Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.06.2019 року у справі №2-4973/11

Постанова

Іменем України

09 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 2-4973/11

провадження № 61-11140св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Заводського районного суду м.

Миколаєва від 16 грудня 2011 року в складі судді Агєєвої Л. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня

2019 року в складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Царюк Л.

М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2010 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позов мотивований тим, що 11 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Укргазбанк" (далі - ВАТ "Укргазбанк"), правонаступником якого

є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 13 000 дол. США із терміном повернення до 10 червня 2011 року та сплатою 14,8 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 11 червня

2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає за повернення заборгованості в тому ж обсязі, що

і позичальник. Крім того, з ОСОБА_2 укладено договір застави від

11 червня 2008 року, яким передано банку в заставу належний їй автомобіль марки VOLKSWAGEN модель LT 35,2002 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позичальник неналежним чином виконував умови кредитного договору

у зв'язку з чим станом на 22 червня 2010 року виникла заборгованість в сумі

10 304,56 дол. США та 4 162,91 грн, з якої: залишок за кредитом 4 333,36 дол. США, заборгованість по простроченому кредиту 5 526,01 дол. США, заборгованість по простроченим процентам 445,19 дол. США, пеня за прострочення сплати кредиту 3
535,25 грн, пеня за прострочення сплати процентів 627,66 грн.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених та збільшених вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" просило суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 06 вересня

2011 року складає 12 201,42 дол. США та 44 425,41 грн, з якої: прострочена заборгованість за кредитом 9 859,37 дол. США, поточна заборгованість за процентами 21,34 дол. США, прострочена заборгованість за процентами 2 320,71 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту 38 925,36 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів 5 500,05 грн.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня

2011 року позовну заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 216 08/П-16 від 11 червня 2008 року в розмірі 141 685,37 грн, а саме прострочена заборгованість за кредитом 9 859,37 дол. США, що еквівалентно 78 591,01 грн; поточна заборгованість за процентами 21,34 дол. США, що еквівалентно 170,11 грн; прострочена заборгованість за процентами 2 320,71 дол. США, що еквівалентно 18
498,84 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 38 925,36 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів 5 500,05 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" сплачене державне мито у сумі по 453,64 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі по 60 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щопозичальник не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, мав прострочену заборгованість, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості солідарно

з позичальника та поручителя обґрунтовані.

Постановою Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Скасовано заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від

16 грудня 2011 року та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги

ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість станом на 06 вересня 2011 року в сумі

12 201,42 дол. США та 44 425,41 грн, з якої: прострочена заборгованість за кредитом 9 859,37 дол. США, 21,34 дол. США поточна заборгованість за процентами, 2 320,71 дол. США прострочена заборгованість за процентами, 38 925,36 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 5 500,05 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" сплачене державне мито у сумі по 453,64 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі по 60 грн з кожного.

Апеляційний суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи судом першої інстанції, тому наявні підстави, передбачені пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк належними та допустимими доказами довів факт укладання з позичальником кредитного договору, за належне виконання зобов'язань за яким поручителем виступила ОСОБА_2, отримання ОСОБА_1 коштів та порушення ним умов кредитного договору щодо погашення кредитної заборгованості на суму, зазначену

у розрахунку.

Аргументи учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня

2011 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня

2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, змінити рішення суду першої інстанції,

в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором відмовити,

в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк не звернувся до поручителя протягом шести місяців з моменту настання основного зобов'язання, без згоди поручителя збільшив обсяг його відповідальності, то на момент звернення банку до суду порука була припинена, що виключає правові підстави для стягнення

з неї грошових коштів. Крім того, банк надає кредит у доларах США, проте ані договір, ані графік повернення кредиту не містить посилання на суму кредиту та порядок його повернення у національній валюті, що суперечить вимогам статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 533 ЦК України та порушує права споживача банківських послуг. Кредитним договір обов'язково має мітити розрахунок кредиту в еквіваленті до національної валюти.

Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості, тому в іншій частині справа в касаційному порядку не переглядається.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ АБ "Укргазбанк",

в якому зазначено, що апеляційний суд за результатами дослідження матеріалів справи, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність

і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням письмових пояснень позивача, правомірно ухвалив своє судове рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

10 вересня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд встановив, що 11 червня 2008 року між ВАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно із яким останній отримав кредит у розмірі 13 000 дол. США зі сплатою 14,8 % річних та терміном повернення до 10 червня 2011 року.

Пунктом 3.3.3 цього договору передбачено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно з 1-го по 10 е число кожного місяця, починаючи

з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/36 від суми отримання кредиту, що становить 361 дол. США 11 центів, останній місяць 10 червня 2011 року 361,15 дол. США.

У пункті 3.3.4 кредитного договору сторони передбачили у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплату процентів за користування кредитом проводити виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 3.1.10 цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом.

Згідно пункту 3.1.10 кредитного договору банк зобов'язувався на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховувати, виходячи із процентної ставки зазначеної у пункті 1.1., збільшеної на 1 (один) процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 11 червня

2008 року між ВАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає за повернення заборгованості в тому

ж обсязі, що і позичальник.

Пунктом 5.2 договору поруки встановлено, що порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом 3 років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

11 червня 2008 року між ВАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 укладено договір застави, згідно із яким нею передано в заставу банку належний їй автомобіль марки VOLKSWAGEN модель LT 35,2002 року випуску, кузов № НОМЕР_1.

Позичальник неналежно виконував умови кредитного договору щодо погашення заборгованості, допускаючи прострочення платежів.

14 грудня 2009 року ОСОБА_2 зверталась до банку із заявою в якій просила банк дозволити їй, як поручителю, сплачувати щомісячний платіж

в розмірі 5 000,00 грн з січня 2010 року.

Згідно розрахунку позивача, станом на 06 вересня 2011 року утворилася заборгованість у сумі 12 201,42 дол. США та 44 425,41 грн, з якої: прострочена заборгованість за кредитом 9 859,37 дол. США, 21,34 дол. США поточна заборгованість за процентами, 2 320,71 дол. США прострочена заборгованість за процентами, 38 925,36 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 5 500,05 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило

є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так

і недоговірних зобов'язань.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: "стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню".

Відповідно до частин 1 та 3 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя

Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-69цс11 викладена правова позиція, що "відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним".

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Аналогічний висновок щодо застосування частини 1 статті 559 ЦК Українинаведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що банк збільшив обсяг її цивільної відповідальності, збільшивши без її згоди розмір процентної ставки

з 14,8 % до 15,8 %, оскільки кредитним договором (пункт 3.1.10) передбачено таке збільшення у разі наявності простроченої заборгованості, а підписавши договір поруки, ОСОБА_2 дала згоду нести солідарну відповідальність із позичальником на умовах кредитного договору.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки.

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16 викладений такий правовий висновок: "згідно з положеннями частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. Коли договором передбачено припинення поруки у разі непред'явлення вимоги до поручителя кредитором протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання, то трирічний строк обчислюється з настанням строку виконання основного зобов'язання".

У частині 3 статті 12 та частині 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд апеляційної інстанції встановив, що банк належними та допустимими доказами довів факт укладення з позичальником кредитного договору та з поручителем - договору поруки; отримання ОСОБА_1 коштів та порушення ним умов кредитного договору щодо погашення кредитної заборгованості на суму, зазначену в розрахунку; повернення кредиту визначено умовами договору у доларах США; 03 вересня 2010 року банк звернувся до суду із солідарною вимогою до боржника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто в межах строку дії поруки, визначеного у пункті 5.2 договору поруки від 11 червня 2008 року.

Кредитний договір сторонами не оскаржувався, не визнаний недійсним, норми статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 533 ЦК України, на які посилається ОСОБА_2, не встановлювали обставин нікчемності правочину.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості в іноземній валюті та відсутність підстав для припинення поруки на підставі статті 559 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

М. Ю. Тітов