Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №486/466/18

Постанова

Іменем України

10 вересня 2018 року

м. Київ

справа №486/466/18

провадження № 61-41437св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року в складі судді Далматової Г. А., та на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2018 року в складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про зміну способу стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог указувала, що з 16 листопада 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано у 2011 році, та від якого мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2013 року з ОСОБА_6 на її користь стягнуто аліменти на дитину в розмірі ? частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішенням цього ж суду від 02 грудня 2013 року змінено спосіб стягнення аліментів та стягнуто з відповідача аліменти у сумі 700 грн, а рішенням суду від 21 листопада 2017 року - розмір аліментів збільшено до 1000 грн.

Посилаючись на те, що вибір способу стягнення аліментів віднесено до права того з батьків, з ким проживає дитина, а відповідач офіційно не працює та може приховати свої доходи, просила змінити спосіб стягнення аліментів на ? частину від усіх видів заробітків (доходів) відповідача до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої станції мотивовано тим, що оскільки відповідач офіційно не працює та має нерегулярний дохід, підстави для стягнення з нього аліментів у частці від його заробітку (доходу) відсутні.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 17 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають установленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Касаційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством передбачено, що зміна способу стягнення аліментів проводиться лише за позовною заявою того з батьків, з ким проживає дитина, та інших умов для такої зміни законом не встановлено.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

27 серпня 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_7, 2008 року народження.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2013 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на дитину в розмірі ? частки від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно до досягнення дитиною повноліття. У зв'язку з тим, що відповідач має нерегулярний та мінливий дохід, рішенням цього ж суду змінено спосіб виконання аліментів та стягнуто з відповідача аліменти в сумі 700 грн, а в подальшому збільшено розмір аліментів до 1000 грн.

Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів позивач визначила способом стягнення аліментів їх присудження у частці від доходу батька.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У силу положень статей 183, 184 СК Українисуд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс Українипередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Установивши, що відповідач офіційно не працює та має нерегулярний дохід,суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни способу стягнення аліментів та стягнення аліментів у частці від його заробітку (доходу).

Суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що зміну способу стягнення аліментів визначає той з батьків, з ким проживає дитина, не заслуговують на увагу, оскільки право визначення способу стягнення аліментів належить виключно суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 218 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат