Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа №464/6206/18

провадження № 61-18142св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В. М.,

суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

заявник (боржник) -ОСОБА_1,

представник боржника - ОСОБА_2,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Скочипець Анна Романівна,

заінтересована особа (стягувач) -ОСОБА_3,

представник стягувача -ОСОБА_4,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року під головуванням судді Тімченко О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 рокуу складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У листопаді 2018 року представник ОСОБА_2, який діяла в інтересах ОСОБА_1, звернулася до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Скочипець А. Р.

Скарга мотивована тим, що в провадженні Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження № 54595361 з примусового виконання виконавчого листа № 464/5635/17, виданого 23 серпня 2017 року Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Боржник є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, як платник єдиного податку третьої групи.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07 вересня 2018 року, сума, з якої нараховується стягнення за період з січня 2018 року по червень 2018 року, за кожний місяць визначена як сума всіх доходів боржника за місяць у розмірі 29 383,53 грн, а не як сума у розмірі середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості за місяць відповідно до частини 2 статті 195 СК України

Посилаючись на невідповідність порядку розрахунку вимогам закону, заявник просив визнати неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 07 вересня 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 54595361, зобов'язавши державного виконавця здійснити відповідний перерахунок.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 07 вересня 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 54595361 та зобов'язано державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Скочипець А.

Р. здійснити перерахунок вказаної заборгованості зі сплати аліментів.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що, здійснюючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1, як фізичною особою-підприємцем, виходячи з усіх його доходів, державний виконавець не дотрималася вимог Закону України "Про виконавче провадження" та норм СК України, оскільки заборгованість зі сплати аліментів для фізичної особи-підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, проводиться, виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, і винятки з цього правила закон не містить.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3,звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано з Сихівського районного суду м. Львова матеріали цивільної справи № 464/6206/18-ц.

Відкриваючи касаційне провадження у даній справі, суд виходив з того, що судове рішення за наслідками розгляду такої скарги в касаційному порядку буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року справу було повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не прийняли до уваги те, що між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів, тому такий спір підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження, посилаючись на відповідну судову практику Верховного Суду.

Суди дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав вважати, що десятиденний строк подачі скарги до суду боржником пропущено, що призвело до необґрунтованого задоволення скарги та порушення інтересів стягувача і неповнолітньої дитини.

Застосування ч. 2 ст. 195 СК України є неправильним, оскільки нею регулюються питання визначення заборгованості по аліментах, присуджених у частці від заробітку (доходу), а не визначення розміру аліментів, які підлягають сплаті.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у провадженні Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження № 54595361 з примусового виконання виконавчого листа № 464/5635/17, виданого 23 серпня 2017 року Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с.3,4).

У даному виконавчому провадженні № 54595361 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Скочипець А. Р. 07 вересня 2018 року здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи - підприємця (а. с.12).

30 жовтня 2018 року представнику ОСОБА_1 на його звернення було щодо здійснення перерахунку розрахунку заборгованості було надано відповідь начальника Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у якій керівник ВДВС підтвердив правомірність спірного розрахунку заборгованості по аліментах від 07 вересня 2018 року (а. с.17).

Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та даних Галицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області (Сихівське відділення) від 20 грудня 2017 року № 39/8/13-50-13-01/15, наявних в державного виконавця, ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та є платником єдиного податку зі спрощеної системи оподаткування третьої групи за ставкою 5% (а. с.7).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Задовольняючи скаргу та визнаючи неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 07 вересня 2018 року, суди виходили з того, що здійснюючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1, як фізичною особою-підприємцем, виходячи з усіх його доходів, державний виконавець не дотрималася вимог Закону України "Про виконавче провадження" та норм СК України, оскільки заборгованість зі сплати аліментів для фізичної особи-підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, проводиться, виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, і винятки з цього правила закон не містить.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Судами було встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром аліментів.

Частиною 1 та 3 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

У відповідності до частини 8 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Статтею 447 ЦПК України, порушено їх права чи обов'язки.

Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, прийнятій до передачі справи на розгляд об'єднаної палати, у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19, розглядався зазначений вище спір саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів.

Таким чином, суди вірно виходили з того, що питання з приводу правомірності визначення державним виконавцем розміру аліментів підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконання судових рішень, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.

З огляду на викладене, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що даний спір підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суди дійшли помилкових висновків що десятиденний строк подачі скарги до суду не було пропущено не знайшли свого підтвердження, оскільки суди вірно визначили, що перебіг строку визначеного ст. 449 ЦПК України почався з моменту отримання відповіді начальника Сихівського відділу ДВС м. Львова від 30 жовтня 2018 року, а тому скарга була подана у строк, .

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що суди невірно застосували до спірних правовідносин ч. 2 ст. 195 СК України з огляду на наступне.

Судами встановлено, що на виконанні у Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області перебуває виконавче провадження № 54595361, з примусового виконання виконавчого листа № 464/5635/17, виданого 23 серпня 2017 року Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Скочипець А. Р. 07 вересня 2018 року здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи - підприємця.

Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та даних Галицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області (Сихівське відділення) від 20 грудня 2017 року № 39/8/13-50-13-01/15, наявних в державного виконавця, ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та є платником єдиного податку (свідоцтво серії НОМЕР_1).

Згідно з частиною 2 статті 195 ЦПК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Таким чином, державний виконавець не взяв до уваги те, що зазначені розрахунки заборгованості необхідно було проводити відповідно до вимог частини 2 статті 195 Сімейного кодексу України.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18.

За таких обставин, суди дійшли правильних висновків відносно того, що оскаржуваний розрахунок заборгованості по аліментах було проведено з порушенням вимог законодавства.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанціїта не дають підстав вважати, що судом було порушено норми процесуального права чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до частини 3 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Жиравецького Тараса Михайловича, діючого в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров