Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.10.2019 року у справі №283/289/18

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 283/289/18-ц

провадження № 61-18125 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4;

відповідач - ОСОБА_5;

представник відповідача - ОСОБА_6;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - на ухвалу Житомирського апеляційного суду у складі судді Трояновської Г. С. від 06 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина. Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вона дізналася про існування заповіту, складеного її покійним чоловіком 30 грудня 2014 року.

За змістом вказаного заповіту померлий ОСОБА_7 заповів

ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 1,7005 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області.

Позивачка вважала, що вказаний заповіт є недійним, так як її покійний чоловік на час складання заповіту був важкохворим, не міг самостійно пересуватися, а підпис від його імені у заповіті вчинено іншою особою. При цьому ОСОБА_5 є сторонньою особою, про нього її покійний чоловік ніколи не згадував.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати заповіт

від 30 грудня 2014 року, посвідчений секретарем Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області Лось А. О., реєстраційний № 41, недійсним.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області у складі

судді Тимошенка А. О. від 13 лютого 2018 року відкрито провадження

у вищевказаній справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

У серпні 2019 року не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням суду, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2018 року.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заявником подано апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, що є безумовною умовою згідно з вимогами пунктів 1,

2 частини 2 статті 358 ЦПК України для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому заявнику було відомо про існування вказаного судового провадження, оскільки позивачці не було відомо про місце проживання відповідача, а тому судом першої інстанції 20 лютого 2018 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про його виклик до суду, повідомлено про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Малинського районного суду Житомирської області.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2019 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - про розгляд справи за участю представника відповідача відмовлено. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення пунктів 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, оскільки матеріали справи

не містять доказів належного повідомлення судом першої інстанції

ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи, що є порушенням його конституційного права на участь у судовому розгляді. Крім того, суд першої інстанції перед розміщенням на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик у судове засідання ОСОБА_5 у порушення вимог статті 187 ЦПК України не отримав інформацію про зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача шляхом направлення відповідного запиту до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію

місця проживання управління Державної міграційної служби України

у Житомирській області, що було обов'язковим, так як позивачка вказала, що місце проживання відповідача їй невідоме.

Доводи, особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. ОСОБА_5 знав про існування вищевказаного судового провадження, оскільки

у матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення йому судової повістки, яку він отримав особисто 03 квітня 2018 року. Таким чином, ОСОБА_5 було відомо про існування пред'явленого позову до нього

03 квітня 2018 року, проте до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 13 лютого 2018 року про відкриття провадження у справі він звернувся лише у серпні 2019 року, тобто зі спливом одного року чотирьох місяців.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним. У позовній заяві

ОСОБА_1 зазначила, що місце проживання (перебування) чи інші засоби зв'язку ОСОБА_5 їй невідомі.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2018 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження. У резолютивній частині ухвали суду зазначено, що ОСОБА_5 встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, який обчислюється з дня розміщення оголошення про виклик відповідача на офіційній сторінці Малинського районного суду Житомирської області веб-порталу судової влади України.

У серпні 2019 року не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням суду, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 -підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, яку застосував суд апеляційної інстанції, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Вказане положення цивільного процесуального закону апеляційний суд застосував невірно.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2018 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Після призначення справи до розгляду суд повинен вчинити процесуальні дії щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового розгляду, аби вони могли належним чином підготуватися до судового розгляду.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня

2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" судам роз'яснено, що при здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначене відповідає вимогам частини 2 статті 211 ЦПК України,

а також завданням цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

З метою забезпечення справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) норми цивільного процесуального права повинні чітко застосовуватися з його диспозицією.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 повідомила про те, що місце проживання (перебування) чи інші засоби зв'язку ОСОБА_5 їй невідомі.

Частиною 11 статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Застосуванню зазначеної норми процесуального права, а саме повідомлення на веб-сайті судової влади України, повинно передувати з'ясування місця проживання (перебування) відповідача.

Відповідно до частини 10 статті 130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному частини 10 статті 130 ЦПК України.

Згідно з частиною 6 статті 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Вчинивши такі дії, суд отримав повідомлення з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління Державної міграційної служби України у Житомирській області про те, що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 100).

Разом з тим, повістка, направлена ОСОБА_5, за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 (а. с. 101).

У зв'язку з цим висновок апеляційного суду про те, що відповідач

був повідомлений районним судом про судове провадження у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством, є передчасним, а, крім того, невірним є його висновок про повідомлення відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті суду, оскільки таке оголошення дається лише у випадку, коли місце проживання чи перебування відповідача невідоме, а воно було суду відоме.

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець