Постанова

Іменем України

4 червня 2020 року

м. Київ

справа № 732/760/19

Провадження № 51-245 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Кишакевича Л.Ю.,

при секретарі Ігнатенку Ю.В.,

за участю прокурора Костюка О.С.,

захисника Савицького І.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019270110000059 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Городня Чернігівської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку 1 рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

за касаційною скаргою захисника Савицького І.О. на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2019 року ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за фактом крадіжки емальованої каструлі, та виправдано у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за фактом крадіжки лещат.

ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 4 червня 2019 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без зміни - тримання під вартою.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року цей вирок змінено в частині призначеного покарання.

ОСОБА_1 призначено покарання за:

- ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

У решті вирок суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 4 лютого 2019 року приблизно о 17 годині, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, розбив віконне скло, відчинив замок вхідних дверей зсередини та проник до жилого будинку по АДРЕСА_2 , звідки намагався таємно викрасти телевізор «Samsung», вартістю 739,38 гривень та цифровий ефірний приймач «НD», вартістю 320 гривень, загальною вартістю 1059,38 гривень, що належать ОСОБА_2 , однак не зміг вчинити всіх дій, необхідних для доведення злочину до кінця, так як був викритий ОСОБА_3

4 лютого 2019 року, приблизно о 17 годині 30 хв., ОСОБА_1 , через раніше розбите віконне скло, відчинив вхідні двері, проник до будинку по АДРЕСА_2 , звідки таємно, повторно викрав телевізор «Samsung», вартістю 739,38 гривень та цифровий ефірний приймач «НD», вартістю 320 гривень, які належать ОСОБА_2 , чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1059,38 гривень.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався також у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за фактом крадіжки емальованої каструлі з домогосподарства ОСОБА_2 , та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за фактом крадіжки лещат з домогосподарства ОСОБА_2 , однак суд дійшов висновку про його невинуватість у пред`явленому обвинуваченні та виправдав.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Савицький І.О. ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на істотні порушення вимог КПК України, та, як наслідок неправильне застосування кримінального закону, що призвело до незаконності засудження. Наголошує, що суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку доказам. Повідомляє, що покладені в основу вироку докази не свідчать про винуватість його підзахисного. Вважає, що показання свідків, яким суд дав неналежну оцінку, доводять невинуватість ОСОБА_1 . Зазначає, що обвинувальний вирок обґрунтований показаннями потерпілого, які є показаннями з чужих слів, що є неприпустимим. Вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 404 КПК України, безпідставно відмовив в задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідків. Стверджує, що ухвала не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України, оскільки апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляції сторони захисту, відповідей на них не надав.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі і просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти доводів, викладених у касаційній скарзі.

Мотиви Суду

Судові рішення в частині виправдання ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодами викрадення емальованої каструлі та металевих лещат) не оскаржуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище засудженого.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку в апеляційному порядку не дотримався.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що з апеляційними скаргами на вирок суду звернулися, зокрема, засуджений та його захисник.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду, сторона захисту в апеляційних скаргах просили його скасувати, посилались на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх апеляційних вимог, крім іншого, вказували, що зібраними в справі доказами не підтверджується винуватість ОСОБА_1 , а показання свідків не доводять винуватість обвинуваченого, а навпаки виправдовують його. Наголошували, що обвинувальний вироку ґрунтується лише на показаннях потерпілого, наданих з чужих слів. Також просили повторно дослідити письмові докази у провадженні та допитати свідків.

Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог засуджений та захисник навели конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.

Колегія суддів апеляційного суду, не погодившись із апеляціями зосередилась виключно на висновках, викладених у вироку, обґрунтованих мотивів залишення апеляцій без задоволення в ухвалі не навела, а обмежилась формальним переліченням доказів. Доводів про необхідність дослідження доказів через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та, як наслідок незаконності засудження, апеляційний суд належним чином не перевірив, формально зазначив, що судом першої інстанції дотримано вимог закону, спрямованих на встановлення фактичних обставин у справі, тим самим допустив упередженість.

Відповідно до статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.

Наведені положення Протоколу узгоджуються з вимогами закону щодо права на справедливий судовий розгляд, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, їх допустимості. Дотримання цих правил вимагає, зокрема, якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі. Порушення цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції, а відтак і істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційних скарг про те, що перелічені у вироку докази не свідчать про винуватість ОСОБА_1 , а навпаки - доводять його невинуватість, апеляційним судом не спростовані.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи провадження в апеляційному порядку, формально підійшов до оцінки доказів, досліджених судом першої інстанції на предмет вирішення усіх питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Винуватість ОСОБА_1 , фактично обґрунтована лише показаннями потерпілого, які надані з чужих слів. Доводи про невинуватість у інкримінованих кримінальних правопорушеннях відкинуті без належної мотивації і обґрунтування.

Зокрема, з матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_1 показаннями потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

При цьому під час розгляду справи ОСОБА_1 заперечував свою вину, повідомляв, що телевізор та приймач не викрадав, а на прохання ОСОБА_3 здійснив його продаж. Вказував, що останній неодноразово звертався до нього та інших осіб з проханнями продажу різних речей з домогосподарства.

Слід зазначити, що показання свідків, на які суд послався як на доказ доведення винуватості ОСОБА_1 , підтверджують його показання в тій частині, що ОСОБА_3 неодноразово звертався з проханнями продажу різних речей з домогосподарства, в тому числі і телевізора та цифрового ефірного приймача. Також, ОСОБА_3 на вилучені кошти просив придбати йому спиртне.

Доводи сторони захисту в частині неправильної оцінки доказів, а також вимоги ст. 85 КПК України, якими визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, залишилися поза увагою апеляційного суду.

Таким чином, доводи апеляційних скарг засудженого та захисника, залишила поза увагою, колегія суддів апеляційного суду в загальних фразах вказала, що погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо це не погіршує становища обвинуваченого.

При складанні ухвали апеляційним судом ці вимоги кримінального процесуального закону не дотримані.

Як убачається з матеріалів провадження, районний суд визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України, не визначив йому остаточне покарання, за сукупністю злочинів, як того вимагає ст. 70 КК України.

Прокурор в апеляційній скарзі просив скасувати вирок районного суду та постановити свій вирок, в тому числі і з підстав не визначення ОСОБА_1 остаточного покарання, відповідно до ст. 70 КК України

Виходячи з системного аналізу цих вимог, погіршення становища засудженого можливе лише при постановленні апеляційним судом свого вироку.

Всупереч цим вимогам, апеляційний суд, визначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків, відповідно до ст. 70 КК України, постановив ухвалу, чим погіршив становище засудженого без постановлення свого вироку, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Таким чином апеляційний суд погіршив становище засудженого ОСОБА_1 без постановлення свого вироку, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати наведене, ретельно дослідити докази у провадженні, з урахуванням того, що засуджений та захисник просили їх оцінити по-іншому, перевірити усі доводи апеляційних скарг та постановити законне і обґрунтоване рішення, з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

Враховуючи, що ОСОБА_1 тривалий час знаходиться під вартою, беручи до уваги, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а відповідно вирок районного суду є таким, що не набрав законної сили, Верховний Суд вважає за доцільне звільнити його з-під варти. Питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, у разі необхідності, апеляційному суду слід вирішити при розгляді справи в порядку апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Савицького І.О. задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І.Кравченко Н.В.Білик Л.Ю.Кишакевич