Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 644/7232/17

провадження № 61-120св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Українська технологічна компанія", товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЛА ЛТД",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Харкова від 01 липня 2020 року в складі судді Сітало А. К. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська технологічна компанія", товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛА ЛТД" про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська технологічна компанія" (далі -

ТОВ "Українська технологічна компанія"), товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛА ЛТД" (далі - ТОВ "ДІЛА ЛТД") про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним, посилаючись на те, що на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28 квітня

2015 року він з березня 2015 року є власником нежитлової будівлі літ. "Т-1", загальною площею 14,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з віддаленістю місця проживання ОСОБА_1 не оформив належним чином своє право власності на вказане приміщення, а лише отримав акт про реалізацію предмета іпотеки.

Незважаючи на вказані обставини, зокрема факт придбання ним на електронних торгах спірного нерухомого майна, 05 квітня 2016 року ТОВ "Українська технологічна компанія" (боржник та колишній власник цього майна) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу продало ТОВ "ДІЛА ЛТД" вказану нежитлову будівлю літ. "Т-1", що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вважав, що договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 05 квітня 2016 року, укладений між ТОВ "Українська технологічна компанія" та ТОВ "ДІЛА ЛТД", є недійсним, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.

Харкова від 18 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 23 квітня 2019 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого суду, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач не довів, що він є власником майна, оскільки він отримав акт про перемогу на електронних торгах, однак своє право власності на нерухоме майно належним чином не зареєстрував та не отримав свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, тобто позивач не набув право власності на нерухоме майно, яке було предметом реалізації з електронних

торгів - нежитлову будівлю літ. "Т-1", що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належала відповідачу ТОВ "Українська технологічна компанія" на праві власності.

Крім того, у випадку порушення права позивача як власника майна таке право не підлягає захисту шляхом задоволення позову про визнання договору недійсним із використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 січня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2021 року справу № 644/7232/17 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України та вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 215 ЦК України, зокрема не враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 644/7232/17.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року ТОВ "ДІЛА ЛТД" подало відзив на касаційну скаргу, який ухвалою Верховного Суду повернуто без розгляду особі, яка його подала, з тих підстав, що він поданий поза межами встановленого законом строку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 жовтня 2010 року Господарським судом Харківської області було видано наказ № 27/374-09 про солідарне стягнення з ТОВ "Українська технологічна компанія" та приватного підприємства "Будтехнологія-Н" на користь ТОВ "Скай кепітал" заборгованості за кредитним договором у сумі 8 750 393,23 грн шляхом звернення стягнення на заставне майно.

06 березня 2015 року державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" були проведені електронні торги з реалізації нежитлової будівлі літ. "Т-1", площею 14,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала боржнику ТОВ "Українська технологічна компанія".

Згідно з актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки

від 28 квітня 2015 року переможцем торгів став позивач ОСОБА_1, який сплатив за вказану будівлю грошові кошти у загальному розмірі 6 235,00 грн (том 1,

а. с. 119).

05 квітня 2016 року між ТОВ "Українська технологічна компанія" (продавець) та ТОВ "ДІЛА ЛТД" (покупець) було укладеного нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого продавець продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нежитлову будівлю літ. "Т-1", що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У пункті 1.2 вказаного договору зазначено, що вищевказана нежитлова будівля належить продавцю ТОВ "Українська технологічна компанія" на підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 2005 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 1, а. с. 4).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05 квітня 2016 року нежитлова будівля літ. "Т-1", що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ТОВ "ДІЛА ЛТД" на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу (том 1,

а. с. 34).

10 липня 2017 року позивач звернувся до Індустріального ВП ГУНП у Харківській області із заявою про заподіяння йому майнової шкоди. За вказаною заявою проведено перевірку, проте обставин на підтвердження вчинення кримінального правопорушення не встановлено.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 16 лютого 2012 року було накладено обтяження у вигляді арешту на все майно ТОВ "Українська технологічна компанія", крім нежитлових будівель літ. Д-3, Д1-1, Е-1, Т-1, загальною площею 6 885,50 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 224).

Відповідно до повної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ "Українська технологічна компанія", код ЄДРПОУ 31644101, арешт на нежитлову будівлю Т-1 за адресою: АДРЕСА_1, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 лютого 2012 року Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,

не накладався.

Згідно з відомостями вищезазначених реєстрів на час вчинення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі Т-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та реєстрації права власності за ТОВ "ДІЛА ЛТД", тобто станом на 05 квітня 2016 року, будь-які заборони на спірне майно були відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон України "Про виконавче провадження"), в редакції, яка була чинною на час проведення електронних торгів, та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Тимчасове положення).

Главою 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до пунктів 3.2,6.1,6.4 Тимчасового положення спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (зі змінами та доповненнями, чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Після повного розрахунку покупців за придбане майно на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги.

На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних правовідносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.

Документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане нерухоме майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. Підставою для вчинення цієї нотаріальної дії є звернення до нотаріуса набувача нерухомого майна чи його повіреної особи та подання ним документів, які безспірно встановлюють факт набуття права власності на нерухоме майно внаслідок проведення аукціону.

Тобто у випадку придбання нерухомого майна на прилюдних торгах документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є саме свідоцтво про придбання нерухомого майна, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені торги.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Моментом виникнення майнових прав, а саме: суб'єктивних прав учасників правовідносин, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності.

Згідно з положеннями частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина 4 статті 334 ЦК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

При цьому положеннями статей 15, 16 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Із наведених положень законодавства вбачається, що захист цивільного права полягає в усуненні тих порушень, які перешкоджали в повній мірі його реалізації, також вбачається, що захист полягає у відновленні права, тобто тих його обсягів, які існували до порушення. Із наведених норм права також слідує, що при відновленні порушеного права особі не може бути надано за обсягом більше прав, ніж їх існувало до порушення.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що спірне нерухоме майно на момент його продажу, тобто станом на 05 квітня 2016 року, не належало продавцю ТОВ "Українська технологічна компанія", а тому укладений із ТОВ "Діла ЛТД" оспорюваний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним.

Разом із тим, судами встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу спірна нежитлова будівля відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належала продавцю

ТОВ "Українська технологічна компанія" на підставі договору купівлі-продажу

від 24 листопада 2005 року (том 1, а. с. 4).

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05 квітня 2016 року, укладеного між ТОВ "Українська технологічна компанія" та ТОВ "Діла ЛТД", з огляду на те, що позивач не довів, що він є власником відчуженого за оспорюваним договором майна, оскільки він, отримавши акт про перемогу на електронних торгах, своє право власності на нерухоме майно належним чином не зареєстрував, не звернувся до нотаріуса та не отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, тобто позивач не набув права власності на нерухоме майно, яке було предметом реалізації з електронних торгів - нежитлову будівлю літ. "Т-1", що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належала відповідачу ТОВ "Українська технологічна компанія" на праві власності.

Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.

Судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте

в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті

і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін з підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. С. Висоцька Судді: А. І. Грушицький А. А. Калараш Є. В. Петров О.

С. Ткачук