складається з ціни самого втраченого майна (автомобіля), витрат з його оцінки, втраченої вигоди від здачі автомобіля в оренду, його зберігання, витрат, пов`язаних з поїздками до суду та завдана позивачу моральна шкода.

Мотивуючи позов ОСОБА_1 вказувала, що внаслідок підпалу було пошкоджено її автомобіль. За фактом цієї події вона звернулась до Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, проте слідчий проявив бездіяльність, внаслідок чого вона зазнала як матеріальної так і моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу ухвалою від 20 квітня 2021 року під головуванням судді Бутенко М. В. позовну заяву визнав неподаною та повернув позивачу.

Місцевий суд вважав, що заявлені позивачем позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 368 000 грн повинні бути оплачені судовим збором у розмірі 11 350 грн.

Ухвалою суду від 16 березня 2021 року, позивачу було надано строк для виправлення, зазначених в ухвалі недоліків у термін 10 днів з дня отримання ухвали суду.

Суд першої інстанції вважав, що отримане 13 квітня 2021 року клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору за усіма її позовними вимогами на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», не є виправленням недоліків, які були зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 04 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року про повернення позовної заяви позивачу визнав неподаною та повернув апелянту.

Апеляційний суд вказував, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021року було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали. 02 серпня 2021 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій заявник знову ставить питання про звільнення від сплати судового збору, проте жодних доказів на підставі яких заявник може бути звільнений від сплати судового збору не надав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від ОСОБА_1 у вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження у справі щодо оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року.

ОСОБА_1 вказує, що у цій категорії справ, вона звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, яке суттєво вплинуло на права заявника, визначені законом. Також заявник указує, що судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №758/824/17, від 03 квітня 2019 року у справі №465/6874/17.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2021 відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року.

Відкрив касаційне провадження у даній справі в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року.

03 грудня 2021 року цивільна справа № 216/1279/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди в якому просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання кошів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача 349 368,47 грн матеріальної шкоди та 10 368 000 грн моральної шкоди.

Позивач вказувала, що їй була завдана матеріальна шкода, яка складається з ціни самого втраченого майна (автомобіля), витрат з його оцінки, втраченої вигоди від здачі автомобіля в оренду, його зберігання, витрат, пов`язаних з поїздками до суду. Моральна ж шкода була завдана внаслідок протиправної бездіяльності слідчого Слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кухтіна Б. С.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», справа № 19164/04).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні посилався на відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Однак, такий висновок є помилковим з огляду на наступне.

Позивач звернулася до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, слідчого Слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кухтіна Богдана Сергійовича, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої, на її думку, незаконними діями посадових осіб державних органів влади.

У пункті 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Тлумачення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що у справі про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду позивач звільняється від сплати судового збору не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17 вказав, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях судового процесу, а саме при апеляційному перегляді справи. Ці стадії судового захисту є єдиним судовим процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення справ з метою захисту порушеного права.

Тобто, якщо позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно, він звільняється від сплати судового збору також і на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема при поданні апеляційної та касаційної скарги на судові рішення у такій справі.

Вказаний підхід при тлумаченні положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» узгоджується зі висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 490/2254/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 204/8598/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 204/8756/20, від 24 листопада 2021 року у справі № 932/3553/21 та від 19 січня 2022 року у справі № 204/2078/20.

Враховуючи наведене, у вказаній справі ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої, на її думку, незаконними діями посадових осіб державних органів влади, на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», тому, відповідно, вона звільнена і від сплати судового збору за подання у цій справі апеляційних та касаційних скарг.

За таких обставин, колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 з підстав несплати нею судового збору.

З огляду на вищенаведене Верховний Суд погоджується із аргументами касаційної скарги про те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

О. С. Ткачук