Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 521/18657/16

провадження № 61-44616св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року у складі судді Гуревського В. К. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк ", банк") звернулося до суду з позовомдо ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11368966000 від 18 липня 2008 року по тілу кредиту в розмірі 22 490 доларів США, заборгованість по процентах - 1
417,02доларів США, заборгованість по пені - 5 171 грн.

Позов мотивований тим, що 18 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір споживчого кредиту № 11368966000, з додатками, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 35 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних строком повернення кредиту не пізніше 18 липня 2029 року.

18 липня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 215876.

Прийняті на себе зобов'язання за договором споживчого кредиту позичальник не виконав у зв'язку з чим станом на 27 жовтня 2016 рокуутворилася заборгованість по тілу кредиту в розмірі 22 490доларів США, заборгованість по процентах - 1
417,02доларів США, заборгованість по пені - 5 171 грн. Письмові вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до позичальника та поручителя про погашення боргу залишились без задоволення.

Посилаючись на викладене, ПАТ "УкрСиббанк" просило задовольнити позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11368966000 від 18 липня 2008 року по тілу кредиту в розмірі 22 490
доларів США, заборгованість по процентах - 1 417,02доларів США, заборгованість по пені - 5 171 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, щоОСОБА_1 належним чином не виконала зобов'язання за договором споживчого кредиту № 11368966000 від 18 липня 2008 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у солідарному порядку з кредитора та поручителя.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що заборгованість по процентах нарахована в розмірі 15,47% річних, тоді як, відповідно до умов договору процента ставка визначена в розмірі 13,5%.

Апеляційний суд безпідставно не зупинив провадження у цій справі до розгляду справи № 521/20319/17 про визнання недійсним договору споживчого кредиту № 11368966000 від 18 липня 2008 року та договору поруки 215876від 18 липня 2008 року. Апеляційний суд, вказавши, що поручитель погодилась з рішенням суду першої інстанції, невірно врахував заяву ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі. Суди дійшли до помилкового висновку про стягнення заборгованості в солідарному порядку, оскільки додатковими угодами до договору споживчого кредиту збільшено відповідальність поручителя без його згоди на це.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції. Зупинено виконання заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 рок та постанови Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладений договір споживчого кредиту № 11368966000, з додатковими угодами, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 35 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних строком повернення кредиту не пізніше 18 липня 2029 року.

Відповідно до пункту 1.3.1 договору споживчого кредиту за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, ОСОБА_1 зобов'язалась сплатити проценти у розмірі 13.5% річних. Після закінчення цього строку процентна ставка підлягає перегляду. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує: проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі (27 %).

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору у випадку порушення термінів погашення сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

18 липня 2008 року додатковою угодою до договору споживчого кредиту № 113689660000 від 18 липня 2008 року АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 пункт 5.2 договору доповнили новим абзацом наступного змісту та передбачили, що процентна ставка за користування кредитом збільшується не більше ніж на 10 % для кредитів у національній валюті та не більше ніж на 5% для кредитів у іноземній валюті, відповідно до розміру ставки, що діє згідно договору.

08 травня 2009 року додатковою угодою № 1 до договору споживчого кредиту № 113689660000 від 18 липня 2008 року АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 погодили зміну строків сплати чергових платежів та процентів.

18 липня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11368966000 від 18 липня 2008 року, між АКІБ "УкрСиббанк ", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 215876.

Відповідно до 2.1. договору поруки у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору не потребують додаткового укладання сторонами угод щодо внесення змін.

Прийняті на себе зобов'язання за договором споживчого кредиту позичальник не виконав у зв'язку з чим станом на 27 жовтня 2016 року утворилася заборгованість по тілу кредиту в розмірі 22 490 доларів США, заборгованість по процентах - 1

417,02 доларів США, заборгованість по пені - 5 171 грн.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК Українивиконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 553, частин 1 та 2 статті 554 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частиною 1 статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що позичальник належним чином не виконував умови договору споживчого кредиту № 11368966000 від 18 липня 2008 року, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яку банк має право стягнути з позичальника та поручителя солідарно, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ПАТ "УкрСиббанк".

Доводи касаційної скарги про те, що суди не звернули увагу на те, що заборгованість по процентах нарахована в розмірі 15,47% річних, тоді як, відповідно до умов договору процента ставка становить в розмірі 13,5%, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема наданим банком розрахунком з якого вбачається, що заборгованість по процентах нараховувалася відповідно до пункту 1.3.1 договору споживчого кредиту № 11368966000 від 18 липня 2008 року в розмірі 13,5% та 27%.

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги з приводу того, що апеляційний суд безпідставно не зупинив провадження у цій справі до розгляду справи № 521/20319/17 про визнання недійсним договору споживчого кредиту № 11368966000 від 18 липня 2008 року та договору поруки 215876від 18 липня 2008 року.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 253 ЦПК Українипровадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини 1 статті 253 ЦПК України, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Така підстава зупинення провадження застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цій справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідні норми спрямовані, зокрема, на попередження ухвалення судових рішень, виходячи з доказів і встановлених на їх підставі обставин, які можуть бути спростованими рішенням у іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин, дійшов правильного висновку про відсутність встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі, так як зібрані у справі докази дозволяли суду встановити та оцінити наявність обставин, якими ПАТ "УкрСиббанк" обґрунтовував свої вимоги, та наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, вказавши, що поручитель погодилась з рішенням суду першої інстанції, невірно врахував заяву ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі; суди дійшли до помилкового висновку про стягнення заборгованості в солідарному порядку, оскільки додатковими угодами до договору споживчого кредиту збільшено відповідальність поручителя без його згоди на це, є безпідставними та не впливають на правильність вирішення спору по суті з огляду на таке.

У статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини 1 та 2 статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов'язання.

Згідно з умовами пункту 2.1 договору поруки від 18 липня 2008 року у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.

Отже, у пункті 2.1 договору поруки передбачено, що поручитель підтвердив, що він ознайомлений та згоден зі всіма умовами кредитного договору та цим надав згоду на запровадження будь-яких інших нових умов договоруспоживчого кредиту, з моменту їх внесення в кредитний договір, та на збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв'язку з такими змінами.

Вказана умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які є вільними у визначенні змісту зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені частиною 1 статті 559 ЦК України, відсутні.

Зазначене повністю узгоджується з висновками Верховного Суду Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених в постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц.

Інші доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння заявником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року зупинено виконання заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 рок та постанови Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року до закінчення касаційного провадження, тоді як, касаційне провадження у справі закінчено, то виконання вказаних судових рішень підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 рок та постанови Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов