Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КЦС ВП від 06.02.2018 року у справі №461/6366/15 Постанова КЦС ВП від 06.02.2018 року у справі №461...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 461/6366/15-ц

провадження № 61-221 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_3,відповідач 1-приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія «Люкс», відповідач 2 телеканал новин «24»

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова у складі судді Котельви К. О. від 18 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області у складі суддів: Зверхановської Л. Д., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О. від 11 квітня 2016 року,

Встановив:

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (надалі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2016 року ОСОБА_3 подав до суду позовну заяву до приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Люкс» (далі - ПрАТ «Телерадіокомпанія «Люкс»), телеканал новин «24» про захист гідності, честі та ділової репутації.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на веб-сайті «24ТV.UA» розміщено статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3, в якій викладена неправдива інформація про діяльність аграрного холдингу «Технологічна аграрна компанія об'єднана», одним із засновників якої є ОСОБА_3 (згадується у тексті статті, як особа, причетна до організації вищезазначеної діяльності). Стаття викладена у відкритому доступі, тому недостовірна інформація, що міститься в ній, повідомлена невизначеному колу осіб. Так, у статті зазначено наступне: «ІНФОРМАЦІЯ_2», який українські банки протягом декількох років прокредитували на суму близько 90 млн. доларів, не платити за кредитами і уникати відповідальності допомагають суди»; «За інформацією видання, суди, які розглядають справи за участю фінустанови необґрунтовано затягують їх розгляд»; «Зерно кілька разів фіктивно перепродувалося спочатку «стивідорній компанії «Херсонський морський термінал» (Київ), а потім - «Деас Трейд» (засновник - компанія з Сейшельських Островів, статутний капітал 100 грн). Це було зроблено для того, щоб власне урожай, який був заставою по кредиту ПУМБу, не дістався банку.За аналогічною схемою ОСОБА_3 організував уникання оплати позик UniCredit Bank», - пише видання». Вказана інформація містить висловлювання, що містять недостовірні фактичні дані (твердження) про: упередженість суддів, що розглядають справи за участі ПАТ «ТАКО», порушення ними принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом та причетність суддів та позивача до корупційних злочинів; укладення аграрним холдингом «Технологічна аграрна компанія об'єднана» («ТАКО», одним із засновників якого є ОСОБА_3) фіктивних угод щодо перепродажу майна; організацію ОСОБА_3 уникнення оплати послуг Unicredit Bank; здійснення аграрним холдингом «ТАКО» та «родинними компаніями» шахрайських дій («схем»). Зазначені безпідставні та недостовірні твердження є наклепом та вказують на діяння як безпосередньо Позивача, так і представників аграрного холдингу «Технологічна аграрна компанія об'єднана» («ТАКО»), одним із засновників якого є позивач. Також, в цих твердженнях встановлено факт здійснення позивачем та представниками аграрного холдингу «Технологічна аграрна компанія об'єднана» (ПАТ «ТАКО»), одним із засновників якого є позивач та суддями, що розглядають справи за участі ПАТ «ТАКО» дій, які кваліфіковані автором статті як злочини, передбачені Кримінальним кодексом України (шахрайство, доведення до банкрутства, корупційні злочини тощо).

Поширена відповідачем негативна інформація, на думку позивача, є недостовірною та порушує особисті немайнові права позивача, зокрема, ганьбить його честь, гідність, завдає шкоди його діловій репутації, також, містить наклеп на судову систему України. Вищевказана інформація порушує особисті немайнові права позивача, що виражається у формуванні негативного упередженого ставлення до нього з боку осіб, які отримали доступ до веб-сайту відповідача та прочитали статтю.

Крім того, подібними діями відповідач охарактеризував позивача, як особу, що порушує закон, як особу, яка не має високих моральних цінностей. Така необгрунтована характеристика пригнічує честь та гідність позивача. Порушення немайнових прав, відносно яких Конституцією України передбачено обов'язок ставитись з повагою, обґрунтовується тим, що жодній нормальній цивілізованій людині неприємно чути (дізнаватись) про себе безпідставні звинувачення у вчиненні злочинних діянь та інших ганебних вчинків, з точки зору моралі.

У зв'язку з неправомірним поширенням відповідачем широкому колу осіб недостовірної негативної інформації відносно позивача, останній знаходиться у стані постійного нервового напруження та стресу.

Таким чином, вважає що, інформація, яку поширив відповідач, не відповідає дійсності та є недостовірною, вона не підтверджена жодним доказом. При цьому, поширена інформація є доведеною до відома багатьох осіб.

Порушення прав позивача поширенням недостовірної інформації полягає в тому, що такі відомості ганьблять честь, гідність та ділову репутацію останнього в очах невизначеного кола осіб, які мають можливість читати статтю, яка до цього часу розміщена у відкритому доступі на веб-сайті «24TV.UA», з точки зору додержання ним законів України та загальноприйнятих норм моралі.

Таким чином, просив суд визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_3, поширену ПрАТ «Телерадіокомпанія «Люкс» на сайті «24TV.UA» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме наступні твердження: «Агрохолдингу «ТАКО», який українські банки протягом декількох років прокредитували на суму близько 90 млн. доларів, не платити за кредитами і уникати відповідальності допомагають суди»; «За інформацією видання, суди, які розглядають справи за участю фінустанови, необгрунтовано затягують їх розгляд»; «Зерно кілька разів фіктивно перепродувалося спочатку «стивідорній компанії «Херсонський морський термінал» (Київ), а потім - «Деас Трейд» (засновник - компанія з Сейшельських Островів, статутний капітал 100 грн). Це було зроблено для того, щоб власне урожай, який був заставою по кредиту ПУМБу, не дістався банку. За аналогічною схемою ОСОБА_3 організував уникання оплати позик UniCredit Bank», - пише видання»; зобов'язати ПрАТ «Телерадіокомпанія «Люкс» не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, припинити дію, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 шляхом видалення статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» не платити за рахунками допомагають суди, Дзеркало тижня», розміщеної за посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_4 з веб-сайту «24ТV.UA»; зобов'язати ПрАТ «Телерадіокомпанія «Люкс» не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати інформацію, вказану в попередньому пункті, шляхом розміщення на постійній основі тексту, наданого позивачем, обсягом не менше розміщеної на сайті недостовірної інформації, на веб - сайті «24ТV.UA»; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що інформація викладена у статті відповідача є негативною, однак вона містить лише особисті судження, які є оціночними, тобто критикою, а тому відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивована тим, що, вказану позивачем інформацію поширено іншими особами ніж вказано позивачем, а ОСОБА_3 не зазначено цих осіб, як відповідачів. Оскільки до участі у справі в якості відповідачів не було залучено цих осіб, тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Відповідач вважає, що належними відповідачами у справі є ПрАТ «Телерадіокомпанія «Люкс» та телеканал новин «24», оскільки на сайті джерела опублікованої інформації відсутні відомості про автора статті.

Правом на подачу відзиву (заперечень) на касаційну скаргу учасники справи не скористалися.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

03 січня 2018 року зазначена справа передана на розгляд Верховного Суду.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до частини 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод(далі - Конвеція) передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Із змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною 2 статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами України: «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «;Про телебачення і радіомовлення», «;Про інформаційні агентства» та «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Згідно роз'яснень, викладених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У пункті 12 цієї ж Постанови вказано, що належним відповідачем,у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет,є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб - сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві(пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» і статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», на органи масової інформації, їх працівників і автора не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони містились в офіційних повідомленнях чи були одержані від інформаційних агентств чи прес-служб державних органів та органів об'єднань громадян або є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим засобом інформації (з посиланням на нього), офіційних виступів посадових осіб державних органів, виступів народних депутатів, або містилися у авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.

Всамій назві статті ІНФОРМАЦІЯ_3 є посилання на джерело опублікованої інформації, і далі в тексті зазначено: «Про це пише газета «Дзеркало тижня» в матеріалі «ТАКО» йде в атаку», що свідчить про те, що інформацію поширено іншою особою, позивач у порушення зазначеного вище, відповідачами у справі не вказав ні друкований засіб масової інформації - газету «Дзеркало тижня», ні авторів надрукованого у ній матеріалу «ТАКО» йде в атаку».

Оскільки до участі у справі в якості відповідачів не було залучено газету «Дзеркало тижня» та авторів надрукованого в ній матеріалу, а суд апеляційної інстанції позбавлений права на стадії апеляційного розгляду змінювати процесуальне положення будь-кого з учасників процесу, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Суд апеляційної інстанції правильно установив характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Відповідачем не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 та пунктом 4 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_3.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст