Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 554/858/19

провадження № 61-6775 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2019 року у складі судді Савченко Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду

від 11 березня 2020 рокуу складі колегії суддів: Прядкіної О. В.,

Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 жовтня 2017 року

по вулиці Зінківській у місті Полтаві поблизу Полтавської обласної психоневрологічної лікарні імені О. Ф. Мальцева транспортний засіб

"OPEL VECTRA", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням

ОСОБА_2, скоїв наїзд на його дружину - ОСОБА_3,

яка керувала велосипедом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла

від отриманих травм у реанімаційному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні імені М. В. Скліфасовського.

Цивільно-правова відповідальність водія вказаного транспортного засобу була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "СК "АХА Страхуваня").

Вказував, що повідомляв страхову компанію про ДТП, однак грошового відшкодування не отримав, а у відповідь йому було повідомлено про перелік документів, необхідних для отримання страхової виплати. При цьому кримінальне провадження № 1201717000000446 від 10 жовтня 2017 року за частиною 2 статті 286 КК України триває, що унеможливлює надання до страхової компанії судового рішення, що підтверджує відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу за скоєння ДТП та визнає його потерпілою стороною.

Таким чином, діями ОСОБА_2 йому, як чоловіку померлої ОСОБА_3, завдано майнової та моральної шкоди,

яка відшкодовується незалежно від вини заподіювача шкоди, оскільки вона завдана джерелом підвищеної небезпеки (стаття 1187 ЦК України).

Крім того, він має право на відшкодування шкоди, завданою смертю потерпілої, як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлої ОСОБА_3 (стаття 1200 ЦК України) та витрат на поховання

(стаття 1201 ЦК України).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 липня 2019 року клопотання представника позивача про поновлення строку для подачі клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ПрАТ "СК "АХА Страхування" задоволено.

Залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ "СК "АХА Страхування".

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 вересня 2019 рокузамінено відповідача ПрАТ "СК "АХА Страхування" на належного відповідача приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - ПрАТ "СК "АРКС").

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд: стягнути на його користь завдану моральну шкоду з ПрАТ СК "АРКС" у розмірі 12
800,00 грн, з ОСОБА_4 - 87 200,00 грн; стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду, заподіяну смертю дружини ОСОБА_3 у розмірі 39 25,88 грн щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2017 року довічно, за винятком 94 221,12 грн відшкодування за перші

24 місяці з жовтня 2017 року по вересень 2019 року включно, які просив стягнути на свою користь з ПрАТ СК "АРКС" як компенсацію за заподіяну матеріальну шкоду внаслідок смерті потерпілої ОСОБА_3; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ПрАТ
СК "АРКС" витрати на поховання

та встановлення надмогильного пам'ятника ОСОБА_3 у розмірі

21 505,53 грн та куплені ліки потерпілій ОСОБА_3 у розмірі

1 852,49 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із ПрАТ "СК "АРКС" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 12 800,00 грн, на відшкодування матеріальної шкоди 17 377,81 грн (витрати на поховання та встановлення надгробного пам'ятника у розмірі 15 525,55 грн, витрати на придбання ліків у розмірі 1 852,26 грн), а всього - 30 177,81 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 87
200,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ПрАТ "СК "АРКС" на користь держави судовий збір у розмірі 1 340,07
грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 872,00 грн.

Решту судового збору віднесено на рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, як чоловік померлої ОСОБА_3, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дружини (частина 2 статті 1168 ЦК України).

ДТП, яка сталася 09 жовтня 2017 року за участю транспортного засобу "OPEL VECTRA", номерний знак НОМЕР_1, внаслідок якої загинула ОСОБА_3, є страховим випадком, а тому у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом, яка пов'язана зі смертю потерпілого (стаття 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Розрахунок страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю особи, судом першої інстанції проведено відповідно

до положень пункту 27.3 статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з урахуванням того, що заяви про відшкодування моральної шкоди до страховика було подано чоловіком померлої - ОСОБА_1, а також доньками: ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Позивачем також доведено витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 15 525,55 грн (пункт 27.4 статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Витрати на лікування у розмірі 1 852,26 грн підлягають стягненню на користь позивача з ПрАТ "СК "АРКС", оскільки є доведеними та заявлені у межах ліміту відповідальності страховика за заподіяну майнову шкоду.

Крім того, враховуючи тривалість та інтенсивність моральних страждань ОСОБА_1, на користь позивача з ОСОБА_2 стягнено моральну шкоду у розмірі 87 200,00 грн - різниця між фактичним розміром такої шкоди та страховим відшкодуванням.

Районний суд вказав, що факт перебування позивача на утриманні померлої та потреба у матеріальній допомозі в порядку, визначеному статтею 1200 ЦК України, позивач не довів, а витрати на поминальний обід відшкодуванню не підлягають, так як їх відшкодування не передбачено нормами закону.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПрАТ "СК "АРКС" залишено без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Апеляційний суд вказав, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди не викликає сумнівів, оскільки районний суд у повному обсязі врахував глибину фізичних та душевних страждань позивача, характер та тривалість його немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди.

При цьому суд першої інстанції з урахуванням положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1168, 1187 ЦК України обґрунтовано стягнув у межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відповідні суми з відповідачів.

Крім того, доводи ОСОБА_2 про стягнення на відшкодування моральної шкоди 20
000,00 грн із страхової компанії знаходяться поза межами заявлених позовних вимог ОСОБА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, яка надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у квітні 2020 року, ОСОБА_2, посилаючись

на неправильне застосування судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині визначення загального розміру моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір моральної шкоди

до 35 000,00 грн, які стягнути з ПрАТ "СК АРКС", а також відмовити

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до неї у повному обсязі.

В іншій частині оскаржувані судові рішення просить залишити без змін.

ОСОБА_1, ПрАТ "СК АРКС" судові рішення в касаційному порядку

не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 16 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 554/858/19 із Октябрського районного суду м.

Полтави та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними в частині визначення загального розміру моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача. При цьому суди попередніх інстанцій не врахували, що при укладенні договору цивільно-правової відповідальності страховик у випадку виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.

Вказує, що суд повинен був стягнути з ПрАТ "СК "АРКС" на користь позивача 38
400,00 грн, що не перевищує ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю особи, який згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 5877403, укладеного між страховиком та ОСОБА_2 зі строком дії до 17 лютого 2018 року, складає 200 000,00 грн. Таким чином, суд міг стягнути зі страховика грошову суму

у межах страхового ліміту, тобто суму, що не перевищує 200 000,00 грн,

а з ОСОБА_2, при умові, що вона заподіювач шкоди, решту суми.

Крім того, на відшкодування моральної шкоди можуть претендувати ще дві особи - доньки померлої ОСОБА_3, що робить потенційний загальний розмір моральної шкоди несправедливим.

Зазначає, що її дії, як водія, не мають причинного зв'язку з ДТП

та настанням смерті ОСОБА_3. Посилається на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня

2018 року № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), а також

на відповідні правові висновки Верховного Суду щодо визначення розміру моральної шкоди.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від ОСОБА_1, ПрАТ "СК "АРКС", в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу -

без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України);

якщо судові рішення оскаржується з підстав, передбачених пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, зокрема, суди належним чином

не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

ОСОБА_2 оскаржує рішення Октябрського районного суду

м. Полтави від 23 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2020 року в частині визначення загального розміру моральної шкоди.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частинами 1 -3 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується

в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано

не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я

або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується

у випадках, встановлених законом

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим),

а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (частина 2 статті 1168 ЦК України).

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення статті 999 ЦК України, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася

за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик

у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує

у встановленому Частиною 1 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.

Вказане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні

в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Загальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, визначений пунктом 27.3 статті 27 Закону України

"Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Встановлено, що транспортний засіб "OPEL VECTRA", номерник знак

НОМЕР_1, було застраховано в ПрАТ "СК "АХА СТРАХУВАННЯ", після зміни назви - ПрАТ "СК "АРКС". Зазначені обставини не оспорюються.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок,

що ДТП, яка сталася 09 жовтня 2017 року за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої загинула ОСОБА_3, є страховим випадком, а тому в страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом,

яка пов'язана зі смертю потерпілого, а її розмір було визначено відповідно

до положень пункту 27.3 статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з урахуванням уточнених заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та поданих до страховика заяв про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "АРКС"

не оскаржили судові рішення в частині стягнення зі страховика моральної шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілої, та визначення її розміру.

Відповідно до частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду.

При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій

та мати змогу керувати ними.

Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах:

від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року

у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Заявником касаційної скарги не доведено тих обставин, що потерпіла ОСОБА_3, яка померла внаслідок ДТП, передбачала, бажала

чи свідомо допускала настання ДТП зі смертельним наслідком, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2.

Доводи касаційної скарги про те, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду настає лише за наявності вини особи, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок,

не заслуговують на увагу з огляду на таке.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності

за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності,

що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності,

а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається.

Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. покладається на володільця джерела. Правила частини 2 статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на викладене, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 1 статті23 ЦК України особа має право

на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (частина 3 статті 23 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що визначений розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача з ОСОБА_2,

не викликає сумнівів, оскільки судами у повному обсязі враховано глибину фізичних та душевних страждань позивача, характер та тривалість його немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди.

Вказана судова практика є незмінною та узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14 січня

2019 року, справа № 751/8121/17 (провадження № 61-39326св18);

від 30 жовтня 2019 року, справа № 323/2127/16-ц (провадження № 61-33689св18).

У зв'язку з цим посилання касаційної скарги на відповідну судову практику щодо розміру відшкодування моральної шкоди є безпідставними,

так як така шкода визначається з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням наведеного, посилання заявника на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня

2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18),

є безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень враховано обов'язок страховика з відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілої, у межах страхового відшкодування та заявлених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій у силу положень частини 3 статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться

до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України

не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 416, ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2019 року

та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк