Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа №2-1322/11

провадження №61-23688св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у

м. Дніпропетровську ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2016 року у складі судді Руденко В. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Пономарь З. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

третя особа: служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у

м. Дніпропетровську ради,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, у якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2007 року в розмірі 16 407,41 доларів

США звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок А-2 загальною площею 247,1 кв. м житловою площею 131,9 кв. м,

з господарськими будівлями та спорудами, розташований

по АДРЕСА_1) та на земельну ділянку загальною площею 2 001 кв. м, за цією ж адресою, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідача ОСОБА_2 з указаного домоволодіння зі зняттям її з реєстраційного обліку за даною адресою.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитної угоди, укладеної 15 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та

ОСОБА_1, останній отримав транш кредиту у розмірі 30 000 доларів США на умовах, визначених договором, терміном до 15 серпня 2011 року.

3. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки, укладеним 13 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та

ОСОБА_2, згідно з яким остання передала в іпотеку житловий будинок А-2 загальною площею 247,1 кв. м житловою площею 131,9 кв. м з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1), що належить їй на праві власності на підставі договору дарування від 23 серпня 2002 року.

4. Позичальник допустив утворення заборгованості за кредитом, яка станом на 23 грудня 2009 року становить 16 407,41 доларів США та в добровільному порядку сплачена не була. Позивач просив стягнути заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

5. Справа судами розглядалась неодноразово.

6. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 03 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня

2017 року, позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 серпня 2007 року в

сумі 16 407,41 доларів США, яка складається з: 14 611 доларів США - заборгованість за кредитом, 985,22 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 31,38 доларів США - штраф (фіксована частина),

779,81 доларів США - штраф (процентна складова) звернуто стягнення згідно договору іпотеки від 13 серпня 2007 року, укладеного з

ОСОБА_2, на предмет іпотеки - домоволодіння №15, яке в цілому складається з житлового будинку літ.А-2 житловою площею 131,9 кв. м, загальною площею 247,1 кв. м, літньої кухні літ. Б, убиральні літ. В, літньої кухні літ. Д,сараїв літ. Ж, З, навісу літ. И, споруд 1-17,І, розташоване на земельній ділянці загальною площею 2 001 кв. м, які розташовані по

АДРЕСА_1), що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки

ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації складає 1 546 653 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалено, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню. Вирішено питання розподілу судових витрат.

7. Судові рішення мотивовані тим, що у позичальника виникла заборгованість по кредиту, в рахунок погашення якої позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

8. Суд також дійшов висновку, що іпотечне житло було придбано не за рахунок кредиту, а тому, з урахуванням положень статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку», відповідача не може бути виселено з нього без надання іншого житла.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

9. У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

10. Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для задоволення позову стало твердження позивача про порушення позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, яке обґрунтовано наданим позивачем розрахунком та неодноразовими вимогами позивача на адресу позичальника. Проте матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем таких вимог.

11. Касаційна скарга містить посилання на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки в ньому відсутнє розшифрування прізвища, імені тапо-батькові особи, яка її підписала, відсутній номер поточного рахунку одержувача платежів, відсутні первинні документи, які свідчать про внесення грошових коштів в касу банку. Також операції із зняття та зарахування грошових коштів.

12. Аргументом касаційної скарги також указано те, що матеріалами справи не підтверджено наявність заборгованості у сумі 66 695,44 доларів США.

13. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.

14. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня

2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

15. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16. Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи інших учасників справи

17. Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

19. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

20. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

21. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

22. Суди встановили, що 15 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду про надання траншу кредиту у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості на термін до 15 серпня 2011 року.

23. У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 13 серпня 2007 року був укладений договір іпотеки, згідно з яким відповідач надала в іпотеку житловий будинок А-2 загальною площею 247,1 кв. м житловою площею 131,9 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1), що належить останній на праві власності на підставі договору дарування від 23 серпня 2002 року, реєстровий №2541.

24. Станом на 23 грудня 2009 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 16 407,41 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом становить - 14 611 доларів США; 985,22 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; штрафи в розмірі 31,38 доларів США та 779,81 доларів США.

25. Згідно звіту про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності, складеного 22 грудня 2014 року, вартість предмета іпотеки складає 1 546 635 грн.

26. Під час розгляду справи погашення боргу за кредитними зобов'язаннями не відбувалися, внаслідок чого станом на 22 жовтня

2016 року заборгованість за кредитним договором становить

66 695,54 доларів США.

27. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

28. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

29. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

30. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

31. Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

32. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

33. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

34. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

35. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

36. Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

37. Встановивши, що позичальник виконував обов'язки, покладені кредитним договором, неналежним чином, допустив утворення заборгованості, яка в добровільному порядку не погашена, суд дійшов правильного висновку, що кредитор має право на стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпеченні зобов'язання позичальника за кредитом.

Щодо встановлення судом заборгованості в розмірі 66 695,54 доларів США

38. З обставин справи, встановлених судом, убачається, що позов пред'явлено у квітні 2010 року, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості в розмірі

16 407,41 доларів США, яка утворилась станом на 23 грудня 2009 року, кредитний договір діяв до 15 серпня 2011 року.

39. Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог. Разом із тим, суд установив, що станом

на 22 жовтня 2016 року заборгованість за кредитним договором становить

66 695,54 доларів США.

40. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

41. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

42. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

43. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

44. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

45. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

46. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

47. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня

2018 року (справа № 14-154цс18).

48. Визначаючи розмір заборгованості 66 695,54 доларів США, суд у рішенні не вказав, якими доказами підтверджено, не навів складові такої заборгованості, не з'ясував період нарахування, зважуючи на те, що кредитний договір діяв до 15 серпня 2011 року, тому колегія суддів вважає, що вказане посилання суду підлягає виключенню.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

49. У силу положень статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

50. За викладених обставин, ухвалені судові рішення підлягають зміні, шляхом виключення із судових рішень посилання на заборгованість в розмірі 66 695,54 доларів США.

51. В іншій частині оскражувані судові рішення відповідають критеріям законності і обґрунтованості.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року змінити, виключити із судових рішень посилання на заборгованість в розмірі 66 695,54 доларів США.

3. В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 03 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик