Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.09.2018 року у справі №796/5/2018
Ухвала КЦС ВП від 04.05.2018 року у справі №796/5/2018
Ухвала КЦС ВП від 11.11.2018 року у справі №796/5/2018

Постанова

Іменем України

10 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 796/5/18

провадження № 61-18309ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

з участю:

секретаря судового засідання - Кернякевич С. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

представник позивача - Вакуленко ОленаМихайлівна,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_6, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі судді Андрієнко А. М.

від 16 лютого 2018 року у справі за заявою ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 вересня 2014 року у справі № 1605/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

15 січня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 вересня 2014 року у справі № 1605/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 вересня 2014 року стягнуто з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 11 551 534 грн 93 коп. та витрати, пов'язані з вирішенням спору третейським судом у розмірі 25 500 грн. Зазначав, що спірні правовідносини щодо стягнення боргу за кредитним договором регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а тому ця справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 вказаного Закону, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення третейського суду. Крім того, ОСОБА_5 посилався на те, що у порушення статті 12 Закону України «Про третейські суди» у пункті 6. 2. кредитних договорів відсутнє чітке визначення про предмет спору між сторонами кредитного договору, який, в разі його наявності, підлягає розгляду саме третейським судом.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_5 просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків

від 30 вересня 2014 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заява про скасування рішення третейського суду подана після закінчення строків, встановлених частиною п'ятою статті 454 ЦПК України, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_5 подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року із ухваленням рішення про задоволення заяви, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції після відкриття провадження у справі вдався до перевірки строків подання заявником заяви про скасування рішення третейського суду, однак таке питання вирішується на стадії відкриття провадження. Крім того, розпочавши розгляд справи, апеляційний суд повинен був вирішити справу по суті, яка стосується підстав для скасування рішення третейського суду, наведених у пунктах 1, 2 частини другої статті 458 ЦПК України, однак будь-якої оцінки законності рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 вересня 2014 року судом не надано.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

15 січня 2018 року ОСОБА_5 подав до Апеляційного суду міста Києва заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 вересня 2014 року, посилаючись на те, що оскаржуване рішення третейського суду було прийнято за його відсутності, копія рішення на його адресу не надходила. Заявник зазначав, що про прийняте рішення третейського суду він дізнався після отримання його представником повного тексту рішення 11 грудня 2017 року.

Відповідно до частин першої, п'ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.

Аналогічна норма містилися і в частині другій, третій статті 389-1 ЦПК України 2004 року, чинного на час прийняття рішення третейського суду.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк, передбачений пунктом 1 частиною п'ятою статті 454 ЦПК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення поданої заяви.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення третейського суду ухвалене 30 вересня 2014 року, ОСОБА_5 був стороною у справі, розглянутій третейським судом, а саме відповідачем. Із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків

від 30 вересня 2014 року ОСОБА_5 звернувся 15 січня 2018 року, тоді як преклюзивний строк його оскарження закінчився 29 грудня 2014 року.

Однак, апеляційний суд, дійшовши правильного висновку про пропуск заявником строку на оскарження рішення третейського суду, не звернув уваги на те, що наслідком такого пропуску відповідно до частини сьомої статті 454 ЦПК України є повернення заяви, а не відмова у її задоволенні.

Виходячи зі змісту мотивувальної частини ухвали, що оскаржується, суд надав оцінку лише дотриманню заявником строку звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, вказавши про порушення цього процесуального строку. Таким чином, суд фактично вирішив процесуальне питання, постановивши, ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із направленням заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, відповідно до частин першої, другої статті 457 ЦПК України справа про оскарження рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу розглядається суддею одноособово протягом тридцяти днів з дня надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом частин третьої, четвертої, п'ятої статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Матеріали справи не містять доказів направлення судом першої інстанції позивачу або його представнику судової повістки про виклик на 16 лютого 2018 року та завчасного отримання її останніми.

Всупереч зазначених вимог процесуального закону суд першої інстанції не відклав розгляд справи, а розглянув її за відсутності заявника, щодо якого були відсутні відомості про вручення судової повістки.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За змістом пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 384, 454 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_6, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року скасувати, заяву ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 вересня 2014 року у справі № 1605/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості направити до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта