Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.04.2025 року у справі №761/43146/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 761/43146/21

провадження № 61-82св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року в складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року в складі колегії суддів:Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів, пені і відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 10 жовтня 2021 року о 18 год 44 хв позивач отримала повідомлення на мобільний телефон про блокування банківської картки, відкритої в АТ КБ «ПриватБанк», внаслідок спроби списання коштів трьома особами.

Проте жодних операцій щодо списання коштів 10 жовтня 2021 року вона не вчиняла, про що повідомила відповідача за номером телефону НОМЕР_1 .

Надалі вона дізналась, що 10 жовтня 2021 року банком були проведенні несанкціоновані операції по картці НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) на загальну суму 108 527,12 грн та по картці НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) на загальну суму 28 354,91 грн.

Позивач зазначала, що банк в односторонньому порядку та без її згоди збільшив кредитний ліміт до 80 000 грн та до 120 000 грн, що мало наслідком зняття коштів 10 жовтня 2021 року.

За заявою позивача Голосіївським УП ГУНП в м. Києві відкрито кримінальне провадження №12021100010002461 від 11 жовтня 2021 року.

Операції з переказу коштів не були погодженні нею, СМС повідомлення з 3D Secure на телефон позивача не надходило, а тому вона не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, адже електронний платіжний засіб використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача.

Оскільки банк не забезпечив збереження її грошових коштів, які перебували на поточних рахунках, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно списані кошти, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Крім цього, вказаними діями позивачу заподіяно моральну шкоду, банк заблокував доступ до її карток, ігнорував звернення. Тому вона оцінила свою моральну шкоду в 50 000,00 грн.

ОСОБА_1 просила:

стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь 331 646,41 грн, з яких 136 882,03 грн - безпідставно списані кошти, 1 231,94 грн - інфляційні втрати, 528,78 грн - 3 % річних, 193 003,66 грн - пеня;

стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь 50 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Таким чином, позичальник не буде відповідати за шахрайські дії з її карткою та нести матеріальну відповідальність за неналежні платіжні операції в разі дотримання таких умов: своїми діями або бездіяльністю позичальник не сприяв утраті або незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції; виявивши безпідставне списання коштів, позичальник невідкладно повідомив про це в банк і правоохоронні органи.

Разом з тим будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що використання грошових коштів з рахунку було здійснене не позивачем, або без її сприяння, у матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази втрати позивачем кредитної картки, свого телефону з фінансовим номером чи ПІН-коду.

Посилання позивача щодо відкриття Голосіївським УП ГУНП в м. Києві кримінального провадження № 12021100010002461 від 11 жовтня 2021 року є припущенням та не підтверджене жодними доказами. Представнику позивача повідомлялось в судовому засіданні необхідність надання відповідних доказів (зафіксовано технічним записом судового засідання від 09 березня 2023 року), проте ані копії заяви до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, ані витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які б підтверджували обставини вчинення шахрайських дій щодо позивача та заволодіння її коштами не надано.

Більш того, за твердженням відповідача, фінансові операції за картрахунками були успішно підтверджені паролем, який направлявся позивачу на фінансовий номер телефону. Між тим, стороною позивача вказані обставини не спростовані, з клопотанням про витребування інформації щодо отримання СМС повідомлень на фінансовий номер сторони не звертались та самостійно не надали. Спірні транзакції здійснювались саме з фінансового номеру позивача. Тому саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операції з переказу спірних коштів були здійснені у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, то АТ КБ «ПриватБанк» не повинне нести відповідальність за дані операції.

Встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Таким чином, відповідальність за проведення спірних транзакцій у справі несе позивач, оскільки звернення її було зафіксовано 10 жовтня 2021 року о 19 год 08 хв на 3700, а до відділення 11 жовтня 2021 року о 12 год 25 хв, тобто після здійснення спірних транзакцій та зміни фінансового номеру.

Позивачем не оспорено в судовому порядку жодної із операцій, які здійснені по картковому рахунку, як цього вимагає пункт 10 розділу VІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що затверджено постановою Національного банку України від 05 листопада 2014 року (в редакції станом на час вчинення спірних операцій).

Судом також враховано та не заперечується сторонами, що позивач у період з 10 жовтня 2021 року до 24 листопада 2021 року, тобто до моменту звернення до суду в добровільному порядку погасила кредитний ліміт та сплатила заборгованість, яка виникла внаслідок транзакцій по рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), чим фактично погодилась зі спірними операціями.

Отже, позивачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження факту незаконного списання коштів із її карткового рахунку, що є її процесуальним обов`язком, відсутні підстави для стягнення з відповідача 136 882,03 грн безпідставно списаних коштів.

Позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних, є похідними від вимоги про стягнення безпідставно списаних коштів, яка задоволенню не підлягає, а тому в цій частині потрібно також залишити позов без задоволення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначив, що закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи, а права позивача, як було встановлено судом порушено не було.

Апеляційний суд зазначив, що посилання в апеляційній скарзі на те, що підтверджень на проведення операцій на номер позивача не надходило, колегія суддів прийняти до уваги не може, адже ці обставини не спростовані. З клопотанням про витребування інформації щодо отримання СМС повідомлень на фінансовий номер сторони не звертались та самостійно не надали ні до суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що згоди на збільшення кредитного ліміту вона не надавала не можуть бути доказом на підтвердження використання кредитних коштів іншою особою, а тому до уваги судом не приймаються.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , в якій просила судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів;

суди зробили передчасний висновок, що операції з переказу спірних коштів були здійснені у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, та те, що списання коштів з карткового рахунку відбулось за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, тому AT КБ «ПриватБанк» не повинно нести відповідальність за ці операції. Проте такий висновок судів не підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідач не надав жодного доказу здійснення операцій з електронною ідентифікацією платіжного засобу та клієнта, а також доказу, яким чином було проведено операції та куди було перераховано кошти;

загальна сума проведених відповідачем несанкціонованих позивачем операцій становить 136 882,03 грн. Ця сума на рахунках позивача станом на 10 жовтня 2021 року була відсутня, а банк в односторонньому порядку, без погодження та заяви позивача, збільшив кредитний ліміт 10 жовтня 2021 року спочатку до 80 000 грн, а потім до 120 000 грн. Вказане збільшення кредитного ліміту позивачем не були санкціоновані, вона не зверталась із заявами про збільшення кредитного ліміту, договір про збільшення кредитного ліміту позивачу не надавався та нею не підписувався;

позивач не здійснювала операцій щодо переказу коштів 10 жовтня 2021 року зі своїх рахунків. CMC з 3D secure на підтвердження семи проведених операцій на номер +38 (066) 630-76-05 не надходило. ПІН-код або іншу інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції нікому не повідомляла. Також в системі «Приват24» у розділі «Архів квитанцій» відсутні квитанції по операціям, що проведені 10 жовтня 2021 року та будь-які деталі проведення операцій. Отже, позивач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, адже електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та без електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача. Таким чином, банк не виконав зобов`язання із зарахування безпідставно списаних коштів на рахунок позивача;

відповідач не надав жодного доказу електронної ідентифікації електронного платіжного засобу і його користувача, а також не надано доказів куди саме було перераховано кошти;

суди проігнорували те, що відповідальність емітента платіжного засобу презюмується, якщо не доведено протилежне. Саме на емітента платіжного засобу законодавством покладений обов`язок доведення факту порушення користувачем вимог нормативних актів, внаслідок якого ініційовано платіжну операцію, яку користувач не санкціонував та/або не здійснював. Банк жодного доказу електронної ідентифікації електронного платіжного засобу і його користувача не надав. Таким чином, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Отже, відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем як володільцем грошових коштів на відкритому на його ім`я у відповідача банківському рахунку.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У березні 2024 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Істамової І. В. надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу відхилити.

Відзив обґрунтований тим, що:

суди надали належну оцінку наявним доказам та обставинам справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог;

суди встановили, а позивачем не спростовано, що операції з переказу спірних коштів були здійснені у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, та що списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача. Доказів того, що використання грошових коштів з рахунку було здійснене не позивачем, або без її сприяння матеріали справи не містять. Докази втрати позивачем кредитної картки, свого телефону з фінансовим номером чи ПІН-коду також відсутні;

встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших, неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Звернення позивача до банку було зафіксовано 10 жовтня 2021 року о 19 год 08 хв на 3700, а до відділення - 11 жовтня 2021 року о 12 год 25 хв, тобто після здійснення спірних транзакцій та зміни фінансового номеру. Тому суди правильно виходили з того, що відповідальність за проведення цих спірних транзакцій у справі несе позивач. Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 686/17744/21;

закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи, а права позивача, як було встановлено судами, порушено не було.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 761/43146/21 і витребувано справу із суду першої інстанції.

У березні 2024 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив за підписом представника Істамової І. В., у якому вона просить касаційну скаргу відхилити.

У березні 2024 року матеріали справи № 761/43146/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 лютого 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 589/3937/17, від 11 липня 2019 року у справі № 583/783/18, від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 759/423/19, від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що позивач є користувачем платіжних карток, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», а саме: НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ).

Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 09 жовтня 2021 року - 11 жовтня 2021 року станом на початок періоду баланс картки був 0,00 грн, кредитний ліміт - 120 000 грн. 10 жовтня 2021 року о 17 год 46 хв здійснено переказ коштів в розмірі 24 116,56 грн, 10 жовтня 2021 року о 17 год 48 хв - переказ коштів в розмірі 24 116,56 грн, 10 жовтня 2021 року о 17 год 51 хв - переказ коштів в розмірі 1 577,68 грн, 10 жовтня 2021 року о 17 год 55 хв - переказ коштів в розмірі 28 309,84 грн, 10 жовтня 2021 року о 17 год 57 хв - переказ коштів в розмірі 30 406,48 грн. Залишок на кінець періоду становив «- 108 527,12» грн.

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 31 жовтня 2021 року за рахунком № НОМЕР_2 були здійсненні переказ коштів 10 жовтня 2021 року, звернення від позивача зафіксовані на 3700: 10 жовтня 2021 року о 19 год 08 хв, до відділення: 11 жовтня 2021 року о 12 год 25 хв. Кредитний ліміт збільшено за заявою від 10 жовтня 2021 року о 17 год 53 хв та 10 жовтня 2021 року о 17 год 55 хв, зміни до паролю до аканту Приват24 не було. Підстави для повернення коштів немає.

Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період з 09 жовтня 2021 року - 11 жовтня 2021 року станом на початок періоду баланс картки був 28 491,01 грн, 10 жовтня 2021 року о 17 год 42 хв здійснено переказ коштів в розмірі 25 331,03 грн, 10 жовтня 2021 року о 17 год 49 хв - переказ коштів в розмірі 3 023,88 грн. Залишок на кінець періоду становив 135,09 грн.

Позиція Верховного Суду

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі

№ 6-71цс15 зазначено, що:

«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі

№ 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:

«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:

«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:

«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:

«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.

Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1, у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.

Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року в справа № 753/12781/23 (провадження № 61-10605св24) вказано, що «… суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовної вимоги про відновлення залишку коштів на картковому рахунку. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині. Касаційний суд, з урахуванням висновків зроблених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 523/8263/20 (провадження № 61-8041св23), від 14 серпня 2024 року у справі № 442/1888/23 (провадження № 61-7526св24), зауважує, що рішення суду про зобов`язання банку відновлення залишку коштів на картковому рахунку має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідача, але його коштом) порядку, враховуючи мету відповідного позову, формулювання такого рішення у резолютивній частині слід зазначити: «Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 74 755,57 грн».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що банк в односторонньому порядку та без її згоди збільшив кредитний ліміт до 80 000 грн та до 120 000 грн, що мало наслідком зняття коштів 10 жовтня 2021 року в загальній сумі 136 882,03 грн. Проте жодних операцій щодо списання коштів вона не вчиняла, операції з переказу коштів не були погодженні нею, СМС повідомлення з 3D Secure на її телефон не надходило, отже відповідачем були проведенні несанкціоновані операції. Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з банку на її користь пеню, інфляційні втрати, 3 % річних та компенсацію моральної шкоду;

при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення безпідставно списаних коштів у сумі 136 882,03 грн суди виходили з того, що ОСОБА_1 не надала будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що використання грошових коштів з рахунку було здійснене не позивачем, або без її сприяння, а також доказів втрати позивачем кредитної картки, свого телефону з фінансовим номером чи ПІН-коду. Апеляційний суд також вказав, що позивач (як за номером телефону НОМЕР_1 , так у відділенні банку) повідомила банк про факт транзакцій вже після проведення спірних транзакцій, тому саме позивач має особисто нести цивільно-правову відповідальність;

відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних, суди вважали, що вони є похідними від вимоги про стягнення безпідставно списаних коштів, яка задоволенню не підлягає. У задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди слід відмовити, оскільки закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи, але права позивача порушено не було;

проте суди не з`ясували чи сприяв позивач своїми діями чи бездіяльністю втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, оскільки у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, слід виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними;

лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. При цьому суди попередніх інстанцій не встановили того, чи перекази коштів з рахунків ОСОБА_1 відбулися за її розпорядженням.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко