Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2021 року у справі №180/2271/19

Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 180/2271/19

провадження № 61-5087св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Крата В. І.,

учасники справи:

заявник (боржник) - акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат",

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергій Григорович,

заінтересована особа - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року у складі судді Хомченко С. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - АТ "Марганецький ГЗК") звернулося до суду із скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г.

Скарга мотивована тим, що 16 січня 2020 року рішенням Марганецького міського суду було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Марганецький ГЗК" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та стягнуто 6
500,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб.

04 травня 2020 року Дніпровським апеляційним судом винесено постанову згідно якої: рішення Марганецького міського суду від 16 січня 2020 року скасовано та з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 стягнута сума в рахунок відшкодування морально шкоди у розмірі 65 000,00 грн.

Заявник зазначав, що з 23 травня 2020 року згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" було внесено зміни в п. п. "а" пп. 164.2.14 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Отже, сума у розмірі 65 000,00 грн стягнута в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає оподаткуванню.

Таким чином, АТ "Марганецький ГЗК" 12 червня 2020 року виплатило ОСОБА_1 всю суму заборгованості згідно рішення суду від 04 травня 2020 року.

25 червня 2020 року та 30 червня 2020 року на адресу АТ "Марганецький ГЗК" надійшли оригінали постанов про відкриття ВП № 62406902 про стягнення з

АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 залишку несплаченого боргу в розмірі 8

992,00 грн; про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця за виконавчим провадженням № 62406902 в розмірі 899,20 грн від

23 червня 2020 року; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62406902 у розмірі 69,00 грн від 23 червня 2020 року; про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 25 червня

2020 року; про арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням № 62406902 у розмірі 91 489,40 грн від 25 червня 2020 року; про внесення змін до постанови про арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням № 62406902 від 30 червня 2020 року.

Заявник вважав дії приватного виконавця неправомірними, а винесені постанови за виконавчими провадженнями незаконними у зв'язку з тим, що АТ "Марганецький ГЗК" 12 червня 2020 року добровільно виконало постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2020 року у повному обсязі та перерахувало на користь ОСОБА_1 стягнуту моральну шкоду у розмірі

65 000,00 грн з урахуванням діючого законодавства України, в тому числі Податкового кодексу України.

АТ "Марганецький ГЗК" просило визнати незаконними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. про:

- відкриття ВП № 62406902 про стягнення з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 залишку несплаченого боргу в розмірі 8 992,00 грн;

- стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця за виконавчим провадженням № 62406902 в розмірі 899,20 грн від 23 червня

2020 року;

- розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62406902 у розмірі 69,00
грн від 23 червня 2020 року;

- об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від

25 червня 2020 року;

- арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням № 62406902 у розмірі 91 489,40 грн від 25 червня 2020 року;

- внесення змін до постанови про арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням № 62406902 від 30 червня 2020 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року узадоволенні скарги АТ "Марганецький ГЗК" на дії та рішення приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги АТ "Марганецький ГЗК", суд першої інстанції виходив із того, що права та інтереси боржника не були порушені при відкритті приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області

Вірко С. Г. виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 180/2271/19, виданого 18 червня 2020 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області, приватний виконавець Виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. діяв згідно діючого законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Марганецький ГЗК" залишено без задоволення.

Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу АТ "Марганецький ГЗК" без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Крім того, на думку апеляційного суду, зміни до п.п. 164.2.14а статті 164 ПК України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди набрали чинності з 23 травня 2020 року, тобто до ухвалення судового рішення про стягнення грошових коштів із

АТ "Марганецький ГЗК", а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 березня 2021 року АТ "Марганецький ГЗК" через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня

2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня

2020 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження АТ "Марганецький ГЗК" посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій не звернуто уваги на те, що сума, стягнута за рішенням суду в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 65

000,00 грн підлягає оподаткуванню.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Марганецького міського суду Дніпропетровської області.

09 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 3 статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 2 статті 414 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі у відповідній частині є, зокрема, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених Частиною 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Фактичні обставини справи

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до АТ "Марганецький ГЗК" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, вирішено стягнути з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 6 500,00
грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2020 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1, вирішено рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, збільшивши його з 6 500,00 грн до

65 000,00 грн; стягнути з АТ "Марганецький ГЗК" на користь держави судовий збір у розмірі 1 152,60 грн.

На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 травня

2020 року, згідно копії платіжного доручення № 1041984 від 12 червня 2020 року АТ "Марганецький ГЗК", перерахувало на рахунок ОСОБА_1 56 008,92 грн.

Згідно копій платіжних доручень № 206, № 726 від 12 червня 2020 року АТ "Марганецький ГЗК", як податковий агент перерахувало на користь держави податок з доходів фізичних осіб у розмірі 8 299,46 грн та військовий збір у розмірі 691,62 грн.

23 червня 2020 року до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. на примусове виконання надійшов виконавчий лист виданий 18 червня 2020 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по справі №180/2271/19 про стягнення з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі

65 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб, рішення набрало законної сили 04 травня 2020 року.

Згідно заяви ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження,

АТ "Марганецький ГЗК" добровільно сплачено в рахунок погашення боргу

56 008,00 грн, залишок нестягнутої суми становить 8 992,00 грн.

23 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 62406902 з примусового виконання виконавчого листа № 180/2271/19, про стягнення з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 залишку несплаченого боргу в розмірі 8 992,00 грн; про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 899,20 грн; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Згідно копій супровідних листів № 828/829, № 830 та № 831 від 23 червня

2020 року сторонам виконавчого провадження направлено копії постав про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

25 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. винесено постанови про об'єднання виконавчих проваджень № 62406902, № 62422029 у зведене виконавче провадження № 62422029 та про арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням.

Згідно копій супровідних листів № 837, № 849 від 25 червня 2020 року сторонам виконавчого провадження направлено копію постави про об'єднання виконавчих проваджень.

30 червня 2020 року до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. від стягувача надійшла заява про зменшення суми стягнення, у зв'язку з тим, що в ході перевірки банківського рахунку стягувачем було виявлено, що АТ "Марганецький ГЗК" перерахував

56 008,92 грн та ним допущено описку. Тому, стягувач просив зменшити суму стягнення на 0,92 грн, та стягнути з боржника залишок боргу який складається 65
000,00 грн - 56 008,92 грн = 8 991,08 грн.

30 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. винесено постанову про внесення змін до постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця та постанови про арешт коштів боржника.

Згідно копії супровідного листа № 847 від 30 червня 2020 року сторонам виконавчого провадження та банку боржника направлено копію постави про внесення змін.

01 липня 2020 року у зв'язку з виконанням рішення приватним виконавцем

Вірко С. Г. винесено постанови про зняття арешту з коштів боржника, про виведення виконавчого провадження зі зведеного виконавчого провадження, про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов направлено сторонам.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо вимог скарги про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження

Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від

01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) встановлено, що тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди. У справі, що переглядається, з урахуванням встановлених судами обставин, підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди між сторонами є факт її завдання відповідачу, а рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року у справі № 180/149/14-ц конкретизовано її розмір (97 450,00 грн) та визначено спосіб компенсації (грошові кошти)".

Судом установлено, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року, яке змінено постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2020 року, з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 стягнуто 65 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.

Боржником на користь стягувача було сплачено в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 56 008,92 грн, тобто не в повному обсязі.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 382 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги АТ "Марганецький ГЗК".

Висновки судів в цій частині відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Щодо вимог скарги про визнання незаконними та скасування постанов про: об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від

25 червня 2020 року; арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням; внесення змін до постанови про арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням

Згідно із частиною 1 статі 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у частиною 1 статі 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, частиною 1 статі 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до частиною 1 статі 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до частиною 1 статі 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім встановлених у частині 2 цієї статті.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 стаття 13 Закону України "Про виконавче провадження").

За правилами статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника.

Частинами 1 та 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Абзацом 3 частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Ураховуючи вищенаведені норми Закону, та установивши, що постанови приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від

25 червня 2020 року; про арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням від 25 червня 2020 року та про внесення змін до постанови про арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням від 30 червня 2020 року були винесені приватним виконавцем в межах та у спосіб, передбаченими Законом України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції, з висновком якого погодився у цій частині і апеляційний суд, зробив правильний висновок про відсутність підстав для скасування вказаних постанов, оскільки приватний виконавець Виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. діяв згідно діючого законодавства.

Щодо вимог скарги про скасування постанов про: стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому частини 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих із боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За змістом частин 2 -3 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих із боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" - закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду

у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), у справі №127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18),

від 28 листопада 2018 року у справі №2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18) та від 19 травня 2020 року у справі №754/2223/15-ц (провадження № 14-568цс19), а також у постановах Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 361/1222/20, від 09 квітня 2020 року у справі № 758/6070/19.

З урахуванням зазначених норм права та релевантної судової практики, вимоги скарги про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, розглядаючи зазначені вимоги скарги в порядку цивільного судочинства, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення норм процесуального права не звернули належної уваги на те, що правовідносини в частині визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження є адміністративно-правовими, а тому справа у цій частині підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в касаційному порядку частково (у частині визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження) із закриттям провадження у справі у зазначеній частині.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 3 статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частин 1 та 2 статті 414 ЦПК України. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частин 1 та 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судові рішення у частині вирішення вимог про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для їх скасування із частковим закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня

2020 року у частині вимог скарги про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергія Григоровича про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та розміру мінімальних витрат скасувати.

Провадження у справі за скаргою акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергія Григоровича в частині вимог про скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергія Григоровичапро стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та розміру мінімальних витрат закрити.

Повідомити акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що розгляд справи за його скаргою в частині вимог про скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергія Григоровичапро стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та розмір мінімальних витрат віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

В іншій частині ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 01 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. І. Крат