Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.07.2020 року у справі №750/3030/20

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 750/3030/20

провадження № 61-9909 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Лопатка Володимир Михайлович,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради, Управління державної архітектурної інспекції у Чернігівській області, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Скрипки А. А., Харечко Л. К. від 03 червня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради, Управління державної архітектурної інспекції у Чернігівській області, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зобов'язати ОСОБА_2 привести будинок, який він будує на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:02:014:5209 за адресою: АДРЕСА_1, у відповідність дозвільній документації (будівельному паспорту) шляхом демонтажу другого поверху.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 вересня 2019 року відповідач придбав у власність вказану земельну ділянку з цільовим призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згодом ОСОБА_2 отримав будівельний паспорт для будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку,

а 11 жовтня 2019 року подав до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Вказував, що за адресою: АДРЕСА_1,

з дозволених 500 кв. м уже виконано будівництво житлового будинку, загальною площею приблизно 914 кв. м.

Зазначав, що наслідком незаконного будівництва багатоповерхового будинку без відповідних перевірок і дозволів стане те, що земля не витримає тиску та втратить свою форму, потягне за собою втрату несучих здібностей ґрунту і стане причиною нерівномірної усадки фундаменту та появи тріщин як на конструкціях будинку, який зводиться відповідачем, так і на сусідніх житлових будинках та спорудах.

Одночасно із поданням позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам виконувати будівельні роботи зі зведення житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:02:014:5209 за адресою: АДРЕСА_1, накласти арешт на вказану земельну ділянку та заборонити змінювати цільове призначення цієї ж земельної ділянки до прийняття судом остаточного рішення у справі, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді

Логвіної Т. В. від 24 квітня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовувідмовлено.

Суд першої інстанції мотивував судове рішення тим, що позивачем не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Деснянського районного суду м.

Чернігова від 24 квітня 2020 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам виконувати будівельні роботи зі зведення житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером undefined за адресою: АДРЕСА_1, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

У задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції мотивував судове рішення тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення, оскільки у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання привести спірний будинок у відповідність дозвільній документації шляхом демонтажу другого поверху виконання рішення суду буде пов'язане із значними фізичними і матеріальними витратами, а також може призвести до негативних наслідків, пов'язаних з демонтажем частини спірного житлового будинку, для власників суміжних земельних ділянок. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що застосовані заходи забезпечення позову є тимчасовою мірою, а тому не є такими, що порушують права власника, а є лише тимчасовим обмежувальним заходом, встановленим законом, та необхідним для вирішення судового спору.

Проте, суд апеляційної інстанції вказав, що у позовній заяві ОСОБА_1 не заявлялися будь-які вимоги щодо користування та володіння вказаною земельною ділянкою, тому такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не відповідає позовним вимогам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова

від 24 квітня 2020 року.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 750/3030/20 із Деснянського районного суду м. Чернігова, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії оскаржуваного судового рішення відмовленоі надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, суд не звернув увагу на порушення позивачем положень статті 151 ЦПК України, оскільки його заява про забезпечення позову не містить жодної пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а до заяви не додано доказів про негативний вплив будівництва на довкілля, відсутності сертифікатів та ліцензій у підрядників будівництва на підтвердження наведених у заяві доводів, що вказує на її необґрунтованість.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 -адвокат Лопатка В. М., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому, зазначається, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене із додержанням норм процесуального права та врахуванням фактичних обставин, які знаходяться в матеріалах справи, тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з ~law13~ судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що 26 вересня 2019 року відповідач придбав у власністьземельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1,

з цільовим призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). При цьому, зазначав, що наслідком незаконного будівництва багатоповерхового будинку без відповідних перевірок і дозволів стане те, що земля не витримає тиску та втратить свою форму, потягне за собою втрату несучих здібностей ґрунту і стане причиною нерівномірної усадки фундаменту та появи тріщин як на конструкціях будинку, який зводиться відповідачем, так і на сусідніх житлових будинках та спорудах.

Отже, у заяві про забезпечення позову наведено обґрунтування.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам виконувати будівельні роботи зі зведення житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 та є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Посилання касаційної скарги про те, що суд не звернув увагу на порушення позивачем положень статті 151 ЦПК України, оскільки його заява про забезпечення позову не містить жодної пропозиції щодо зустрічного забезпечення є безпідставним, так як відповідного клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення від відповідача не надходило (частина 6 статті 154 ЦПК України), суд з власної ініціативи не знайшов для цього підстав, а підстав, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України для обов'язкового вжиття судом зустрічного забезпечення доводи касаційної скарги не містять.

Інші наведені доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець