Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 754/3571/16-ц

провадження № 61-14533св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду

м. Києва від 21 грудня 2016 року у складі судді Галась І. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Панченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 07 травня 2015 року між ним, як адвокатом, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4363/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури згідно рішення

від 25 листопада 2010 року № 209, та ОСОБА_2 було укладеного угоду про надання правової допомоги. Умови угоди ним було виконано у повному обсязі та належним чином, однак ОСОБА_2 було порушено зобов'язання щодо сплати йому додаткового гонорару. Пунктом 5.1 угоди встановлено, що адвокат приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги: представляє інтереси клієнта в компетентному суді апеляційної інстанції у цивільній справі № 754/4353/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя.

На виконання зазначеного пункту ним було підготовлено апеляційну скаргу та заперечення проти апеляційної скарги у цивільній справі

№ 754/4353/14-ц (номер апеляційної інстанції 22-ц/796/8088/2015), представлено інтереси відповідача у цій справі у судових засіданнях

у Апеляційному суді м. Києва.

Зазначав, що у суді першої інстанції він також був представником відповідача у цій справі. За результатами розгляду цивільної справи

№ 754/4353/14-ц Апеляційний суд м. Києва ухвалив рішення, яким залишив без змін рішення суду першої інстанції щодо визнання за відповідачем права приватної власності на 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 3.1 цієї угоди у день отримання коштів та/або рухомого/нерухомого майна у справі за позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар у розмірі 10 % від присудженої на користь клієнта грошової суми та/або ринкової вартості рухомого/нерухомого майна.

За відповідачем було зареєстровано на праві власності нерухоме майно,

а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ,

1/2 земельної ділянки загальною площею 0,0984 га, що розташована

за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 нежитлових приміщень № 1, № 2, № 3 (групи приміщень № 15), загальною площею 38,9 кв. м, що розташовані

за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 нежитлових приміщень № 1, № 2 (групи приміщень № 11) - студія засмаги, загальною площею 39,8 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Зазначав, що звертався до суб'єкта оціночної діяльності із заявою про визначення ринкової вартості зазначеного нерухомого майна та відповідно до розрахунків, наведених ним, загальний розмір гонорару, який

підлягає сплаті ОСОБА_2 на підставі пункту 3.1 вказаної угоди

становить 148 833,45 грн.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_3 просив

суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти

у розмірі 148 833,45 грн.

03 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 під час представництва її інтересів у Апеляційному суді м. Києва не діяв на підставі угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року, а діяв згідно пункту 1 статті 42 ЦПК України як фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років та мала процесуальну дієздатність, згідно довіреності від 18 грудня 2013 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Колядою О. П . та зареєстрована в реєстрі за № 1705.

Зазначала, що саме на підставі вказаної довіреності ОСОБА_3 здійснював представництво її інтересів під час розгляду Деснянським районним судом м. Києва справи № 754/4353/14-ц. Виходячи зі змісту первісного позову, а також беручи до уваги наявність доказів того, що ОСОБА_3 до судів першої та апеляційної інстанції замість витягу з угоди та ордеру на надання правової допомоги надав копію довіреності, вбачала факт обману його з боку відповідача щодо реального настання правових наслідків за угодою - надання правової допомоги у Апеляційному суді

м. Києва у цивільній справі № 754/4353/14-ц.

Також вважала, що зазначена угода не відповідає вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки за замістом

статті 26 зазначеного закону та статті 14 Правил адвокатської етики, адвокатська діяльність здійснюється виключно на підставі договору про надання правової допомоги. Оскільки угода, як правочин, за Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» сама по собі не передбачена, то на підставі статті 215 ЦК України та пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 грудня 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» може бути визнана недійсною.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсною угоду про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року, підписану нею та адвокатом Хахулою М. О.

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Києва

від 03 жовтня 2016 року у складі судді Галась І. А. зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня

2016 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він здійснював представництво інтересів свого клієнта - ОСОБА_2 .

у цивільній справі № 2-20/2015 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, саме на підставі договору (угоди) про надання правової допомоги. Разом з тим, з матеріалів цивільної справи № 2-20/2015 та апеляційної скарги (підписаної представником позивача на підставі довіреності, копія якої наявна у матеріалах справи) встановлено, що повноваження ОСОБА_3 як представника посвідчувалися лише довіреністю від 18 грудня 2013 року, без посилання на угоду про надання правової допомоги, тому позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення заборгованості є необґрунтованими.

Оскільки зміст угоди про надання правової допомоги не суперечить

ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому підстав застосування статті 215 ЦК України немає, оскільки вжита назва «угода» про надання правової допомоги, замість «договір», як стверджує ОСОБА_2 , не є підставою для визнання вказаної угоди недійсною.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_2 -

ОСОБА_6 відхилено. Рішення Деснянського районного суду

м. Києва від 21 грудня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки

ОСОБА_7 не надав суду належних та допустимих доказів того, що він представляв інтереси ОСОБА_4 у цивільній справі про розподіл майна подружжя саме як адвокат, на підставі договору (угоди) про надання правової допомоги, тому правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

Крім того, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що факт обману ОСОБА_2 з боку ОСОБА_3 , який вплинув на її волевиявлення при укладенні угоди про надання правової допомоги

від 07 травня 2015 року, є недоведеним, ОСОБА_2 погодилась з її умовами, тому відсутні передбачені статтями 203, 215 ЦК України підстави для визнання вказаної угоди недійсною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною не оскаржуються, тому

в силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну № 754/3571/16-ц з Деснянського районного суду м. Києва.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року справу за позовом

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною призначено до судового розгляду.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 березня 2018 року справа надійшла з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно ЦПК України сторони по справі можуть діяти через представників та осіб, які надають правову допомогу. Вважає, що це в свою чергу спростовує висновки суду апеляційної інстанції про те, що його у відповідності до статті 56 ЦПК України не було допущено до участі в розгляді справи про поділ майна подружжя, як особу, яка надає правову допомогу, на підставі ухвали суду.

При цьому зазначав, що ЦПК України передбачає три критерії, яким повинен відповідати представник: 1) представником може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, 2) має цивільну процесуальну дієздатність і 3) належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.

Наведене чинне законодавство (стаття 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та стаття 42 ЦПК України) не встановлює для адвоката, як представника, додаткових вимог для підтвердження повноважень, а навпаки розширює, ніж це передбачено для фахівця в галузі права або фізичної особи, перелік документів, якими додатково адвокат може посвідчити повноваження. Водночас, повноваження адвоката як представника згідно цих статей закону можуть підтверджуватися лише довіреністю від фізичної особи.

Посилався на те, що статями 526, 626, 627, 629, 903 ЦК України та статями 27, З0 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на підставі яких він просив стягнути додатковий гонорар, не ставлять

у залежність відповідного стягнення те, яким чином були посвідчені повноваження у цивільній справі, де він представляв інтереси відповідача.

Заперечення на касаційну скаргу

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ представником ОСОБА_2 .

ОСОБА_6 , що оскаржувані ОСОБА_3 судові рішення в частині відмови йому у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, є такими, що ухвалені на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому не підлягають скасуванню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 травня 2015 року між адвокатом Хахулою М. О., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4363/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, згідно рішення від 25 листопада 2010 року № 209 та фізичною особою ОСОБА_2 , у подальшому клієнт, було укладено угоду про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1 якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з розділом 5 цієї угоди. Клієнт зобов'язується прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за її надання на умовах та у порядку, який визначений цією угодою. Початок належного виконання адвокатом своїх зобов'язань згідно пункту 1.1 цієї угоди здійснюється з моменту її підписання.

Згідно з пунктом 5.1 угоди адвокат приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги: представляє інтереси клієнта у компетентному суді апеляційної інстанції у цивільній справі

№ 754/4353/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя.

Відповідно до пункту 3.1 угоди за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у наступному розмірі та у такі строки:

у день підписання цієї угоди клієнт сплачує гонорар адвокату у розмірі 4 000,00 грн; у день отримання коштів та/або рухомого/нерухомого майна

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар в розмірі 10 % від присудженої на користь клієнта грошової суми та/або ринкової вартості рухомого/нерухомого майна.

Також судами встановлено, що згідно матеріалів справи № 754/4353/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, ОСОБА_3 було підготовлено апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року. Зазначена апеляційна скарга підписана представником позивача ОСОБА_3 та вказано, що копія довіреності наявна у матеріалах справи.

До апеляційного суду було подано заперечення на апеляційну скаргу по справі № 754/4353/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, які були підписані позивачем ОСОБА_2

Відповідно до довіреності від 18 грудня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колядою О. П., зареєстровано в реєстрі за № 1705 ОСОБА_2 , в силу досягнення попередньої усної домовленості та на підставі попереднього усного договору з представниками, цією довіреністю надала повноваження

ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які діють окремо один від одного, бути її представниками перед фізичними та юридичними особами, зокрема у судах України, включаючи стадії апеляційного і касаційного провадження та виконання рішень, перегляду рішення, ухвали, постанови.

Згідно матеріалів цивільної справи № 2-20/2015 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, у матеріалах справи міститься копія довіреності від 18 грудня 2013 року, що підтверджує повноваження

ОСОБА_3 як представника ОСОБА_2

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2015 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволені частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року

у частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до

ОСОБА_4 про стягнення судових витрат скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову щодо стягнення судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 305,00 грн та витрати на проведення судової оціночно-будівельної експертизи у розмірі 2 214,00 грн.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 08 жовтня 2015 року.

Згідно звіту про оцінку майна, здійсненого оцінювачем товариства

з обмеженою відповідальністю «АКР-КОНСАЛТ» ОСОБА_11 22 лютого 2016 року, ринкова вартість квартири

АДРЕСА_1 становить 902 176,92 грн. Відповідно, ринкова вартість1/2 частини вказаної квартири становить 451 088, 46 грн.

01 березня 2016 року адвокат Хахула М. О. склав акт часткового приймання-передачі правової допомоги до угоди про надання правової допомоги

від 07 травня 2015 року і у цей же день направив його ОСОБА_2 для підписання. Відповідно до вказаного акта загальна вартість наданої правової допомоги адвоката за цим актом складає 45 108,85 грн. Вказаний акт ОСОБА_2 не підписаний.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.

Відповідно до статей 38, 40 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.

Згідно з частиною першою та другою статті 42 ЦПК України повноваження представників сторін мають бути посвідчені, зокрема довіреністю фізичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання. Довіреність фізичної особи, яка є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якої прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частини першої та другої статті 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення районного суду, дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він здійснював представництво інтересів свого клієнта - ОСОБА_2 у цивільній справі

№ 2-20/2015 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, саме на підставі договору (угоди) про надання правової допомоги, та був допущений до участі у розгляді вказаної справи як особа, яка надає правову допомогу на підставі ухвали суду. При цьому судами зазначено, що повноваження ОСОБА_3 у вказаній справі посвідчувалися довіреністю від 18 грудня 2013 року.

Згідно зі статтею 56 ЦПК України 2004 року правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутніми у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня

2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, яка надає правову допомогу, та бути її представником і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені

в частині другій статті 56 ЦПК України 2004 року.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду

у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 161/11180/13-ц (провадження № 61-13978сво18) дійшов висновку про те, що не є підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу відсутність ухвали суди про допуск особи, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, у відповідності до частини другої статті 56 ЦПК України 2004 року. Відмова у стягненні витрат, понесених стороною на правову допомогу, з посиланням на те, що судом не постановлено ухвалу про залучення особи, яка надає правову допомогу, до участі у справі, безпідставні, оскільки визначена статтею 56 ЦПК 2004 року особа має інші процесуальні повноваження, ніж та, яка зазначена в статтях 38, 40, 44 ЦПК України 2004 року, і вона відноситься до інших учасників цивільного процесу, а не до осіб, які беруть участь у справі. Крім того, не постановлення судом такої ухвали не може бути підставою для відмови у стягненні судових витрат, які стороною у справі фактично та реально понесено.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав

у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно із частинами першою та п'ятою статті 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У частині першій та третій статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

07 травня 2015 року між адвокатом Хахулою М. О., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4363/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, згідно рішення від 25 листопада 2010 року № 209 та фізичною особою ОСОБА_2 , у подальшому клієнт, було укладено угоду про надання правової допомоги. Початок належного виконання адвокатом своїх зобов'язань згідно пункту 1.1 цієї угоди здійснюється з моменту її підписання.

Згідно з пунктом 5.1 угоди адвокат приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги: представляє інтереси клієнта у компетентному суді апеляційної інстанції у цивільній справі

№ 754/4353/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя.

Відповідно до пункту 3.1 угоди за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у наступному розмірі та у такі строки: в день підписання цієї угоди клієнт сплачує гонорар адвокату у розмірі

4 000,00 грн; у день отримання коштів та/або рухомого/нерухомого майна у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар в розмірі 10 % від присудженої на користь клієнта грошової суми та/або ринкової вартості рухомого/нерухомого майна.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року суд апеляційної інстанції зазначених обставин та вимог закону не врахував, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не перевірив доводів позивача й не надав належної правової оцінки поданим ним доказам, дійшовши передчасного висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Відповіднодо пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам

статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк