Постанова

Іменем України

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 727/5209/20

провадження № 61-5450св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О.(суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Соловйова Євгенія Анатоліївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Фортуною Георгієм Георгійовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2021 року у складі судді Смотрицького В. Г. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Соловйова Є. А., про визнання договору нікчемним.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , якому належала на праві власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Після смерті батька позивачу стало відомо, що власником вказаної квартири стала ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 12 березня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соловйовою Є. А.

Оцінка майна, яка є істотною умовою договору, має вчинятись відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28 жовтня 2004 року, з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року, яким визначено загальні засади.

Відповідно до пункту 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для її проведення.

Суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_5 перебуває та проводить свою діяльність у м. Харкові, однак, у звіті про незалежну оцінку майна, ідентифікатор за базою ФДМУ 2736743_05032018_180305-111, немає жодних доказів проведення особистого огляду суб`єктом оціночної діяльності об`єкта оцінки. Об`єкт оцінений у 33 083 грн, в той час як реальна ринкова вартість квартири складала 872 632 грн, а інвентаризаційна вартість становила 209 001 грн.

Зниження вартості об`єкта напряму впливає на суму податку на доходи фізичних осіб, що є наслідком недоотримання коштів у бюджет держави.

На думку позивача, договір довічного утримання є нікчемним на підставі статей 215, 216, 236 та 228 ЦК України, оскільки його було укладено із застосуванням звіту про незалежну оцінку майна, відповідно до якого оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 без урахування ПДВ становить 33 083,00 грн. Оцінка даного об`єкту не проводилася взагалі.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив застосувати наслідки нікчемності договору довічного утримання, реєстраційний № 1080 від 12 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соловйовою Є. А., повернувши майно у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації права власності та їх обтяжень на нерухоме майно: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Соловйова Є. А., про застосування наслідків нікчемності договору довічного утримання, повернення майна у стан, який існував до укладення правочину, шляхом скасування державної реєстрації права власності та їх обтяжень на нерухоме майно відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої виходив з того, що статтями 744 749 751 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору довічного утримання є: вид майна, що передається відчужувачем у власність набувачу, його технічна характеристика, адреса розташування та вид догляду, матеріальне забезпечення відчужувача. Відповідно ціна майна, яке є предметом договору довічного утримання, не є його істотною умовою і важливого значення для вирішення справи не має. Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 не передбачено обов`язкове надання нотаріусу для посвідчення даного правочину звіту про оцінку майна.Посилання представника позивача на те, що оцінка квартири є істотною умовою договору довічного утримання, а тому не підписання її оцінювачем ОСОБА_5 необхідно вважати такою обставиною, яка свідчить про порушення публічного порядку, є безпідставним. Положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Крім того, в пункті 13 оспорюваного договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, вони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови договору.

Обставини щодо стосунків між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на які посилається представник позивача в письмових тезах, не є підставою даного позову, а тому суд не надав оцінку вказаним обставинам.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про стягнення витрат за надану правничу допомогу відмовлено.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Соловйової Є. А. - Поляк М. В. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Соловйової Є. А. витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Суд першої інстанції зробив висновок, що витрати на правничу допомогу, які поніс позивач ОСОБА_1 у зв`язку з поданням та розглядом позовної заяви, не підлягають стягненню, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Оскільки під час розгляду справи ні позивачем ОСОБА_1 , ні його представником ОСОБА_6 разом з першою заявою по суті спору не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_1 очікує понести у зв`язку з розглядом позовної заяви, тому в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу і з цих підстав відмовлено.

Суд першої інстанції, враховуючи клопотання представника позивача про зменшення розміру судових витрат, зробив висновок, що витрати за надання правничої допомоги відповідачу ОСОБА_2 та третій особі приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу Соловйовій Є. А. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг. Заявлений адвокатом розмір правничої допомоги не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім того, при визначені розміру правничої допомоги суд врахував також те, що правничі послуги, надані відповідачу ОСОБА_2 та третій особі приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу Соловйовій Є. А. є практично ідентичними, як за видами послуг, так і по часу їх надання. Також суд врахував, що в провадженні суду вже перебувала справа за позовом ОСОБА_3 з приводу спірної квартири, в якій приймали участь і ОСОБА_2 в якості відповідача, приватний нотаріус Соловйова Є. А. в якості третьої особи, а також Поляк М. В. в якості представника відповідача ОСОБА_2 . Отже, цим особам вже була відома суть спору, обставини укладення договору довічного утримання, відповідно це все зменшувало кількість часу, що був витрачений адвокатом Поляк М. В. в якості правничої допомоги.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року апеляційну скаргу Поляк М. В. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та Соловйової Є. А. , задоволено частково.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року в частині стягнутих витрат на правничу допомогу змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 100,00 грн, на користь приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Соловйової Є. А. 7 100,00 грн.

В решті додаткове рішення залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 12 133,33 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що ціна майна, яке передається від однієї особи до іншої, не є істотною умовою договору. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що посилання в апеляційній скарзі на статтю 228 ЦК України, яка визначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, є безпідставними.Вказаною правовою нормою визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок. Визначаючи правочин, що порушує публічний порядок ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. Належних та допустимих доказів на встановлення обставин, які б дозволили віднести оспорюваний позивачем договір до правочину, що порушує публічний порядок, суду не надано.Той факт, що зазначена в спірному договорі ринкова вартість спірної квартири, що передавалася ОСОБА_4 у власність ОСОБА_2 , є нижчою, ніж була в реальності на час укладення договору, не є підставою для визнання правочину недійсним. Крім того, даний вид договору (довічного утримання) не є таким, що пов`язаний з вартістю квартири для його сторін, оскільки не створює обов`язку однієї сторони перед іншою передати кошти за перехід прав на нього, а зобов`язання регламентують обов`язком довічного утримання на умовах і межах, визначених самим договором. Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем не доведено наявність існування обставин, які, відповідно до вимог статей 228 229 233 ЦК України можуть бути підставою для визнання недійсним оспорюваного договору довічного утримання, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Оцінюючи обставини справи, її складність, тривалість розгляду в суді першої інстанції по суті спору, беручи до уваги результат розгляду справи і те, що заяви про стягнення витрат на правничу допомогу стосуються однієї справи і одного цивільно-правового спору, апеляційний суд зробив висновок про часткове задоволення апеляційної скарги Поляк М. В. , оскільки суд першої інстанції не врахував, що сторона позивача зловживала процесуальними правами, вказана обставина встановлена самим судом та призвела до затягування розгляду справи. Крім того, право на відшкодування стороні понесених судових витрат має на меті стримуючий фактор від безпідставного сутяжництва, отже не може бути підставою для зменшення через спір про тотожній предмет з інших підстав та в іншому провадженні. За наведеного та з урахуванням того, що стороною позивача подавалися безпідставні клопотання про відвід головуючого судді у справі, суд апеляційної інстанції змінив розмір стягнутих витрат, визначених в додатковому рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року, які понесені відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою: приватним нотаріусом Соловйовою Є. А. на правничу допомогу та стягнув з позивача ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 9 100,00 грн, на користь приватного нотаріуса Соловйової Є. А. витрати на правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_6 , у якій просить рішення Шевченківського районного суду від 21 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оцінка нерухомого майна є істотною умовою договору і вона має вчинятись відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442) з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440), яким визначено загальні засади. Укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договір довічного утримання від 12 березня 2018 року є недійсним в силу закону, тобто нікчемним правочином, який не потягнув за собою правомірних правових наслідків, адже був вчинений не в рамках позитивного правового поля. Отже відповідно до описаної ситуації за аналогією логічно було б застосувати концепцію «плодів отруєного дерева», що вживається Європейським судом з прав людини.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що у ОСОБА_4 була четверта стадія раку мозку, та який з початку березня 2018 року вже не розмовляв. Суд не надав належної оцінки свідченням Соловйової Є. А. , яка заявила, що волевиявлення, розуміння та усвідомлення ОСОБА_4 умов та наслідків договору довічного утримання вона встановлювала по телефону, у режимі гучного зв`язку. Такої процедури не існує в природі. Суд не надав належної оцінки тому факту, що майно, яке має значну вартість та за умовами договору переходить до ОСОБА_2 , у самому договорі знецінено у 24 рази, тобто до незначної, на підставі оцінки експерта ОСОБА_5 , яка не запит адвоката відповіла, що даний об`єкт вона взагалі не оцінювала і підпис на висновку не її. Суд не надав належної оцінки тому факту, що нотаріус перебувала у квартирі не більше десяти хвилин. Суд апеляційної інстанції, не надав жодної оцінки всім наведеним вище обставинам.

Невірне тлумачення правових категорій і понять призвело до неповного встановлення судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, неправильної оцінки доказів, невідповідності висновків судів фактичним обставинам справи, та, як наслідок, призвело до постановлення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат звертає увагу на те, що позивачем заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, оскільки вони не відповідають критерію реальності та розумності. Суд апеляційної інстанції незаконно змінив додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 133,33 грн витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, необґрунтовано зазначаючи, що з боку представника відповідача щодо такого розміру витрат не надходило заперечень.

Суди не застосували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника Поляк М. В., у якому просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, вирішити питання судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки зміст касаційної скарги фактично зводиться до незгоди позивача із оскаржуваними рішеннями та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачено обов`язкове надання нотаріусу для посвідчення даного правочину звіту про оцінку майна. Ціна майна, яке передається від однієї особи до іншої, не є істотною умовою договору, що вірно встановлено судом першої інстанції. Окрім того, під час посвідчення правочинів, нотаріус перевіряє реєстрацію такого звіту про оцінку в єдиній базі даних звітів про оцінку та наявність присвоєного йому унікального номера. Звіт про незалежну оцінку майна від 05 березня 2018 року був поданий нотаріусу Соловйовій Є. А. 12 березня 2018 року. Копія звіту міститься в матеріалах нотаріальної справи, він був виконаний ТОВ «Мегаполіс і партнери» та підписаний оцінювачем ОСОБА_5 . Звіт містить в собі інформацію щодо кваліфікації оцінювача та наявні відомості щодо свідоцтва про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів, видане ОСОБА_5 Фондом Державного Майна України № 9648 від 30 січня 2013 року. Звіт має ідентифікатор за базою ФДМУ 2736743_0503218_180305-111, а отже є зареєстрованим в базі ФДМУ, є дійсним. Вказаний звіт не був визнаний підробленим чи будь-яким іншим чином не спростовано його достовірність. Окрім того, звіт про незалежну оцінку майна від 05 березня 2018 року був здійснений від імені ТОВ «Мегаполіс і партнери», завірений та зареєстрований ним у базі ФДМУ, а відтак є дійсним та достовірним.

Той факт, що зазначена в спірному договорі ринкова вартість спірної квартири є нижчою, ніж була в реальності на час укладення договору, не є підставою для визнання правочину недійсним. Крім того, даний вид договору (довічного утримання) не є таким, що пов`язаний з вартістю квартири для його сторін, оскільки не створює обов`язку однієї сторони перед іншою передати кошти за перехід прав на нього, а зобов`язання регламентують обов`язком довічного утримання на умовах і межах, визначених самим договором. Обставини, які є предметом доказування у даній справі, фактично були предметом перевірки судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про призначення судової почеркознавчої експертизи та судової товарознавчої експертизи. Відтак, спірний правочин не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а тому не є таким, що порушує публічний порядок.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2021 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 727/5209/20, витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2022 року справа № 727/5209/20 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 серпня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4

12 березня 2018 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання (догляду), який посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соловйовою Є. А. та зареєстрований в реєстрі під № 1081.

Згідно пункту 1 договору відчужувач передав у власність, а набувач прийняла у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м, взамін чого набувач зобов`язалася забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, встановлених даним договором.

Згідно пункту 7 договору сторони оцінюють відчужувану квартиру в 33 083 грн. Ринкова вартість квартири складає 33 083 грн.

Згідно пункту 2 договору ОСОБА_2 зобов`язана надавати ОСОБА_4 довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування). За згодою сторін грошова оцінка матеріального забезпечення складає 4 000,00 грн на місяць. Догляд, що надається набувачем відчужувачу, включає в себе: забезпечення харчуванням, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами, надання медичної допомоги шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників (лікарів, медичних сестер тощо), оплату за власний рахунок комунальних послуг, інших платежів, пов`язаних з проживанням в зазначеній квартирі. Набувач зобов`язується безкоштовно довічно забезпечувати відчужувача житлом у квартирі, яка їй передана за цим договором. Для проживання відчужувачу надається вся квартира, яка є предметом цього договору.

Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що набувач не має права до смерті відчужувача відчужувати квартиру, передану їй за договором довічного утримання (догляду), укладати договір застави (іпотеки) щодо квартири. За домовленістю сторін, на квартиру, передану набувачу, не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача та на квартиру, яка є предметом даного договору, накладається заборона відчуження.

Згідно пункту 10 договору, право власності на нерухомість у набувача виникає з моменту підписання договору та державної реєстрації цього права в державному реєстрі речових прав.

У пункті 13 договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними без будь-якого.

Згідно висновку про вартість майна ТОВ «Мегаполіс і партнери», ідентифікатор за базою 2736743_05032018_180305-111, оціночна вартість спірної квартири станом на 05 березня 2018 року становила 33 083 грн.

Позиція Верховного Суду

Щодо суті позовних вимог

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання (догляду) є оплатним, оскільки набувач отримує у власність за цим договором певне майно, а відповідач - необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ і послуг.

У справі, що переглядається, позивач просив застосувати наслідки нікчемності договору довічного утримання, який є нікчемним з посиланням на статтю 228 ЦК України.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша-друга статті 228 ЦК України).

У статті 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 369/6955/18 (провадження № 61-18959св21) зазначено, що «відповідно до правового висновку щодо застосування статті 228 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін».

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції зробили вірний висновок, що належних та допустимих доказів існування обставин, які б дозволили віднести оспорюваний позивачем договір до правочину, що порушує публічний порядок, суду не надано.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2022 року у справі № 201/3828/21 (провадження № 61-8927св22), з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22), зазначено, що «для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс)». Аналіз матеріалів цивільної справи свідчить, що 22 липня 2020 року представник Соловйової Є. А. - адвокат Поляк М. В. подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які третя особа на стороні відповідача понесла та очікує понеси у зв`язку із розглядом справи у розмірі 18 892,00 грн (т. 1 а. с. 44-45).

24 липня 2020 року представник ОСОБА_2 - Поляк М. В. подала відзив на позовну заяву до якої додано витяг з договору № 73/18 про надання юридичної (правничої) допомоги від 17 квітня 2018 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 26 448,80 грн (т. 1 а. с.84-92, 101-102).

На підтвердження понесених судових витрат ОСОБА_2 було подано наступні докази: витяг з договору № 73/18 про надання юридичної (правничої) допомоги від 17 квітня 2018 року (т.1 а.с. 92); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку із переглядом справи на загальну суму 26 448,80 грн (т.1 а.с.101-102); ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СЕ №1017809 від 01 лютого 2022 року (т.1 а.с.241); копію договору № 73/18 про надання юридичної (правничої) допомоги від 17 квітня 2018 року (т.2 а.с.151-154); звіт (акт) про надання послуг у зв`язку із розглядом справи № 727/5209/20 від 03 грудня 2021 року (т.2 а.с.155); копії квитанції до прибуткового касового ордера № 02/12/1 від 03 грудня 2021 року про оплату 20 600,00 грн та № 21/07/1 від 08 грудня 2020 року про оплату 12 531,00 грн (т.2 а.с.156); уточнений звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи № 727/5209/20 від 22 грудня 2021 року з визначенням вартості години роботи адвоката 2 400,00 грн, кількістю витраченого часу, видом правничої допомоги (23 липня 2020 року - підготовка та участь в судовому засіданні 19 хв; 24 липня 2020 року - ознайомлення з позовною заявою та підготовка відзиву 5 год; 20 жовтня 2020 року - підготовка та участь в судовому засіданні 25 хв; 03 листопада 2020 року - підготовка та участь в судовому засіданні 35 хв; 12 листопада 2020 року - підготовка та участь в судовому засіданні 5 хв; 08 грудня 2020 року - підготовка та участь в судовому засіданні 14 хв; 05 січня 2021року - підготовка та участь в судовому засіданні 15 хв; 01 лютого 2021 року - підготовка відзиву на апеляційну скаргу 2 год; 12 березня 2021 року -підготовка та участь в судовому засіданні у Чернівецькому апеляційному суді 16 хв; 27 квітня 2021 року - підготовка заперечень на клопотання про долучення доказів та про витребування доказів 1 год; 03 червня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 10 хв; 04 червня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 16 хв; 05 липня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 01:03 год; 06 липня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 15 хв; 15 липня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 35 хв; 02 серпня 2021 року - підготовка апеляційної скарги на ухвалу 2 год; 26 серпня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні у Чернівецькому апеляційному суді 13 хв; 01 жовтня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 9 хв; 25 жовтня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 23 хв; 01 грудня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 30 хв; 21 грудня 2021 року підготовка та участь в судовому засіданні 30 хв) на загальну суму 34 331,69 грн (т.2 а.с.185-186); квитанцію до прибуткового касового ордера № 42/12/1 від 22 грудня 2021 року про оплату ОСОБА_2 1 200 грн (т.2 а.с.187).

На підтвердження понесених судових витрат Соловйовою Є. А. було подано наступні документи: витяг з договору № 135/18 про надання юридичної (правничої) допомоги від 15 серпня 2018 року (т. 1 а.с. 37), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧЦ № 000122 (т.1 а.с.38); ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СЕ №1009264 від 17 липня 2020 року (т.1 а.с.39); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку із переглядом справи на загальну суму 18 892,00 грн (т.1 а.с.45); копію договору № 135/18 про надання юридичної (правничої) допомоги від 15 серпня 2018 року (т.2 а.с.161-164); звіт (акт) про надані послуги від 06 грудня 2021 з визначенням вартості години роботи адвоката 2 400,00 грн, кількістю витраченого часу, видом правничої допомоги на загальну суму 21 630,00 грн (т.2 а.с.165); копію квитанцію до прибуткового касового ордера № 06/12/1 від 06.12.2021 року про оплату 21 630,00 грн (т.2 а.с.166); уточнений звіт (акт) про надані послуги від 22 грудня 2021 року з визначенням вартості години роботи адвоката 2 400,00 грн, кількістю витраченого часу, видом правничої допомоги (17 липня 2020 року - підготовка пояснень на позовну заяву 2 год; 22 липня 2020 року - підготовка клопотання про долучення доказів 15 хв; 23 липня 2020 року - підготовка та участь у судовому засіданні 19 хв; 06 жовтня 2020 року - підготовка заперечень на клопотання про витребування доказів 1 год; 20 жовтня 2020 року - підготовка та участь в судовому засіданні 25 хв; 03 листопада 2020 року - підготовка та участь в судовому засіданні 35 хв; 12 листопада 2020 року - підготовка та участь в судовому засіданні 5 хв; 08 грудня 2020 року - підготовка та участь в судовому засіданні 14 хв; 05 січня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 15 хв; 12 березня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні у Чернівецькому апеляційному суді 16 хв; 03 червня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 10 хв; 04 червня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 16 хв; 05 липня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 01:03 год; 06 липня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 15 хв; 15 липня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 35 хв; 02 серпня 2021 року - підготовка апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці 1 год; 26 серпня 2021 року -підготовка та участь в судовому засіданні у Чернівецькому апеляційному суді 13 хв; 01 жовтня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 9 хв; 25 жовтня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 23 хв; 01 грудня 2021 року - підготовка та участь в судовому засіданні 30 хв; 21 грудня 2021 підготовка та участь в судовому засіданні 30 хв) на загальну суму 22 830 грн (т.2 а.с.179-180); копію квитанції до прибуткового касового ордера № 43/12/1 від 22 грудня 2021 року про оплату Соловйовою Є. А. 1 200,00 грн (т.2 а.с.181).

11 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правничу допомогу, у якому зазначив, що судові витрати у розмірі 54 762,49 грн є неспівмірними із складністю цієї справим, наданим адвокатом обсягу послуг, затрачених нею часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Вказав, що, зважаючи на той факт, що Поляк М. В. представляє інтереси одразу двох учасників справи, а сам судовий процес не проводиться окремо для кожного із учасників, отже Поляк М. В. перебуває у судовому засіданні, одночасно представляючи інтереси як відповідача, так і третьої особи, витрачаючи один проміжок часу. Підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи і не є складною, адже Поляк М. В. вже представляла інтереси відповідача та третьої особи в іншій справі № 727/5319/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Соловйова Є. А . Справа є максимально простою і не вимагає спеціальних знань. Відшкодування відповідачу витрат можливо у розмірі 5 000,00 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих ОСОБА_2 та Соловйовій Є. А. юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом Поляк М. В. на виконання відповідних робіт (надання послуг), зловживання процесуальними правами стороною позивача, що потягло збільшення тривалості розгляду справи і, як наслідок, здорожчання правничих послуг, клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням непомірності заявлених вимог, колегія суддів вважає,що суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 100,00 грн, на користь приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Соловйової Є. А. -7 100,00 грн.

24 лютого 2022 року представник ОСОБА_2 - Поляк М. В. подала до апеляційного суду клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 133,33 грн. До клопотання додані копія квитанції до прибуткового ордера № 24/02/2 від 24 лютого 2022 року про сплату ОСОБА_2 12 133,33 грн, копія звіту (акту) про надані послуги у зв`язку із переглядом справи від 24 лютого 2022 року з визначенням вартості години роботи адвоката, кількістю витраченого часу, видом правничої допомоги (08 лютого 2022 року - підготовка апеляційної скарги на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року 02:00 год; 24 лютого 2022 року - ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка відзиву на апеляційну скаргу 02:00год; підготовка і участь у судовому засіданні 0:40 хв) на загальну суму 12 133,33 грн (т. 3 а.с. 10).

Враховуючи фактичний обсяг наданих ОСОБА_2 юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом Поляк М. В. на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також відсутність клопотання сторони позивача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням непомірності заявлених вимог, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 133,33 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 369/6955/18 (провадження № 61-18959св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2022 року у справі № 201/3828/21 (провадження № 61-8927св22),колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

16 серпня 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника Поляк М. В. до якого додано звіт (акт) про надання послуг у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 10 400,00 грн.

З урахуванням результату розгляду касаційної скарги, обсягу наданих адвокатом Поляк М. В. послуг, відсутності клопотання сторони позивача про зменшення судових витрат з обґрунтуванням непомірності заявлених вимог, з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 400,00 грн.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Фортуною Георгієм Георгійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 400,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук