Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ККС ВП від 15.03.2023 року у справі №484/2207/22 Постанова ККС ВП від 15.03.2023 року у справі №484...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

касаційний кримінальний суд верховного суду ( ККС ВП )

Історія справи

Постанова ККС ВП від 15.03.2023 року у справі №484/2207/22
Постанова ККС ВП від 15.03.2023 року у справі №484/2207/22

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 484/2207/22

провадження № 51-3135км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

касатора ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року про відмову у відкритті провадження.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову старшого слідчого Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області від 04 жовтня 2005 року про призупинення досудового розслідування у кримінальній справі № 02250332 за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Суддя Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на вказану ухвалу слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу судді Миколаївського апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді. Вважає висновки суду про те, що скаргу подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому зауважує, обмеження його в оскарженні ухвали слідчого судді порушує принцип доступу до правосуддя.

Крім зазначеного наводить аргументи недотримання процедури визначення складу суду для розгляду його апеляційної скарги.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень статей 307 309 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Статтею 309 КПК визначений перелік ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені у апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову старшого слідчого Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області від 04 жовтня 2005 року про призупинення досудового слідства у кримінальній справі № 02250332 за ч. 1 ст. 121 КК.

При цьому згадана постанова винесена в порядку Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), який не передбачав право оскаржити таку постанову сторонами кримінального провадження до суду.

Проте, пунктом 2 ч.1 ст. 303 КПК передбачено право потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника оскаржити до слідчого судді рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування.

У свою чергу приписами КПК, зокрема ст. 309 цього Кодексу не встановлено права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення визначене вищевказаним пунктом.

За обставин провадження, яке є предметом розгляду, колегія суддів уважає рішення апеляційного суду правильним, оскільки апеляційний суд виходив із того, що перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскарженні до суду апеляційної інстанції є вичерпним.

Посилання ОСОБА_6 на практику Верховного Суду, зокрема Великої Палати, не є релевантними до цього провадження, адже у наведеній практиці йшлося про постановлення рішення, яке не передбачене КПК, однак рішення про відмову у задоволенні скарги узгоджується з приписами зазначеного Кодексу.

Питання про оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування чітко врегульовані вищезазначеними нормами чинного КПК.

Твердження заявника про порушення процедури визначення складу суду є безпідставними з огляду на таке.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2022 року для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 визначено головуючу суддю ОСОБА_7 , суддів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а. п. 94).

Однак згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2022 року розгляд згаданої апеляційної скарги передано раніше визначеному складу суду під головуванням (суддя-доповідач) ОСОБА_8 , судді ОСОБА_10 , ОСОБА_7 (а. п. 96).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а отже постановлення ухвали суддею-доповідачем одноособово встановлено цим Кодексом, а тому доводи касатора про протилежне надумані.

Щодо аргументів, викладених у касаційній скарзі про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження з вказаних вище підстав, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, положення Конституції України, якими забезпечується право на апеляційне оскарження, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням рішення слідчого судді, окреме оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням порушення конституційних прав на апеляційний перегляд справи, як про це йдеться в касаційній скарзі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (Рішення у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року).

За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням, не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя і порушенням конституційних прав, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 не навів переконливих доводів, які би спростовували правильність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду, та ставили під сумнів законність цього рішення.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати