Постанова

Іменем України

6 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 334/9899/14-ц

провадження № 61-474 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Нікітенко Н. П. від 15 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів Полякова О. З., Бєлки В. Ю., Бабак А. М. від 30 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачі є власниками квартири № 6 за цією ж адресою, що розташована поверхом вище. Вказувала на те, що через недбале ставлення відповідачів до своїх обов'язків щодо належного утримання житла, неодноразово відбувалося залиття її квартири.

Так, 22 липня 2012 року з вини відповідачів відбулось залиття через незакритий кран. 1 червня 2014 року знову залили її квартиру. В результаті залиття було пошкоджено стелю на кухні та в туалеті, шпалери на стінах кухні та туалету. Крім того, були пошкоджені кухонні меблі і витяжка.

Зазначала, що з вини відповідачів їй було завдано майнову шкоду у розмірі 16 488 грн 55 коп., яка складається із: 4 206 грн - вартості матеріалів згідно з кошторисом, які необхідні для ремонту, 400 грн - суми сплаченої за складання кошторису, 6 070 грн - вартості ремонтних робіт, 5 145 грн - вартості ремонту кухонних меблів, 350 грн - суми, сплаченої за оцінку майнового збитку, згідно з актом від 14 липня 2014 року № 19, 121 грн 50 коп. - суми, сплаченої за встановлення причин залиття, 196 грн 05 коп. - послуги ксероксу.

Також вказувала на те, що протиправними діями відповідачів їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 15 тис. грн.

Враховуючи вказане ОСОБА_4 просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку на її користь майнову шкоду у розмірі 16 488 грн 55 коп., моральну шкоду у розмірі 15 тис. грн, а також судові витрати у розмірі 3 314 грн 90 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 16 488 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 3 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина відповідачів у залитті квартири позивача підтверджується актами, які містяться в матеріалах справи, та висновком судової будівельно-технічної експертизи. Визначаючи розмір завданої шкоди, суд виходив із розрахунку, викладеного в кошторисах робіт і матеріалів до об'єкта «Ремонт кухні та санвузла», складених товариством з обмеженою відповідальністю «АПА» (далі - ТОВ «АПА»).

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру стягнення майнової шкоди. Стягнуто із ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 6 694 грн 55 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вина відповідачів у завданні шкоди позивачу доведена. Визначаючи розмір завданої шкоди, суд

апеляційної інстанції виходив із того, що розрахунок, викладений у кошторисах робіт і матеріалів до об'єкта «Ремонт кухні та санвузла», складених ТОВ «АПА», зроблений з урахуванням відновлення меблів та кухонної техніки, однак в актах, наявних в матеріалах справи, не міститься даних про пошкодження меблів та кухонної техніки, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача майнової шкоди у розмірі, який визначено висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2015 року № 2157.

У квітні 2016 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено вини відповідачів у залитті її квартири. Акти про залиття, які містяться в матеріалах справи, складено неналежним чином та не є належними доказами у справі.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

4 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами установлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_2, що розташована над квартирою позивача, поверхом вище.

Також установлено, що 22 липня 2012 року відбулось залиття квартири ОСОБА_4, що підтверджується актом від 30 липня 2012 року, складеним комісією комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13 (далі - КП «ВРЕЖО № 13»), згідно з яким причиною пошкодження квартири позивача є переливання води із ванної через незакритий кран у квартирі відповідачів.

1 червня 2014 року відбулося чергове залиття квартири позивача, що підтверджується актом від 17 червня 2014 року, складеним комісією Лівобережного територіального відділення міського комунального підприємства «Основаніє» (далі - ЛТВ МКП «Основаніє»), згідно з яким причиною залиття квартири позивача став витік на поєднанні гнучкого шланга гарячого водопостачання у квартирі відповідачів.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 18 березня 2015 року № 2051 пошкодження оздоблювального покриття квартири АДРЕСА_1 відбулося 22 липня 2012 року через виливу води із ванної квартири № 6; 1 червня 2014 року - через пошкодження гнучкого шланга гарячого водопостачання квартири № 6.

Згідно з актом від 3 серпня 2015 року, складеним комісією ЛТВ МКП «Основаніє», у квартирі АДРЕСА_1 відбулося залиття, унаслідок аварії, що сталася на системі гарячого водопостачання квартирної мережі розташованої вище квартири № 6, з причини протікання на з'єднанні гнучкого шланга подачі гарячого водопостачання на мийку в кухні.

Актом від 6 серпня 2015 року про технічний стан електропостачання кухні, складеним комісією ЛТВ МКП «Основаніє», установлено, що з причини короткого замикання постачання електроенергії на кухні відсутнє.

Згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2015 року № 2157 вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 з урахуванням додаткових актів від 3 та 6 серпня 2015 року складає 5 613 грн 84 коп., у тому числі НДС (20 %) - 935 грн 64 коп., вартість матеріалів - 1 080 грн 71 коп.

Відповідно до статей 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 151 ЖК Української РСР та абзацу 5 пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року (з наступними змінами), власник зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності їх вини в завданні шкоди позивачу.

Факт залиття належної позивачу квартири з вини відповідачів та розмір завданої шкоди підтверджується актами про залиття та висновками судової будівельно-технічної експертизи від 18 березня 2015 року № 2051 та додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2015 року № 2157.

Встановивши, що позивач довела завдану їй шкоду, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що завдані позивачу збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів з підстав, передбачених статтею 1166 ЦК України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення майнової шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі, який визначено висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2015 року № 2157, а саме - 6 694 грн 55 коп.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції обґрунтовано визначив з урахуванням дійсних обставин справи та правильно виходив з того, що в результаті винних дій відповідачів, позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки змінився життєвий устрій, вона змушена докладати додаткових зусиль для відновлення колишнього способу життя, перенесла у зв`язку із залиттям квартири моральні переживання та незручності.

Доводи ОСОБА_5 про те, що акти про залиття складено неналежним чином, висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому відповідачами не надано жодного доказу, який би спростовував наявність їх вини у залитті квартири позивача.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2016 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк