Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

м. Київ

справа № 291/255/23

провадження № 61-16296св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради,

відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Червоненської селищної ради Попіль Володимира Вікторовича,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області у складі судді Митюк О. В. від 02 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М., від 04 листопада

2024 року, і виходив з такого.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У лютому 2023 року керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Червоненської селищної ради Попіль В. В. про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності з одночасним припиненням відповідного речового права.

2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, щоза ОСОБА_1 13 листопада 2020 року державним реєстратором Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області Попіль В. І. проведено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - споруда, гідротехнічна споруда, позначена літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис № 39242524 (підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 55202871 від 18 листопада 2020 року).

3. Державну реєстрацію права приватної власності за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено на підставі наступних документів: заяви громадянина; технічного паспорту на гідроспоруду

від 26 жовтня 2020 року, виготовленого ТОВ «Центр інвентаризації», інвентаризаційної справи № 1170; довідки про технічні показники № 1170

від 26 жовтня 2020 року, що видана ТОВ «Центр інвентаризації», відповідно до якої гідротехнічна споруда (літ. А) до категорії самочинного будівництва не відноситься згідно з пунктом 3.2 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 вересня 2001 року № 127; рішення № 22 виконавчого комітету Вишнівської сільської ради від 16 вересня 2020 року «Про присвоєння фактичної адреси об`єкту нерухомого майна». Об`єкт зареєстровано за реєстраційним номером: 2224631318252.

4. Прокурор вважає, що спірна гідроспоруда набута у приватну власність всупереч вимог статей 317-318 324 327 ЦК України, а проведена державна реєстрація права приватної власності здійснена з порушенням вимог законодавства та всупереч встановленому порядку.

5. Зокрема, спірна гідротехнічна споруда знаходиться на земельній ділянці водного фонду комунальної власності орієнтовною площею 6,30 га, що розташована на території Ружинської селищної ради за межами с. Вишневе Бердичівського району Житомирської області, яка на час проведення державної реєстрації права власності в користуванні ОСОБА_1 не перебувала і не перебуває. Також гідротехнічна споруда, на яку зареєстроване право приватної власності за ОСОБА_1 , не може бути новоствореним майном, а є складовою частиною штучного поверхневого водного об`єкту (ставка), що належить територіальній громаді - Ружинській селищній раді та може бути передана лише в користування разом із земельною ділянкою водного фонду, складовою якого вона являється.

6. Подані відповідачем державному реєстратору документи не підтверджували набуття жодних речових прав ОСОБА_1 на нерухоме майно - комплекс гідротехнічних споруд, що відповідно до приписів частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було підставою для відмови в державній реєстрації прав.

7. З урахуванням зазначеного, прокурорпросив скасувати рішення державного реєстратора Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області Попіля В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 листопада 2020 року № 55202871, на підставі якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за № 39242524 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2224631318252 - споруда, гідроспоруда, позначена літерою А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням за ОСОБА_1 права власності на цей об`єкт нерухомого майна.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2024 року позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області Попіля В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 листопада 2020 року № 55202871, на підставі якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за № 39242524 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2224631318252 - споруда, гідроспоруда, позначена літерою А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що гідротехнічна споруда, на яку зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 , не може бути новоствореним майном, а є складовою частиною штучного поверхневого водного об`єкта (ставка), що належить територіальній громаді, може бути передана лише в користування разом із земельною ділянкою водного фонду, складовою якого являється, та не може перебувати у приватній власності. Реєстрація за відповідачем права власності на гідротехнічну споруду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно порушує право власності територіальної громади на штучну водойму (ставок), її складові та земельну ділянку водного фонду. Скасування протиправної державної реєстрації права приватної власності на гідроспоруду призведе до поновлення майнових інтересів територіальної громади і Ружинської селищної ради на розпорядження земельною ділянкою водного фонду.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 листопада

2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 02 квітня

2024 року в частині задоволених позовних вимог - без змін.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки спірна гідротехнічна споруда розташована на земельній ділянці водного фонду на території Ружинської селищної ради за межами с. Вишневе Бердичівського району Житомирської області. Незважаючи на те, що гідротехнічна споруда є нерухомою річчю, вона нерозривно пов`язана з об`єктом водного фонду та не може бути відокремлена від нього. Існування ставку на земельній ділянці водного фонду забезпечується гідротехнічною спорудою, у силу статей 187 188 ЦК України вона є приналежністю та складовою головної речі - водного об`єкта (ставка), а тому не може перебувати у власності фізичних осіб, крім випадків, визначених законом.

12. Перебування всупереч законодавству гідроспоруди у власності приватної особи позбавляє Ружинську селищну раду, яка на цей час є власником земельної ділянки, на якій остання розташована, правом розпорядження належною їй земельною ділянкою під нерухомим майном та самим об`єктом. Прокурором обрано ефективний спосіб судового захисту шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. 02 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,

від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Заявник зазначає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Якщо позивач вважає, що його право порушено тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту слід вважати віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

16. Заявник стверджує, що відповідно до пункту 1 частини першої

статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 291/255/23.

18. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У поданому відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Житомирської обласної прокуратури посилається на те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Зазначає, що приналежність до головної речі не є окремим об`єктом нерухомого майна. Державному реєстратору належить відмовити у державній реєстрації права власності на об`єкт, який є приналежністю головної речі. Важливе значення для вирішення судами справ, пов`язаних з виникненням, зміною та припиненням права власності має правильне визначення правового режиму майна. Водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним. Державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні відповідні характеристики.

20. У додаткових поясненнях ОСОБА_1 підтримує доводи касаційної скарги, вважає, що судами при винесенні судових рішень не було повно з`ясовано обставини, які мають значення для об`єктивного вирішення справи, поверхнево оцінено докази та його обґрунтування. Прокурором не доведено тих обставин, що сільська рада, або ж будь-яка інша фізична або юридична особа повинна вважатися власником спірної споруди, інтересу територіальної громади полягає у визнанні речі безхазяйною. Звертає увагу, що він здійснив капітальний ремонт гідротехнічної споруди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. 13 листопада 2020 року за ОСОБА_1 державним реєстратором Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області Попіль В. І. проведено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомої майна - споруда, гідротехнічна споруда, позначена літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис № 39242524 (підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 55202871 від 18 листопада 2020 року).

22. Державну реєстрацію права приватної власності за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено на підставі наступних документів: заяви громадянина; технічного паспорту на гідроспоруду

від 26 жовтня 2020 року, виготовленого ТОВ «Центр інвентаризації», інвентаризаційна справа: № 1170; довідки про технічні показники № 1170

від 26 жовтня 2020 року видана ТОВ «Центр інвентаризації», відповідно до якої гідротехнічна споруда (літ. А) до категорії самочинного будівництва не відноситься згідно з пунктом 3.2 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 вересня 2001 року № 127; рішення № 22 виконавчого комітету Вишнівської сільської ради від 16 вересня 2020 року «Про присвоєння фактичної адреси об`єкт нерухомого майна». Об`єкт зареєстровано за реєстраційним номером: 2224631318252.

23. 23 січня 2023 року за вихідним номером 50-90-289вих23 Бердичівською окружною прокуратурою, на виконання вимог частини четвертої

статті 23 Закону України «Про прокуратуру», на адресу Ружинської селищної ради направлено повідомлення про встановленні факти протиправного набуття відповідачем права власності на спірне майно (гідроспоруду), яке знаходиться на земельній ділянці водного фонду, що перебуває в комунальній власності, та надано можливість відреагувати на вказане порушення інтересів територіальної громади самостійно.

24. 03 лютого 2023 року до Бердичівської окружної прокуратури від Ружинської селищної ради надійшов лист за № 02-24/340 від 01 лютого 2022 року, в якому зазначено, що селищна рада позбавлена в межах повноважень можливості отримати документи Червоненської селищної ради про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності, які мають бути долучені до позовної заяви в якості доказів.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

26. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

29. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

30. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

31. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

32. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

33. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

34. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

35. Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що визначені договором або законом чи судом у визначених законом випадках, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

36. Якщо суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з`ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність обраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

38. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

39. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

40. Статтею 1 Водного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

41. Відповідно до частини першої статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

42. Пунктом «ґ» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

43. Згідно з пунктом «д» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

44. Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

45. Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

46. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

47. За змістом статей 186 190 316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ. Отже, розглядаючи відповідні спори, суди мають враховувати, що приналежність головної речі не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 910/8903/16).

48. Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

49. У постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 401/2975/20 (провадження № 61-6435св23) зазначено, що приналежність до головної речі самостійно не реєструється, як окремий об`єкт нерухомого майна. У такому випадку державному реєстратору необхідно відмовити у державній реєстрації права власності на об`єкт, який є приналежністю головної речі.

50. Таким чином, важливе значення для вирішення судами справ, пов`язаних з виникненням, зміною та припиненням права власності, відповідно до чинного законодавства, має правильне визначення правового режиму майна.

51. Згідно з статтею 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - це об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - це об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

52. Відповідно до пункту 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених Наказом МНС України 03 квітня 2012 року № 661, гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

53. Відповідно до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відводів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10 вересня 1996 року № 165, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

54. Незалежно від цільового призначення будь-яка гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для управління ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою, аніж обслуговування водного об`єкту є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкту.

55. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі

№ 903/906/16 вказано, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатися водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт.

56. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

58. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, обґрунтовано виходив з того, що рішення державного реєстратора Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області Попіля В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 листопада

2020 року № 55202871, на підставі якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за № 39242524 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2224631318252 - споруда, гідроспоруда, підлягає скасуванню, оскільки гідротехнічні споруди не підлягають передачі у власність, як окремий об`єкт нерухомого майна.

59. Враховуючи правовий статус гідротехнічної споруди як приналежності водного об`єкту, власником гідротехнічної споруди може виступати лише особа, яка є власником земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт з гідротехнічною спорудою.

60. Судами встановлено, що спірна гідротехнічна споруда розташована на земельній ділянці водного фонду, а відповідач не мав правових підстав для набуття її у власність.

61. Враховуючи наведене, оскільки гідротехнічна споруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом, не може бути відокремлена від нього без втрати цільового призначення, відповідно не може перебувати у власності фізичних осіб, крім випадків, визначених законом.

62. Державна реєстрація права власності на гідротехнічну споруди за відповідачем всупереч законодавству позбавляє територіальну громаду прав на користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду.

63. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

64. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оскарженого рішення державного реєстратора Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області Попіля В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 листопада 2020 року № 55202871 є обґрунтованими і спрямовані на відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади.

65. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України та ВК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа 504/2864/13).

66. На землі водного фонду України розповсюджується особливий порядок надання та використання. Такі землі можуть змінювати володільця шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, прямо передбачених у статті 59 ЗК України.

67. Згідно з частиною другою вказаної статті громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га).

68. З урахуванням зазначеного, необхідно погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки прокурором надано достатні і достовірні докази на підтвердження заявлених позовних вимог про незаконність державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду за фізичною особою.

69. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

70. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

71. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій .

72. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.

73. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які відповідач послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

74. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада

2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович