Історія справи

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 243/4089/17

провадження № 61-2004св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Сидоренко І. О. від 22 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області у складі суддів: Краснощокової Н. С., Азевича В. Б., Груіцької Л. О.

від 25 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору, укладеного 23 січня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_5 останній отримав кредит у розмірі 8 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При цьому ОСОБА_5 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ними вказаний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Порушуючи умови зазначеного договору, ОСОБА_5 зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 28 лютого

2017 року утворилась заборгованість у сумі83 112 грн 77 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 7 762 грн 59 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 67 740 грн 90 коп.; заборгованості за пенею та комісією - 3 175 грн 34 коп., а також штрафу відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»: 500 грн - штраф (фіксована частина); 3 933 грн 94 коп. - штраф (процентна складова).

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з

ОСОБА_5 на користь банку вказану кредитну заборгованість та судові витрати.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором від 23 січня 2013 року станом на 28 лютого 2017 року, яка складається із заборгованості за кредитом - 7 762 грн 59 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 8 846 грн 11 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 150 грн, а всього - 16 758 грн 70 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 на момент укладання договору і на час вирішення спору зареєстрований у м. Словянську Донецькоїобласті, тому на зазначені договірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року, у зв'язку із чим банк не повинен був нараховувати або взагалі скасувати відповідачу нараховану пеню за період

з 14 квітня 2014 року. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3 025 грн 34 коп., які нараховані за період після 14 квітня 2014 року, задоволенню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача штрафів, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» за період з 14 квітня 2014 року банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Крім того, щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом з урахуванням збільшеної процентної ставки, то таке нарахування відбулося в односторонньому порядку банком без згоди позичальника. Тому такі дії ПАТ КБ «ПриватБанк» є незаконними і не можуть бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у підвищеному розмірі. Отже, відповідач мав сплатити банку заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом не з розрахунку 43,20% річних, а з розрахунку 30% річних, як було обумовлено сторонами на час укладення кредитного договору.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення міськрайонного суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом станом на 28 лютого 2017 року в сумі 7 762 грн

59 коп., розмір якої підтверджено розрахунком заборгованості та визнається відповідачем. Рішення суду першої інстанції у цій частині в суді апеляційної інстанції не оскаржувалось.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, міськрайонний суд виходив із того, що при укладанні договору сторони домовились про сплату відповідачем процентів у розмірі 30% на рік. Однак, протягом дії кредитної картки процента ставка за користування кредитом змінювалась і становила у період з 1 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34,8% річних та з 1 квітня 2015 року - 43,2% річних. Відповідач не був письмово повідомлений про збільшення процентної ставки, будь-які угоди з ним не підписувались, збільшення процентної ставки відбулось в односторонньому порядку банком, без згоди позичальника, тому суд стягнув заборгованість за процентами, виходячи з обумовленої договором процентної ставки - 30% річних.

У листопаді 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення в частині зменшення заборгованості за процентами та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 67 740 грн

90 коп., в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в частині зменшення заборгованості за процентами є незаконними, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Банк виконав умови договору та повідомив відповідача про зміну процентів за кредитом у виписці по рахунку. Відповідач не звертався до банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору. Також, позивачем на телефонний номер відповідача, вказаний в анкеті - заяві було направлено повідомлення про зміну відсоткової ставки за кредитним договором з 1 вересня 2014 року та з 1 квітня 2015 року відповідно. Отже, сторони погодили змінюваний тип процентної ставки за користування кредитом та порядок повідомлення про зміну відсоткової ставки за кредитним договором, тому висновок суду про збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку з порушенням умов договору та чинного законодавства є невірним.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судами встановлено, що 23 січня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, що складається із підписаної відповідачем заяви, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку. ОСОБА_5 отримав кредитку «Універсальну» з кредитним лімітом

8 тис. грн та базовою процентною ставкою за кредитом 2,5% на місяць на залишок заборгованості. Своїм підписом ОСОБА_5 підтвердив, що підписана ним заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився із договором про надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздрукування з сайту банку. Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку. Він зобов'язується виконувати вимоги Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись із їх змінами на сайті.

Протягом дії кредитної картки процента ставка за користування кредитом змінювалась і становила у період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року 34,8% річних, а з 01 квітня 2015 року 43,2% річних.

Відповідно до пункту 1.1.1.91 Умов та Правил надання банківських послуг

тарифи - розмір винагороди за послуги банку, являються невід'ємною частиною договору. Перелік може доповнюватись та змінюватись, про що клієнт повідомляється у відповідності до даних умов.

У пункті 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків.

Згідно з розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором, наданим позивачем, станом на 28 лютого 2017 року заборгованість відповідача складала 83 112 грн 77 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом -

7 762 грн 59 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом -

67 740 грн 90 коп.; заборгованості за пенею та комісією - 3 175 грн 34 коп., а також штрафу відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та Правил надання банківських послуг»: 500 грн - штраф (фіксована частина); 3 933 грн 94 коп. - штраф (процентна складова).

Із наданих позивачем доказів судом також встановлено, що Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача.

Згідно із частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої та частини четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення районного суду в частині задоволених вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що районний суд, здійснюючи перерахунок та зменшуючи заборгованість за процентами ОСОБА_5 перед ПАТ КБ «ПриватБанк», не розрізнив умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору, що відповідає вимогам статей 641-642 ЦК України.

При цьому посилався на те, що збільшення розміру процентної ставки

ПАТ КБ «ПриватБанк» відбулось у строки та спосіб, що передбачені кредитним договором, а відповідач погодився зі збільшенням розміру процентної ставки.

Проте, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення районного суду в цій частині позовних вимог, апеляційний суд не перевірив зазначених доводів та не дав належної оцінки доказам на їх підтвердження, у судовому рішенні не навів мотивів їх відхилення.

Отже, висновок апеляційного суду про обґрунтованість рішення районного суду в цій частині задоволених вимог щодо здійсненням перерахунку заборгованості та зменшення розміру заборгованості за процентами є передчасним.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення в справі в цій частині позовних вимог, неправильно застосував норми матеріального права, порушивши норми процесуального права. Тому судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до цього суду.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлене з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої

статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2017 року в частині позовних вимог публічного акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до цього суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю.В. Черняк