Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 361/4685/17

провадження № 61-44133св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Верланова С. М., Голуб С. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 1/2 частини житлового будинку загальною площею 65,0 кв. м по АДРЕСА_1

Власником іншої 1/2 частини цього житлового будинку є ОСОБА_5

Згідно зі статтею 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Однак, такої згоди з приводу поділу житлового будинку по АДРЕСА_1 між співвласниками не досягнуто.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 просила суд виділити їй у натурі 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, а саме приміщення загальною площею 28,8 кв. м, житловою площею 9,2 кв. м, які позначені на плані літерами: 2-1 коридор, площею 6,3 кв. м, 2-2 кладова кімната, площею 3,6 кв. м, 2-3 кухня, площею 9,7 кв. м, 2-4 житлова кімната, площею 9,2 кв. м і надвірні будівлі і споруди: сарай-гараж Б, 1/2 частину літньої кухні В, погріб Г, вбиральня Е, колонка К1, 1/2 частину огорожі N.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що урозумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6286цс15, не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості.

Оскільки позивачем без отримання необхідних дозвільних документів були виконані будівельні роботи з реконструкції житлового будинку, тому цей самочинно реконструйований будинок не може бути об'єктом права власності та предметом поділу (виділу).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Виділено ОСОБА_1 в натурі на праві власності 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1, а саме: приміщення будинку загальною площею 28,8 кв. м, житловою площею 9,2 кв. м, які позначені на плані літерами: 2-1 коридор, площею 6,3 кв. м, 2-2 кладова кімната, площею 3,6 кв. м, 2-3 кухня, площею 9,7 кв. м, 2-4 житлова кімната, площею 9,2 кв. м і надвірні будівлі і споруди: сарай-гараж Б, 1/2 частину літньої кухні В, погріб Г, вбиральня Е, колонка К1, 1/2 частину огорожі N.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції не врахував, що позивач не пред'являла вимог щодо поділу (виділу) приміщень, які у розумінні статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом, тому ці обставини не входять до предмету судового розгляду.

У частині першій статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Оскільки висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 08 серпня 2017 року № 08/08/17 встановлено технічну можливість виділу 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, то суд вважав можливим виділити позивачу в натурі частину цього будинку, що відповідає належній їй на праві власності 1/2 частині майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позов ОСОБА_1, апеляційний суд не врахував, що останньою були виконані будівельні роботи з реконструкції житлового будинку зі зміною геометричних розмірів, а саме: збудована двоповерхова житлова прибудова розміром більших сторін у плані 10,8 х 5,6 м. Також судом установлено, що вказані будівельні роботи виконані без оформлення документів, які дають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги чинного законодавства України. Внаслідок вказаних дій позивача змінилися ідеальні частки у спірному житловому будинку та значно збільшилася площа житлових приміщень, що належать ОСОБА_1

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов правильного про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки у судовому порядку не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Апеляційний суд на підставі повно і всебічно встановлених обставин справи, обґрунтовано вважав можливим виділити їй в натурі частину житлового будинку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори 17 жовтня 2009 року за реєстровим № 1-2336, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку загальною площею 65,0 кв. м, житловою площею 24,1 кв. м по АДРЕСА_1надвірними будівлями та спорудами: сарай-гараж Б, літня кухня В, погріб Г, сарай Д, вбиральня Е, погрібник з погребом І, сарай И, колодязь К, колодязь К1, огорожа N.

Власником іншої 1/2 частини цього житлового будинку згідно зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори 16 грудня 2009 року за реєстровим № 3-1979, є ОСОБА_3

Відповідно до технічного паспорта від 27 січня 2012 року житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з наступних приміщень: 1-1 кухня, площею 10,2 кв. м, 1-2 кладова кімната, площею 2,9 кв. м, 1-3 кухня, площею 7,3 кв. м, 1-4 житлова кімната, площею 14,9 кв. м, 2-1 коридор, площею 6,3 кв. м, 2-2 кладова кімната, площею 3,6 кв. м, 2-3 кухня, площею 9,7 кв. м, 2-4 житлова кімната, площею 9,2 кв. м.

26 серпня 2011 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було укладено договір конкретного користування житловим будинком, згідно з яким у конкретне користування і володіння ОСОБА_1 перейшли наступні приміщення житлового будинку: 1-3 житлова кімната, площею 9,2 кв. м, 1-4 веранда, площею 20,7 кв. м і надвірні будівлі та споруди: сарай-гараж Б, 1/2 частина літньої кухні В, погріб Г, вбиральня Е, колонка К1, 1/2 частина огорожі N.

Згідно з довідкою Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 02 серпня 2017 року 1/2 частині житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 та була виділена на підставі договору конкретного користування житловим будинком від 26 серпня 2011 року, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1

Висновком експерта від 08 серпня 2017 року № 08/0817 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження було встановлено технічну можливість виділу ОСОБА_1 в натурі 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та запропоновано варіант такого виділу.

Перевіркою департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, додержання будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт було встановлено що за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 виконані будівельні роботи з реконструкції житлового будинку зі зміною геометричних розмірів, а саме: збудована двоповерхова житлова прибудова розміром більших сторін у плані 10,8 х 5,6 м. Зазначені будівельні роботи виконані без оформлення документів, які дають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги чинного законодавства України.

За наслідками вищевказаної перевірки департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області складено протокол про адміністративне правопорушення від 23 жовтня 2017 року і винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Так, відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації).

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.

При цьому, позивач не заперечувала того, що вона здійснила самочинне будівництво, а апеляційний суд цих обставин не спростував, а лише зазначив, що самочинне будівництво не враховується при виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, не врахувавши наведені вище норми права.

З урахуванням вказаного, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про можливість виділення належної позивачу частки зі спільної часткової власності, оскільки не врахував, що до складу спірного житлового будинку та надвірних споруд входять самовільно переобладнані та самовільно побудовані споруди.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки об'єкт нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти, не є об'єктами права власності (стаття 376 ЦК України), то до їх узаконення вони не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами статей 364, 367 ЦК України.

З урахуванням вказаного, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та виділу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Після узаконення самочинно збудованих об'єктів позивач як співвласник житлового будинку зможе реалізувати своє право на виділ частки із цього майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 062,64 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2018 року скасувати.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2018 року залишити в силі.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 062,64 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк