Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 310/7011/17

провадження № 61-7153св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року в складі колегії суддів Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки в спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позов мотивувала тим, що їй належить Ѕ частка в праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у, яке розташовано на земельній ділянці загальною площею 772 м? . Іншим співвласником домоволодіння є ОСОБА_2.

Указувала, що кожен співвласник має у фактичному користуванні частину приміщень та земельної ділянки. При цьому правовий режим спільної часткової власності перешкоджає позивачцірозпоряджатися належним їй майномбез погодження з іншим співвласником.

З урахуванням уточнених позовних вимог та висновку судової будівельно-технічної експертизи ОСОБА_1 просила суд виділити їй в натурі Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1 і та визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанта № 2, наведеного у додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 147/01-18 від 12 січня 2018 року, виділивши їй у користування частину земельної ділянки площею 377,8 м? під житловим будинком, господарськими будівлями та двором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що визначальним для виділу в натурі частки в спільній частковій власності є технічна можливість такого виділу відповідно до часток співвласників, однак висновок судової будівельно-технічної експертизи № 147/01-18 від 12 січня 2018 року не містить посилань на вартість нерухомого майна, яке виділяється та яке залишається у власності іншого співвласника, відповідність реальної частки ідеальній, що позбавляє суд можливості вирішити питання про виділ в натурі частки в спільній частковій власності.

Позовна вимога про визначення порядку користування земельною ділянкою залишена без задоволення як похідна від вимоги про виділ в натурі частки в спільній частковій власності. Крім того, суд зазначив, що врозуміннічинного законодавства земельна ділянка по АДРЕСА_1 у не є сформованою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволеночастково, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, за яким позов задоволено частково:

- виділено ОСОБА_1 в натурі Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 147/01-18 від 12 січня 2018 року, а саме: з жилого будинку "А" кімнату 2-3 площею 10,3 м?, кімнату 2-5 площею 12,0 м?, кімнату 2-6 площею 6,8 м?, літню кухню "Б ", літню кухню "Х", літню кухню "О ", сарай "Т ", душ "Ш ", вбиральню "Г", ворота № 3, паркан №5, №9;

- визначено порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до варіанта № 2, наведеного у додатку № 2 до висновку експерта № 201/01-20 від 13 січня 2020 року, а саме:

- для можливості обслуговування ОСОБА_2 сіней "а1 ", альтанки "Щ" та літньої кухні "Ф" та для можливості в'їзду ОСОБА_1 на земельну ділянку залишено в спільному користуванні співвласників частину земельної ділянки площею 18,4 м? у вигляді смуги від вхідних воріт № 3 з боку АДРЕСА_1 в глибину двору вздовж стін літньої кухні "Ф ", альтанки "Щ " та сіней "а1";

- виділено в користування співвласнику ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 376,8 м? під житловим будинком, господарськими будівлями та двором (у додатку № 2 ділянку, яку виділено в користування ОСОБА_1, позначено зеленим кольором);

- виділено в користування співвласнику ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 376,8 м? під житловим будинком, господарськими будівлями та двором (у додатку № 2 ділянку, яку виділено в користування ОСОБА_2, позначено блакитним кольором);

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги про виділ в натурі частки в спільній частковій власності з посиланням на неповноту висновку експерта, оскільки експерт враховувавпорядок фактичного користування кімнатами жилого будинку та господарськими спорудами, а також встановив наявність у кожної зі сторін відокремленої частини будинку з самостійним виходом та можливість переобладнання приміщень житлового будинку в дві ізольовані квартири.

З урахуванням наявності технічної можливості здійснення виділу в натурі частки в спільній частковій власності на домоволодіння апеляційний суд уважав за необхідне визначити також порядок користування спільною земельною ділянкою сторін.

Аргументи учасників справи

У квітні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просила її скасуватияк таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 147/01-18 від 12 січня 2018 року не встановлювалася відповідність ідеальної частки в праві спільної часткової власності реальній частці, яка пропонується до виділу позивачці, а тому задовольняючи позов частково, апеляційний суд неправильно застосував положення статті 364 ЦК України та не встановив, чи підлягає сплата позивачкою відповідачці компенсації за відхилення від розміру ідеальних часток;

- враховуючи кількість співвласників домоволодіння, здійснення виділу в натурі частки в праві спільної часткової власності одному з них є неналежним способом захисту прав позивачки, оскільки передбачає збереження режиму спільної часткової власності на іншу частку, яка належатиме лише одному співвласнику;

- обраний апеляційним судом варіант порядку користування земельною ділянкою обмежує ОСОБА_2 в можливості обслуговування господарських будівель та споруд;

- суд не врахував, що до складу домоволодіння АДРЕСА_1 входить самочинно збудована споруда (тамбур "а3"), а тому таке домоволодіння не може бути об'єктом поділу чи виділу;

- встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка є несформованою (без присвоєння кадастрового номеру та проведення державної реєстрації) не відповідає вимогам закону.

У червні 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просила залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Посилається на те, що апеляційний суд надав належну правову оцінку наявному в матеріалах справи висновку експерта, а відповідачка не заперечувала проти виділу у власність позивачки саме тих приміщень та споруд, які визначені експертом. При цьому такий варіант виділу відповідає фактичному користуванню сторонами житловими приміщеннями та господарськими спорудами. Вказує, що апеляційний суд із урахуванням положень статті 120 ЗК України обґрунтовано визначив порядок користування земельною ділянкою, незважаючи на відсутність факту її державної реєстрації та присвоєння кадастрового номера.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13, постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 752/8153/14-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 642/5446/14-ц, від 06 березня 2019 року в справі № 361/4685/17, від 18 березня 2019 року в справі № 450/2488/16-ц, від 04 квітня 2019 року в справі № 750/4445/17, від 24 липня 2019 року в справі № 464/1089/11, від 31 липня 2019 року в справі № 334/4070/17, від 02 березня 2020 року в справі № 336/7085/14-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 належить Ѕ частка в праві спільної часткової власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 600 м? .

Власником іншої Ѕ частки в праві спільної часткової власності на вказаний будинок є ОСОБА_2.

Згідно з технічним паспортом на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташовані наступні споруди: А, а, а1, а2, а3 - жиліприміщення, В, Х, Б, О, Ф - літня кухня, П, Ж, Ю, Т-сарай, Ш, И - душ, Г, З - вбиральня, Щ - альтанка, К - водопровід, І - замощення, 3,6 - ворота.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №147/01-18 від 12 січня 2018 року встановлена наявність у кожної зі сторін відокремленої частини будинку з самостійним виходом та можливість переобладнання приміщень житлового будинку в дві ізольовані квартири.

Експерт Макаров І. В. встановивтехнічнуможливість виділу ОСОБА_1 з жилого будинку "А" - кімнату 2-3 (площею 10,3 м? ), кімнату 2-5 (площею 12 м? ), кімнату 2-6 (площею 6,8 м? ), сіни "а " та господарські будівлі: літню кухню "Б", літню кухню "О ", літню кухню "Х ", Ѕ літньої кухні "В ", сарай "Т ", сарай "Ж ", душ "Ш", вбиральня "Г", паркани № 5,9, ворота № 3. Експерт також запропонував два варіантивизначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у.

Висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 238 від 19 грудня 2018 року, проведеної на виконання ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 серпня 2018 року, встановлена технічна можливість визначити два варіанти порядку користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, яка має лінійні проміри між поворотними точками по периметру від вулиці Мічуріна (кут А) за годинниковою стрілкою: 40,55 м, 9,76 м, 0,60 м, 8,58 м, 9,12 м, 1,07 м, 30,85 м, 19,37 м між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на дві окремі земельні ділянки площею 386,0 м?, що відповідає їх часткам у праві спільної часткової власності на житловий будинок, з урахуванням запропонованих варіантів судової будівельно-технічної експертизи №147/01-18 від 12 січня 2018 року та розташування мережі теплопостачання і відсутності проїзду за межею житлового будинку АДРЕСА_1.

У висновку № 201/01-20 від 13 січня 2020 року судовим експертом Макаровим В. І. запропоновано додаткові чотири варіанти порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи, викладені у касаційні скарзі, з таких мотивів.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині 1 статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник).

Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною 3 статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв'язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється".

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред'явила позовні вимоги саме про виділ належної їй частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння за правилами статті 364 ЦК України та визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками відповідно до часток у житловому будинку. Позовних вимог про поділ домоволодіння в натурі між сторонами в порядку статті 367 ЦК України ОСОБА_1 не заявляла.

Установивши, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, апеляційний суд не врахував, що виділ частки в цьому майні лише для позивачки є неможливим, у зв'язку з чим зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1. Позовна вимога про визначення порядку користування земельною ділянкою також не підлягає задоволенню як похідна від вирішення позовної вимоги про виділ частки зі спільної часткової власності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові ОСОБА_1, однак помилився щодо мотивів такої відмови, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 367 ЦК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково:постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідачка сплатила 3 363 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Положеннями Закону України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору за подання касаційної скарги в справі, що переглядається, в розмірі 2 560 грн.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та висновки щодо суті касаційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, що складаються з судового збору за подання касаційної скарги, в розмірі 2 560 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 рокускасувати.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 травня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються з судового збору за подання касаційної скарги, в розмірі 2 560 грн.

З прийняттям постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов