Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2019 року у справі №301/1434/18

Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 301/1434/18

провадження № 61-13190 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - Васильчук

відповідачі: Іршавський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ОСОБА_2 ;

третя особа - ОСОБА_3 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (далі - Іршавський районний відділ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області), товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше мобіліті»), ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на рухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що у 2015 році він придбав у ОСОБА_4 , легковий автомобіль марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, та, вважаючи такий своєю власністю, користувався ним. Договір купівлі-продажу автомобіля нотаріально не посвідчували, домовившись з усіх істотних умов угоди, вони оформили купівлю-продаж автомобіля шляхом видачі розписки про отримання грошей, де засвідчили наміри та факт передачі транспортного засобу і грошей. Перед укладенням даної угоди сторони пересвідчились про відсутність арешту та заборон на відчуження на вказаний вище транспортний засіб.

Зазначав, що ОСОБА_4 у 2015 році придбав вказаний автомобіль у ОСОБА_5 на таких же умовах, тобто без реєстрації права власності, засвідчивши угоду розпискою про отримання грошей за автомобіль. Даний факт може підтвердити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були свідками вказаної угоди.

У жовтні 2017 року працівники Іршавського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області примусово, поза його волею, вилучили із належного йому домогосподарства вказаний автомобіль, мотивуючи тим, що він належить на праві власності ОСОБА_2 , який на підставі виконавчого листа № 569 1143/15-ц є боржником перед стягувачем - ТОВ «Порше мобіліті» і передали його ОСОБА_8 на зберігання. Постановою державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_2 від 23 жовтня 2017 року (ВП № 53303494) накладено арешт на зазначений автомобіль

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на вказаний вище автомобіль та зняти з нього арешт, накладений постановою державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) від 23 жовтня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2018 року у складі судді Золотара М. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Volkswagen Caddy GPKombi», загальний легковий універсал-В, з об`ємом двигуна 1598 куб. см, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та знято з нього арешт, накладений постановою старшого державного виконавця Іршавського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про опис і арешт (майна) боржника ВП № 53303494 від 23 жовтня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності на спірний автомобіль неодноразово переходило до інших осіб, проте працівниками сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України не було виявлено та встановлено відомостей стосовно накладеної заборони на відчуження автомобіля. Перед укладенням договору купівлі-продажу сторони пересвідчились про відсутність арешту та заборон на відчуження на вказаний вище транспортний засіб. Відтак, хоча сторони належним чином не оформили договір купівлі-продажу автомобіля, проте фактично виконали зобов`язання за договором.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено. Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Отже, сам по собі факт укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу не створює право власності покупця, а лише є передумовою для реєстрації такого права відповідно до вимог закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 301/1434/18 з Іршавського районного суду Закарпатської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що він та ОСОБА_3 домовились між собою про умови купівлі-продажу автомобіля і уклали між собою угоду, умови якої кожен виконав: ОСОБА_3 передав йому автомобіль, а він, як покупець, прийняв автомобіль та оплатив його вартість. Тому транспортний засіб вибув з власності відповідача та перейшов у його власність.

Зазначав, що обов`язкової письмової форми договору купівлі-продажу транспортного засобу та нотаріальної реєстрації законом не встановлено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ТОВ «Порше Мобіліті» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказувало, що між позивачем та ОСОБА_3 , а також між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договори позики на відповідні суми, на підставі яких не виникає право власності на транспортний засіб, а договір купівлі-продажу транспортного засобу між сторонами не укладався.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до рішення Рівненського міського суду від 13 червня 2016 року у справі № 569/11433/15-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року, позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 грудня 2012 року було звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки «Volkswagen Caddy GPKombi», загальний легковий універсал-В, з об`ємом двигуна 1598 куб. см, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У вказаних судових рішеннях встановлено, що новим власником спірного автомобіля є ОСОБА_2 .

В рамках примусового виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2016 року у справі № 569/11433/15-ц Іршавським районним відділом ДВС ГТУЮ в Закарпатській області було відкрито виконавче провадження № 53303494 про звернення стягнення на вказаний автомобіль.

Постановою державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника - ОСОБА_2 від 23 жовтня 2017 року (ВП № 53303494) накладено арешт на зазначений автомобіль (а.с. 9).

20 червня 2015 року ОСОБА_2 видав ОСОБА_3 розписку про отримання від нього 14 500 доларів США за продаж цього автомобіля та одночасно передав йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і ключі від автомобіля (а.с. 11).

14 вересня 2015 ОСОБА_3 видав ОСОБА_1 розписку про отримання від нього 14 500 доларів США за вказаний автомобіль (а.с. 10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Правове регулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією договорів, предметами яких є транспортні засоби, здійснюється на підставі Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388).

Пунктом 8 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200), оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України).

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС України або Держпродспоживслужбі, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС України видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держпродспоживслужбою - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі (пункт 17 Порядку № 1200).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

У справі, яка переглядається, встановивши, що спірний автомобіль не було знято з обліку в уповноваженому органі МВС України та він зареєстрований за ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на автомобіль та зняття з нього арешту, оскільки продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Однак у порушення вимог, передбачених Порядком № 1388 позивачем вказаний автомобіль зареєстрований (перереєстрований) не був. А укладений між ним і ОСОБА_3 договір купівлі-продажу автомобіля у вигляді розписки від 14 вересня 2015 року не відповідає формі, встановленій для таких договорів наведеним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, а тому не може створювати у його сторін будь-яких прав і обов`язків, у тому числі бути підставою для набуття позивачем права власності на вказаний транспортний засіб.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, висловленій у постановах: від 17 квітня 2019 року у справі № 761/18330/15-ц (провадження № 61-18861св18), від 28 листопада 2018 року у справі № 662/397/17 (провадження № 61-24913св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 757/488/16-ц (провадження № 61-23233св18), від 20 червня 2018 року у справі № 682/2009/16-ц (провадження № 61-19946св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги безпідставні, оскільки спірний автомобіль не було знято з обліку, позивачем не було вчинено дій для переоформлення права власності на спірний автомобіль, передбачених Порядком № 1200.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара