Постанова

Іменем України

02 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 796/4/2017

провадження № 61-8331ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

СинельниковаЄ. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі судді Головачова Я. В. від 04 січня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

29 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що 06 березня 2007 року між ПАТ АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 73. Банк 11 січня 2010 року звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення заборгованості із боржника. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 175 323,27 грн. Заявник зазначив, що спірні правовідносини щодо стягнення боргу за кредитним договором регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а тому дана справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 вказаного закону, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Крім того, заявник посилався на те, що про існування рішення третейського суду йому стало відомо лише 01 грудня 2017 року.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив заяву задовольнити, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року скасувати.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 січня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду відмовлено. Заяву ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заява про скасування рішення третейського суду подана після закінчення строків, встановлених частиною п'ятою статті 454 ЦПК України, а тому підлягає поверненню. Заявником не надано належних доказів на підтвердження отримання оскаржуваного рішення третейського суду лише 01 грудня 2017 року (через сім років), а тому клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення третейського суду до задоволення не підлягає.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, подав до Верховного Суду України апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 січня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена із порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що про рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року йому стало відомо 01 грудня 2017 року, після отримання тексту вказаного рішення поштою, а тому строк оскарження закінчується 01 березня 2018 року. 01 грудня 2017 року представник заявника ОСОБА_6 ознайомлювався із матеріалами третейської справи та не знайшов у ній підтвердження про належне повідомлення ОСОБА_4 про судовий розгляд та отримання оскаржуваного рішення третейського суду.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 29 грудня 2017 року подав до Апеляційного суду міста Києва заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року. У переліку додатків поданої заяви не зазначено доказів, які б підтверджували дату отримання оскаржуваного рішення третейського суду 01 грудня 2017 року.

01 березня 2018 року до Верховного Суду надійшли пояснення президента Асоціації українських банків ОСОБА_7, в яких зазначено, що за даними канцелярії Третейського суду при Асоціації українських банків ухвала Третейського суду при Асоціації українських банків про порушення та розгляд третейської справи № 35/10 була отримана представником ОСОБА_4 27 березня 2010 року, а рішення третейського суду від 21 квітня 2010 року у справі № 35/10 було отримано представником ОСОБА_4 19 травня 2010 року, на підтвердження чого було надано копії повідомлень про вручення поштового відправлення.

До зазначених пояснень було долучено ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2011 року, роздруковану із Єдиного державного реєстру судових рішень (справа № 6-1130/2011, реєстраційний номер рішення - 16033329), яка свідчить, що до Дніпровського районного суду міста Києва було подано заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року по справі № 35/10 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 175 323,96 грн та витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 2 153,24 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2011 року встановлено, що відповідач до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача ОСОБА_4 надіслав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні заяви, доказів на підтвердження своїх заперечень суду не надав.

Відповідно до частин першої, п'ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду та повертаючи заяву заявнику, апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що копію оскаржуваного рішення третейського суду від 21 квітня 2010 року було отримано лише 01 грудня 2017 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження того, що ним або його представником не було отримано копію оскаржуваного рішення третейського суду на протязі 2010-2017 років, а також того, що рішення третейського суду було отримано лише 01 грудня 2017 року.

Відповідно до пояснень президента Асоціації українських банків ОСОБА_7 від 01 березня 2018 року та копії повідомлення про вручення поштового відправлення № 7866500029385 ОСОБА_4 отримав 19 травня 2010 року копію рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року.

Виходячи зі змісту ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2011 року ОСОБА_4 та його представник були обізнані про дату, час та місце розгляду справи за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду (№ 6-1130/2011), однак, навіть із цього часу ОСОБА_4 не було вжито жодних заходів щодо оскарження у встановленому законом порядку рішення третейського суду, а із заявою про оскарження вказаного рішення заявник звернувся до апеляційного суду міста Києва лише 29 грудня 2017 року.

Таким чином, доводи ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 про те, що вони не знали про наявність рішення третейського суду є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновком Апеляційного суду міста Києва. Судомправильно відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення третейського суду та повернуто заяву заявникові.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права Апеляційним судом міста Києва.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О.В. Білоконь

С.Ф. Хопта