Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 741/1921/24

провадження № 61-9712св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Водолагіним Сергієм Миколайовичем, на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року у складі судді Киреєва О. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2025 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, в якому просила встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з січня 2016 року до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з січня 2016 року проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка у будинку її матері на АДРЕСА_1 , кохали один одного, мали взаємні права та обов`язки, піклувались один про одного, в інших шлюбах не перебували, планували зареєструвати шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_4 .

Зазначала, що з ОСОБА_3 вони спільно вели побут, господарство, спільно виховували сина, мали спільний бюджет, сплачували рахунки по комунальним платежам, купували речі, предмети побуту.

16 серпня 2023 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних сил України (далі - ЗСУ), проте увесь час вони перебували на зв`язку, спілкуватися по телефону, а 05 вересня 2023 року вона відправила йому посилку (особисті речі, продукти харчування, ліки тощо) за місцем його служби в смт. Гончарівське.

Під час служби у ЗСУ ОСОБА_3 постійно пересилав на її картки, відкриті у Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») та Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), частину своєї заробітної плати, розмір якої загалом склав близько 150 000,00 грн, які вона використовувала для потреб сім`ї.

ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні військового та громадянського обов`язку по захисту України в с. Костянтинівка Покровського району Донецької області ОСОБА_3 помер від отриманих поранень. Після загибелі цивільного чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовим керівництвом ОСОБА_3 їй були надіслані його особисті речі, а також документи про причину смерті.

20 лютого 2024 року командир військової частини, у якій служив ОСОБА_3 , видав наказ № 110, згідно якого їй, як цивільній дружині, виплачена заборгованість по грошовому забезпеченню загиблого та грошову допомогу на поховання. Поховання ОСОБА_3 вона здійснювала за власні кошти, а також зберігає його особисті документи, отримала лікарське свідоцтво про його смерть та свідоцтво про смерть.

24 квітня 2024 року вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. На її заяву про виплату одноразової грошової допомоги письмової відповіді не надано, в усній формі повідомлено, що вона матиме право на таку виплату при пред`явленні рішення суду, яким буде встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем, що передбачено статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року позов задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, починаючи з січня 2016 року і до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Встановивши обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з січня 2016 року до 09 січня 2024 року, ведення ними спільного побуту, а також наявність взаємних прав та обов`язків, суд першої інстанції дійшов висновку про доведення позивачкою факту її проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а, відтак, і про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 липня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Водолагін С. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 513/1005/20, від 08 грудня 2021 року, у справі № 531/295/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Заявник зазначає, що позивачка не довела та не надала жодного доказу на підтвердження того, що дійсно вона та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю. Доводи позивачки обмежуються лише констатацією факту щодо проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2016 року до 09 січня 2024 року. Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у близьких стосунках, які, на його думку, також не підтверджені, не може свідчити про те, що вони проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки позивачці необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї. Довідки про місце реєстрації, декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, фотокартки та фотографії з месенджерів, довідки органів місцевою самоврядування не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Доводи інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 - адвокат Левченко Г. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник Міністерства оборони України - Матієенко О. Б. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити, оскільки її позовна заява не містить максимально чітко і зрозуміло сформованих позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу № 741/1921/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Зупинено дію рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року до закінчення касаційного провадження.

У серпні 2025 року матеріали справи № 741/1921/24 надійшли до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 16 серпня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був мобілізований до лав ЗСУ, а ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні військового обов`язку по захисту України в с. Костянтинівка Покровського району Донецької області помер від отриманих поранень.

Відповідно до свідоцтва про народження від 06 березня 2019 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 за період із 01 січня 2024 року до 22 квітня 2024 року здійснювалося зарахування грошових коштів від ОСОБА_3 в сумі 24 000,00 грн, 29 000,00 грн, 10 050,25 грн та 19 303,00 грн.

Суди також установили, що позивачка надсилала ОСОБА_3 посилки за місцем проходження його служби.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 07 серпня 2023 року, виданого Носівською територіальною громадою, ОСОБА_1 зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 30 листопада 2005 року.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили суду, що дійсно чоловік ОСОБА_3 , який загинув, та жінка ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки у період із 2016 року до моменту загибелі військовослужбовця, також мають спільного сина.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини № НОМЕР_2 (по стройовій частині) Міністерства оборони України від 20 лютого 2024 року № 110 виплачено заборгованість по грошовому забезпеченню загиблого та грошову допомогу на поховання цивільній дружині ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 513/1005/20, від 08 грудня 2021 року, у справі № 531/295/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України)..

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, що переглядається, позивачка просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із військовослужбовцем з метою отримання коштів, передбачених за загиблого військовослужбовця для членів його сім`ї.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Установивши обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з січня 2016 року до 09 січня 2024 року, ведення ними спільного побуту, а також наявність взаємних прав та обов`язків, надавши правову оцінку показанням допитаних судом свідків, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про доведення позивачкою факту її проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а, відтак, і про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судами надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року зупинено дію рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Водолагіним Сергієм Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2025 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун