Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 372/823/16-ц

провадження № 61-915 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Перегонівська сільська рада Обухівського району Київської області,

третя особа - Управління Держгеокадастру в Обухівському районі,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області у складі судді Мори О. М. від 21 липня 2016 рокута ухвалу апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Мережко М. В., Данілова C. M.,

Журби C. O., від 19 жовтня 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа - Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, про визнання права власності на земельні ділянки.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 169 та пункту 3 частини 1 статті 207 ЦПК України (чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Ухвалу суду першої інстанції, з висновками якої погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що повторна неявка позивача та його представника в судове засідання спрямована на зловживання своїми процесуальними правами та на затягування розгляду справи, наслідком чого є порушення розумних строків розгляду справи визначених статтею 157 ЦПК України.

07 листопада 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, щосуди не виконали вимоги статті 74 ЦПК України та не повідомили належним чином позивача і його представника про дату розгляду справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 24 березня 2016 року ОСОБА_2 подав до Обухівського районного суду Київської області заяву на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення на номер НОМЕР_2.

З матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції повідомляв позивача про кожне судове засідання за допомогою SMS-повідомлення на номер

НОМЕР_1, який був зазначений позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі, про що судом було складено відповідну довідку, з зазначенням, що на вказаний номер SMS-повідомлення доставлено та прочитано.

11 липня 2016 року представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій просив відкласти судове засідання призначене на 12 липня 2016 року у справі на інший день в зв'язку з відрядженням. При цьому будь-яких підтверджуючих поважність причин неявки доказів не надав, в зв'язку з чим

12 липня 2016 року протокольною ухвалою суду представника позивача ОСОБА_4 було зобов'язано надати до суду докази перебування у відрядженні та його явку в наступне судове засідання 21 липня 2016 року визнано обов'язковою.

20 липня 2016 року представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій просив відкласти судове засідання призначене 21 липня 2016 року у справі на інший день в зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, при цьому будь-яких підтверджуючих поважність причин неявки доказів не надав.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи, призначеної на 12 та 21 липня 2016 року через

SMS-повідомлення, оскільки такі повідомлення на його номер не надходили, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у відповідності до вимог частини п'ятої статті 76 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до частини третьої статті 169 та пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позов без розгляду.

Постановляючи оскаржувані ухвали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що неявка позивача та його представника спрямована на зловживання своїми процесуальними правами та на затягування розгляду справи, наслідком чого є порушення розумних строків розгляду справи визначених статтею 157 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) з урахуванням того, що позивач про дату, час і місце розгляду справи на 12 липня 2016 року та 21 липня 2016 року був повідомлений належним чином, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 3 статті 169 та пункту 3 частини 1 статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І.Журавель

В. М.Коротун

В. П.Курило