Постанова

Іменем України

12 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 265/563/17

провадження № 61-217св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»,

третя особа - Первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», поданою адвокатом Чайкіною Катериною Олегівною на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2018 року у складі судді: Міхєєвої І.М та постанову Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко Т.Б., Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

ВСТАНОВИВ :

В січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПрАТ «МК «Азовсталь») про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та позбавлення премії.

Позов мотивовано тим, що представники відповідача вважали, що 28 вересня 2016 року позивач вчинив прогул без поважних причин, чим поклав на нього стягнення у вигляді догани та позбавив 100 % премії за вересень 2016 року. Не погоджуючись із вказаним наказом, зазначав, що він звертався до комісії по розгляду трудових спорів на ПрАТ «МК «Азовсталь». Однак, за протоколом розгляду його спору 16 січня 2017 року у задоволенні його скарги було відмовлено. Посилався на те, що був відсутній на робочому місці 28 вересня 2016 року у зв'язку з хворобою, про що свідчить лист непрацездатності, за яким він повинен був вийти на роботу лише 29 вересня 2016 року. Крім цього посилався на те, що дисциплінарне стягнення відповідачем було накладено поза передбаченим законом місячним строком після виявленого прогулу, що є самостійною підставою для скасування наказу від 1 грудня 2016 року № 185 тд. Вказував, що через неправомірний наказ про застосування до нього догани його незаконно позбавили 100% премії за вересень 2016 рік. У зв'язку з вищезазначеним, просив суд визнати наказ від 1 грудня 2016 року № 185 тд незаконним, скасувавши його, та зобов'язати сплатити відповідача премію за вересень 2016 року, утриману в позивача із заробітної плати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2018 року, залишене без зміни постановою Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ від 1 грудня 2016 року № 185 тд про оголошення догани ОСОБА_4 інженеру відділу розробки регламентуючих документів управління мотивації персоналу ПрАТ «МК «Азовсталь» з позбавленням 100% виробничої премії за вересень 2016 року.

Зобов'язано ПрАТ «МК «Азовсталь» виплатити ОСОБА_4 100% виробничої премії за вересень 2016 року.

Стягнуто з ПрАТ «МК «Азовсталь» на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

Стягнуто з ПрАТ «МК «Азовсталь» на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд, виходили з того, що виданий ОСОБА_4 листок непрацездатності від 28 вересня 2016 року не визнано недійсним, а допущені лікарем медичного закладу порушення порядку його видачі, що засвідчують тимчасову непрацездатність позивача того дня, не спростовують законність перебування позивача у вказаному закладі охорони здоров'я 28 вересня 2016 року на амбулаторному лікуванні та не спростовують правових підстав для врахування такого листка непрацездатності судом.

21 грудня 2018 ПрАТ «МК «Азовсталь» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, у якій просило скасувати судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач з 23 по 28 вересня 2016 року був відсутній на роботі. В підтвердження поважності причин відсутності на роботі позивачем надано відповідний листок непрацездатності. У зв'язку з отриманням інформації, що позивач, відкривши лист непрацездатності та знаходячись на лікарняному перебував у м. Львові, адміністрацією підприємства з метою підтвердження правомірності видачі листка непрацездатності серії АГТ № 725515, розпорядженням № 33 від 24 жовтня 2016 року було ініційовано проведення службової перевірки. Актом службової перевірки від 02 листопада 2016 року встановлено, що 23 вересня 2016 року ОСОБА_4 в КУ «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука» відкрив лист непрацездатності АГТ №725515 до 27 вересня 2016 року (включно) та того ж дня пасажирським потягом Маріуполь-Львова виїхав до м. Львів в особистих справах. При цьому у визначений лікарем у листі непрацездатності день для наступного огляду позивач на прийом до лікаря не з'явився через відсутність у м. Маріуполі. 28 вересня 2016 року позивач з'явився до лікуючого лікаря, який продовжив йому лікарняний на один день, чим порушив Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, оскільки не зробив відмітку про порушення ОСОБА_4 лікувального режиму з огляду на пропуск явки до лікаря 27 вересня 2016 року. Безпідставність видачі вказаного листа непрацездатності підтверджено письмовою відповіддю головного лікаря КУ «МГУ №4 ім.І.К.Мацука». А тому вважають, що позивачем не було надано доказів поважності причин не з'явлення 27 вересня 2016 року до лікаря.

Наявність формального запису в листку непрацездатності про продовження його на один день - на 28 вересня 2016 року не можна вважати поважною причиною не виходу на роботу, оскільки зазначений запис зроблено необґрунтовано, що підтверджено лікувальним закладом та обставини справи безперечно свідчать про те, що позивач свідомо без будь-яких поважних причин не з'явився до лікаря 27 вересня 2016 року та в порушення трудової дисципліни був відсутнім на робочому місті.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області №265/563/17.

У січні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.

06 лютого 2019 року надійшов відзив ОСОБА_4, в якому просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни, посилаючись на те, що суди встановили всі фактичні обставини справи та постановили судові рішення яке відповідає вимогам закону. В своєму відзиві зазначає, що не вийшов на роботу з поважної причини, оскільки був непрацездатним, що підтверджується листом непрацездатності. Йому було призначено амбулаторне лікування, він міг пересуватися, і виїхав до м. Львова з метою лікування нетрадиційним методом. Оскільки в лікарняному було зазначено строк лікування по 27 вересня 2016 року включно, він з'явився на прийом до лікаря 28 вересня 2016 року, про явку на прийом в цей день його також повідомляв лікар, ще проявляв скарги, у зв'язку з чим лікар подовжив йому лікарняний на один день, та зазначив, що приступити до роботи він повинен 29 вересня 2016 року. У зазначений день позивач вийшов на роботу, ніякого порушення трудової дисципліни не допустив.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до наказу від 26 березня 2015 року та 10 квітня 2017 року працював інженером розробки управління мотивації у ПрАТ «МК «Азовсталь».

Листом непрацездатності, виданого 23 вересня 2016 року ОСОБА_4 лікарем хірургом ОСОБА_6 «Маріупольської міської лікарні № 4 ім. І. К. Мацука», позивачу був прописаний амбулаторний режим лікування зі звільненням від роботи з 23 вересня 2016 року по 27 вересня 2016 року, а також з 28 вересня 2016 року по 28 вересня 2016 року включно з необхідністю стати до роботи 29 вересня 2016 року.

Розпорядженням від 24 грудня 2016 року № 33 була утворена комісія для проведення на ПрАТ «МК «Азовсталь» службової перевірки правомірності видачі такого листка непрацездатності позивачу.

Судами встановлено, що відповідно до відповіді КУ «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І. К. Мацука», лікар ОСОБА_6 у порушення Інструкції про порядок видачі документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність громадян», видав ОСОБА_4 на 28 вересня 2016 року лист непрацездатності та закрив такий лист цього ж дня, хоча жодних скарг на стан здоров'я останній не висловив згідно із амбулаторною карткою, про що лікарю була оголошена догана.

Внаслідок проведеної службової перевірки на ПрАТ «МК «Азовсталь» 2 листопада 2016 року було затверджено акт, за яким комісія з проведення службової перевірки вирішила, що лист непрацездатності на 28 вересня 2016 року був виданий позивачу необґрунтовано.

Протоколом № 74 від 11 листопада 2016 року профспілкова організація ПрАТ «МК «Азовсталь» надавала згоду на звільнення ОСОБА_4 з роботи за прогул 28 вересня 2016 року без поважних причин.

Наказом від 1 грудня 2016 року № 185 тд на ОСОБА_4, інженера розробки управління мотивації, ПрАТ «МК «Азовсталь» було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення ним трудової дисципліни через допущений прогул без поважних причин 28 вересня 2016 року у порушення п. 1.4 Посадової інструкції та п. 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку. Одночасно позивача було позбавлено 100% виробничої премії за вересень 2016 року шляхом утримання із поточної заробітної плати на підставі п. 13, 15 Загального положення про оплату праці та преміювання.

16 січня 2017 року комісією з трудових спорів ПрАТ «МК «Азовсталь» розглянута заява ОСОБА_4 про законності наказу про оголошення ОСОБА_4 догани від 1 грудня 2016 року та позбавлення преміювання за вересень 2016 року, та у задоволенні заяви відмовлено.

Судами встановлено, що з оскаржуваного наказу підприємства № 185 тд від 01 грудня 2016 року, підставою для оголошення позивачу догани та позбавлення останнього премії є прогул без поважної причини 28 вересня 2016 року.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 147, 148, 149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пунктами 13, 15 Загального положення про оплату праці та преміювання працівників ПрАТ «МК «Азовсталь» від 1 червня 2016 року встановлено судами, що за невиконання або порушення працівником правил внутрішнього трудового розпорядку розмір його премії може бути зменшений від 5 % до 100 % на підставі наказу. Також, якщо виробнича премія була сплачена, а порушення працівника за такий місяць виявлено пізніше, то з нього можна, шляхом утримання із поточної зарплати, стягнути вже сплачену премію (її частки). До таких порушень правил внутрішнього розпорядку, за яке працівник може бути позбавлений премії, на підставі додатку до вказаного Загального положення про оплату праці та преміювання, віднесено прогул (т. 1 а. с. 72-75).

Притягнення працівника до відповідальності за порушення трудової дисципліни у вигляді прогулу є відсутність поважних причин у працівника невиходу на роботу.

Як встановлено судами, що з 23 по 28 вересня 2016 року ОСОБА_4 хворів, що підтверджується листком непрацездатності АГТ № 725515, із зазначенням стати до роботи - 29 вересня 2016 року.

Отже, суд першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_4, яка підтверджується відповідним листком непрацездатності, є поважною причиною невиходу останнього на роботу.

Таким чином, ОСОБА_4 був відсутній 28 вересня 2016 року на роботі з поважних причин, а саме у зв'язку з його непрацездатністю, а тому суди прийшли до обґрунтованого висновку, про незаконність та скасування наказу підприємства № 185 тд від 01 грудня 2016 року та відповідно про зобов'язання відповідача виплатити премію за вересень 2016 року, яка була утримана відповідачем на підставі вказаного наказу

Доводи касаційної скарги ПрАТ «МК «Азовсталь» щодо працездатності позивача 28 вересня 2016 року, необґрунтованої видачі лікарем листка непрацездатності на 28 вересня 2016 року, підтвердження даних фактів актом службової перевірки підприємства 02 листопада 2016 року, є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України N 455 від 13.11.2001 року (далі Інструкція № 455), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Відповідно до п. 1.4. Інструкції № 455 право видачі листків непрацездатності надається:

1.4.1. Лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров'я.

1.4.2. Лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України.

1.4.3. Лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних закладів.

1.4.4. Фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров'я.

1.4.5. Лікуючим лікарям закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності та лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.

Отже, перелік осіб (лікарів), які можуть видавати листок непрацездатності є вичерпним.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що факт непрацездатності працівника шляхом видачі листка непрацездатності встановлюється виключно лікарем або фельдшером, вичерпний перелік яких встановлено в Інструкції № 455.

Відповідно до положення п.1.7., п.2.1. Інструкції № 455 видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.

При втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів.

Ррозділ 8 Інструкції № 455 встановлює контроль та відповідальність за порушення Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідно до якого, контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров'я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об'єднання.

За порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України (п. 8.1., 8.3. Інструкції № 455).

Відповідно до п. п. 4.1., 10. Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з втрати тимчасової працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 року N 532/274/136-ос/1406, при порушенні хворим призначеного режиму вказується вид порушення (наприклад, несвоєчасна явка на прийом до лікаря; алкогольне, наркотичне, токсичне сп'яніння під час лікування; вихід на роботу без дозволу лікаря; самовільне залишення закладу охорони здоров'я; виїзд на лікування в іншому закладі охорони здоров'я без відмітки про дозвіл виїзду; відмова від направлення або несвоєчасна явка на МСЕК та ін.).

Якщо при черговому відвідуванні хворим лікаря має місце порушення режиму у вигляді несвоєчасного прибуття хворого до лікаря, то:

- у разі визнання хворого непрацездатним продовження ЛН здійснюється з дня його відвідування лікаря;

- у разі визнання хворого працездатним у графі "Стати до роботи" пишуться літерами число і місяць та здійснюється запис "з'явився працездатним". Закриття ЛН здійснюється датою, установленою лікарем, для прибуття хворого.

Отже, суди вірно встановили, що неналежне виконання лікарем обов'язків по веденню документації не дає підстав для висновку, що виданий уповноваженою особою листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника.

Крім того, як встановлено судами, що уповноваженою особою - лікарем було встановлено непрацездатність позивача 28 вересня 2016 року та визначено, що стати до роботи останньому необхідно 29 вересня 2016 року, а відповідальність за порушення лікарем обов'язків по веденню документації покладається безпосередньо на лікаря, та не може будь-яким чином впливати на, зокрема, працівника, позивача по справі.

Таким чином, суди встановили фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 не вийшов на роботу 28 вересня 2016 року у зв'язку з продовженням його лікарняного. Відповідно до лікарняного листа позивачу визначено стати до роботи саме 29 вересня 2016 року, що і було ним зроблено. Ті обставини, що в подальшому було виявлено допущені лікарем КУ «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К.Мацука» порушення при оформленні листка непрацездатності, виданого ОСОБА_4, не може бути поставлено йому в провину, та розцінюватися як прогул його невихід на роботу 28 вересня 2016 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», поданою адвокатом Чайкіною Катериною Олегівною залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. О.Лесько

С. Ю.Мартєв