Постанова
Іменем України
08 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 459/1365/17-ц
провадження № 61-42324св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 квітня 2018 року в складі судді Кріля М. Д. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2018 року в складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у порядку зворотної вимоги (регресу).
Позовна заява мотивована тим, що 19 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0151/74/50667, відповідно до пункту 1.1 якого її було надано кредит у сумі 42 630,00 дол. США., зі строком до 19 липня 2027 року. Вказувала, що на час отримання кредитних коштів вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 та за кредитні кошти придбала квартиру, право власності на яку було зареєстровано за нею. У подальшому квартира була реконструйована у нежитлове приміщення магазину салону. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 серпня 2011 року вирішено спір між сторонами про поділ майна подружжя. Суд визнав право власності по Ѕ ідеальній частині на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за сторонами. Рішення набрало законної сили. Проте, суд не здійснив розподілу боргових зобов`язань за кредитним договором від 19 липня 2007 року. Позивач зазначала, що після розірвання шлюбу у листопаді 2010 року повністю сплатила заборгованість перед банком, про що їй було видано довідку від 17 жовтня 2016 року.
Посилаючись на статті 543, 544 ЦК України просила суд стягнути із відповідача кошти у сумі 14 219,91 дол. США у порядку зворотної вимоги (регресу).
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 03 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували повну оплату коштів за кредитним договором, оскільки кредит є непогашеним, а по суті відбулось часткове погашення боргу та укладення нового кредитного договору із зміною валюти зобов`язання, й того, що договір поруки припинено 02 вересня 2013 року, а тому ОСОБА_2 не є солідарним боржником у розумінні статі 541 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У серпні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того, у своїй заяві, ОСОБА_3 зазначає, що апеляційним судом справу до розгляду було призначено на 26 червня 2018 року, а розглянуто 27 червня 2018 року без повідомлення про розгляд справи за її апеляційною скаргою, відповідно судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права щодо виклику сторін.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а тому підстав для їй скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається у судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2018 року цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у порядку зворотної вимоги (регресу) було призначено до розгляду на 26 червня 2018 року.
Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що указану справу розглянуто 27 червня 2018 року.
Матеріали справи не містять доказів про те, що учасники справи були повідомлені про розгляд, призначений на 27 червня 2018 року.
Особи, які беруть участь у справі, згідно зі статтею 43 ЦПК України мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадках наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки (частина перша статті 372 ЦПК України).
Відомості про те, що ОСОБА_3 була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_3 знати про час і місце судового засідання (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня
2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня
2017 року).
Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 20 вересня 2018 року № 14-280цс18.
Апеляційний суд, у порушення вимог пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, про що останній зазначає у касаційній скарзі.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська