Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №234/5186/16-ц

Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 234/5186/16-ц

провадження № 61-33406св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - фізична-особа підприємець ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області в складі колегії суддів: Краснощокової Н. С., Новосьолової Г. Г., Новосядлової В. М. від 27 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому посилаючись на те, що23 січня 2016 року на сайті «Mexa Italy» він обрав подарунок для дружини - хутряне пальто під кодом 2083 молочного кольору, виробництва Італії. У цей же день була здійснена оплата частини покупки в розмірі 486 грн за доставку хутряного пальто на картку ПриватБанку № НОМЕР_1 на ім'я відповідача. 29 січня 2016 року, після отримання повідомлення від 28 січня 2016 року про доставку хутряного пальто на склад Автолюкса у м. Краматорську по вул. Паркова, 26, товар був отриманий. Під час отримання товару візуальний огляд не дав об'єктивної інформації про наявність дефектів у товарі. Загальні витрати за отриманий товар склали: 35 780 грн - вартість шуби; 731 за відправку грошей; 242 грн товарно-транспортна накладна, 486 за доставку товару (сплачено через термінал). Протягом початкового періоду експлуатації в купленому товарі був виявлений прихований дефект, який неможливо було встановити на момент його первинного огляду - неякісне виготовлення хутра: під час експлуатації шви між шкірками почали розриватися, став відчуватися неприємний запах з-під підкладки. 23 та 24 березня 2016 року він звернувся з претензією до відповідача, запропонувавши провести товарознавчу експертизу, замінити товар, або повернути гроші, звернення залишилось без належного розгляду та прийнятих в такому разі способів реагування на звернення споживача. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу хутряного пальто від 29 січня 2016 року, стягнути з відповідача вартість товару в розмірі 35 780 грн, вартість доставки товару в розмірі 486 грн, вартість послуги перевезення в розмірі 242 грн, збитки пов'язані із доставкою грошей за товар в розмірі 731 грн, а всього 37 239 грн.

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 05 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу хутряного пальто від 29 січня 2016 року. Стягнуто з фізичної-особи підприємця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 вартість товару в розмірі 35 780 грн, вартість доставки товару в розмірі 486 грн, вартість послуги перевезення в розмірі 242 грн, збитки пов'язані із доставкою грошей за товар в розмірі 731 грн, а всього 37 239 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу, виходив із того, що позивач купив у відповідача хутрове пальто, а твердження відповідача про те, що отримувачем була ОСОБА_6 правового значення не має. Відповідач продала заборонений товар, який не має відповідного маркування. Відповідач отримала письмову заяву від позивача про проведення експертизи, однак не виконала вимогу закону щодо обов'язковості проведення товарознавчої експертизи, отже, визнала, що хутряне пальто має суттєвий дефект та відсутня обов'язкова інформація на товар. Позивачу був проданий не тільки товар із суттєвим недоліком, який робить його використання неможливим, але й фальсифікований товар. Відповідач не передала позивачу документ, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, тому такий правочин не є підставою для виникнення обов'язків споживача.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що покупцем у договорі купівлі-продажу хутряного пальто був саме позивач, отримувачем товару у товарно-транспортній накладній вказана ОСОБА_6, відповідач заперечує проти укладання договору з позивачем та фактично визнає, що договір укладався із ОСОБА_6, відтак висновок місцевого суду про те, що позивач купив у відповідача хутряне пальто та його права як споживача порушені не відповідає фактичним обставинам справи.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував в своєму рішенні те, що обставини того, як подружжя визначилося з отриманням посилки та обставини відповідного написання в товарно-транспортній накладній імені дружини замість імені позивача, не виключають факту укладення договору купівлі-продажу товару саме позивачем, бо передоплата та залишок грошей за хутряне пальто сплачувались грошима ОСОБА_4, про що третя особа не заперечувала.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа справа передана до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо це встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

У свою чергу, покупець - фізична або юридична особа, яка здійснює оплату грошима і є набувачем товару або послуги (стаття 655 ЦК України).

Статтею 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених статтею 61 цього Кодексу.

У вказаній справі позивач зазначає про те, що він придбав у відповідача хутряне пальто, яке 23 січня 2016 року обрав на сайті «Mexa Italy», у цей день здійснив оплату частинами покупки у розмірі 486 грн за доставку хутрового пальто на карту відповідача у ПриватБанку, 29 січня 2016 року хутрове пальто було отримане у м. Краматорську у відділенні Автолюксу, сплачено її вартість та витрати за доставку та відправку грошей.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії квитанції про попередню оплату, копію сертифіката гарантії на виріб, товарно-транспортну квитанцію, квитанцію про доставку, електронні листи про направлення претензії, про пропозицію провести експертизу.

Із копії чека від 23 січня 2016 року вбачається що проведено поповнення картки за номером на суму 486 грн, платник не зазначений; із копії квитанції № 434888 серії яАМВ від 29 січня 2016 року вбачається, що оплачена послуга багажу ОСОБА_5 в сумі 731 грн, платник не зазначений; із товарно-транспортної накладної № 102000014896 (послуга наложеного платежу) перевізника ТМ «Автолюкс» вбачається, що вантажем є хутряне пальто (1 300 у.е) оголошена цінність 35 789 грн, пункт відправлення Одеса, пункт прибуття Краматорськ, відправник ОСОБА_5, одержувач ОСОБА_6. Документу (квитанції або чеку чи іншого документу) про сплату вартості шуби не надано.

Заперечуючи проти позову відповідач, серед іншого, посилаючись на те, що вона не укладала будь-яких угод з ОСОБА_4, що підтверджується товарно-транспортною накладною, у якій отримувачем товару зазначено ОСОБА_6.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що саме він є стороною у договорі купівлі-продажу хутряного пальто, натомість вбачається, що покупцем у цьому договорі є ОСОБА_6, яка була залучена до участі у справі в якості третьої особи, дійшов правильного висновку про відмову в позові з цих підстав.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило