Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 520/12681/17

провадження № 61-14849св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути на свою користь 15 417,70 грн додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , які складаються з половини понесених неювитрат на придбання путівки до дитячого табору «Артек-Буковель», планшета та квитків на потяг.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач, сплачуючи за рішенням суду аліменти в розмірі 605, 00 грн щомісячно, добровільно не бере участь у додаткових витратах на сина, який потребує особливої уваги, турботи, харчування та періодичного оздоровлення.

У зв'язку із запровадженими змінами у навчальних програмах вона змушена була придбати сину планшет вартістю 15 399, 00 грн, а з метою оздоровлення дитини власним коштом придбала путівку до табору «Артек-Буковель» вартістю 14 950, 00 грн. Враховуючи наведене, відповідно до статті 185 СК України ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати їй 50 % понесених додаткових витрат на дитину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000, 00 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що витрати, понесені позивачем на придбання планшета, є необґрунтованими та не можуть вважатися додатковими витратами, що викликані особливими обставинами. Відпочинок в дитячому таборі спрямований на оздоровлення дитини та відповідає її інтересам, відтак частина понесених позивачем витрат на придбання путівки у розмірі 5 000, 00 грн підлягає стягненню з відповідача з урахуванням його стану здоров`я та перебування на його утриманні інших непрацездатних осіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 5 000, 00 грн скасовано та відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оплата вартості путівки до дитячого табору «Артек-Буковель» здійснена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , належних та допустимих доказів відшкодування йому вартості путівки позивачем не надано, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача частини понесених витрат на її придбання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що апеляційний суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_5 про те, що розрахунок за путівку до літнього табору було проведено між нею та дружиною ОСОБА_5 . Відсутність доказів про понесення нею витрат на придбання путівки не спростовують факт її придбання та використання сином ОСОБА_3 . Твердження суду апеляційної інстанції про те, що показання свідків не є достатнім доказом у справі, суперечать положенням пункту 3 частини другої статті 76 ЦПК України.

Перебування на утриманні у відповідача малолітньої дитини не впливає на його обов`язок нести додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.

04 вересня 2019 року справа № 520/12681/17 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2007 року.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 11 червня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси.

У відповідача ОСОБА_2 перебуває на утриманні також малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 8830798 ОСОБА_2 є інвалідом другої групи загального захворювання.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 605, 00 грн щомісячно, починаючи з 21 березня 2013 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2018 року змінено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2013 року, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки про доходи № 373 від 13 липня 2017 року ОСОБА_2 працює в Одеському національному політехнічному університеті та загальна сума його доходу за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року за виключенням податків та зборів становить 14 433, 10 грн.

У період з 14 по 27 липня 2017 року ОСОБА_3 перебував у дитячому таборі «Лісовий» дитячого табору оздоровлення та відпочинку «Артек-Буковель». Оплату за придбання путівки у розмірі 14 950, 00 грн та квитків на потяг у розмірі 486, 20 грн здійснював фізична особа-підприємець ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 також придбала сину для навчання планшет вартістю 15 399, 00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що придбання планшета не може вважатися додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами, а путівка до табору «Артек-Буковель» та квитки на потяг були придбана фізичною особою- підприємцем ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення нею витрат на придбання вказаної путівки та квитків на потяг, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук