Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.10.2018 року у справі №524/2223/17

Постанова

Іменем України

05 вересня2018 року

м. Київ

справа № 524/2223/17-ц

провадження № 61-27620св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області,

представник позивача - начальник управління Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - Арап'єв Р. М.,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - Арапєва Р. М., на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області в складі судді Андрієць Д. Д. від 29 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області в складі суддів: Обідіної О. І, Пікуля В. П., Прядкіної О. В., від 01 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - Управління) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування переплати пенсії.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком. В ході проведення документальної перевірки даних електронних ресурсів та пенсійних справ, відібраних за результатами співставлення даних про заробітну плату, використаних для призначення (перерахунку) пенсії відповідачу, з наявними даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в 2016 році було виявлено розбіжність по пенсійній справі № 163925/610 ОСОБА_4 в заробітній платі за червень 2007 року, внаслідок помилки при вводі заробітку при призначенні пенсії з 27 березня 2008 року.

Посилаючись на те, що за період з 27 березня 2008 року по 31січня 2016 року виникла переплата пенсії в сумі 576 грн 93 коп., позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 указану суму переплати.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 вересня 2017 року

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Указано, що переплата пенсії виникла не внаслідок зловживання з боку пенсіонера або свідомого подання ним управлінню недостовірних даних, оскільки, звертаючись з відповідним позовом, Управління вказувало причиною переплати пенсії помилку при вводі розміру заробітку, що виключає вину відповідача.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник Управління - Арапєв Р. М., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов у даній справі задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, вирішили спір не вірно, не врахували, що переплата пенсії відбулась внаслідок розрахункової помилки і за таких умов є підстави для повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів у сумі 576 грн 93 коп. на підставі статті 1215 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

18 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні, отримує пенсію за віком.

Згідно наданого позивачем розрахунку, переплата пенсії ОСОБА_4 за період з 27 березня 2008 року по 31 січня 2016 року становить 576 грн 93 коп.

Позивач зазначав, що в ході проведення документальної перевірки даних електронних ресурсів та пенсійних справ, відібраних за результатами співставлення даних про заробітну плату, використаних для призначення (перерахунку) пенсії відповідачу, з наявними даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в 2016 році було виявлено розбіжність по пенсійній справі № 163925/610 ОСОБА_4 в заробітній платі за червень 2007 року, внаслідок помилки при вводі заробітку при призначенні пенсії з 27 березня 2008 року.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Аналогічний висновок зазначений у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові у справі за № 6-91цс14 та від 02 липня 2014 року.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що переплата пенсії ОСОБА_4 на суму 576 грн 93 коп. здійснена внаслідок помилкового введення заробітку при призначенні пенсії відповідачу, що не може вважатися розрахунковою помилкою, та врахувавши відсутність недобросовісності з боку останнього, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову Управління у даній справі.

Доводи касаційної скарги щодо наявності факту розрахункової помилки спростовуються змістом позовної заяви Управління, де підставою позову зазначено саме помилку введення заробітку при призначенні відповідачу пенсії, іншими матеріалами справи та обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.

За відсутності встановлення судами попередніх інстанцій у даній справі факту наявності розрахункової помилки або недобросовісності з боку набувача переплаченої пенсії є безпідставними доводи касаційної скарги про необхідність скасування оскаржених судових рішень та стягнення спірної суми на підставі статті 1215 ЦК України.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу касаційну скаргу представника Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - Арапєва Р. М., залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв