Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.06.2018 року у справі №21/89б/2011
Ухвала КГС ВП від 14.05.2018 року у справі №21/89б/2011
Постанова КГС ВП від 21.06.2020 року у справі №21/89б/2011
Ухвала КГС ВП від 14.05.2018 року у справі №21/89б/2011
Постанова КГС ВП від 23.07.2019 року у справі №21/89б/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 21/89б/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника - адвокат Біцюк В.С.

Ансіл Інвестмент компані ліміт - адвокат Кравець О.С.,

ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" - адвокат Попович М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду

від 21.08.2018

у складі колегії суддів: Мартюхіної Н.О. (головуючого), Гези Т.Д., Склярук О.І.

у справі № 21/89б/2011

за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС"

до боржника Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.11.2011, за заявою СТОВ "АВІС" порушено провадження у справі №21/89б/2011 про банкрутство ЗАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ".

2. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.06.2017 у справі №21/89б/2011 відмовлено у задоволенні заяв керуючого санацією Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута від 09.04.2011, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор".

3. Не погодившись з ухвалою, постановленою судом першої інстанції, керуючий санацією ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" арбітражний керуючий Кандаурова А.П. звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 апеляційну скаргу керуючого санацією Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" Кандаурової Анни Павлівни на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2017 у справі №21/89б/2011 - задоволено. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2017 у справі №21/89б/2011 - скасовано. Заяву керуючого санацією Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" про визнання договорів недійсними - задоволено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Не погодившись з ухвалою, постановленою судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

6. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2018 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку, встановленого на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 07.06.2017 року у справі №21/89б/2011 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі №21/89б/2011 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2017 року у справі №21/89б/2011.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 07.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" звернулось через Донецький апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 07.09.2018 на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2018 у справі № 21/89б/2011, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відправлення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. 17.09.2018, справа № 21/89б/2011 Господарського суду Луганської області разом з вказаною касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" направлена до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 21/89б/2011 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.09.2018.

10. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 21/89б/2011 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" від 07.09.2018 на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 31.10.2018 об 11 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими доводами осіб, які подали касаційні скарги.

11. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою апеляційного суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

12. Зазначена касаційна скарга мотивована наступним.

12.1 Єдиним передбаченим процесуальним законом способом скасування незаконного рішення суду апеляційної інстанції для особи, що не брала участі у справі є подача апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

12.2 Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції порушив фундаментальні права та гарантії скаржника які передбачені Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

13. Представник скаржника в судовому засіданні 31.10.2018 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Ансіл Інвестмент Компані Лімітед подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувану ухвалу без змін.

15. Представник Ансіл Інвестмент Компані Лімітед в судовому засіданні 31.10.2018 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

16. Представник ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" в судовому засіданні 31.10.2018 заперечив проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Відповідно до частин 1 та 3 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

21. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що наведеними нормами процесуального закону, закріплено право осіб, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції, подавати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також визначено процесуальний статус таких осіб.

22. Можливість оскарження рішення суду першої інстанції після його апеляційного перегляду передбачена положеннями статті 272 Господарського процесуального кодексу України.

23. Згідно з правилами частин 2 та 3 статті 272 Господарського процесуального кодексу України, у випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

24. Суд апеляційної інстанції, аналізуючи вищенаведені положення процесуального законодавства правомірно зазначив, що можливість оскарження постанови апеляційного суду безпосередньо до апеляційного суду, окремо без рішення суду першої інстанції законом не передбачена, а тому вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" про скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у даній справі є взаємопов'язані з результатом оскарження ухвали місцевого суду від 07.06.2017, та в залежності від конкретних обставин можуть знайти своє вирішення виключно після апеляційного перегляду такого рішення суду першої інстанції.

25. При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у даній справі, судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" подана 27.07.2018, тобто після спливу одного року з дня повного складення тексту оскаржуваної ухвали - 07.06.2017 (через 1 рік та 52 дні), що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті в якому вона направлялась до суду першої інстанції.

26. Відповідно до частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексу судового рішення, крім випадків:

- подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;

- пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

27. Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28. При дослідженні матеріалів справи №21/89б/2011, апеляційної скарги та доданих до неї документів судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу майна, що продане на аукціоні від 15.09.2017, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", як продавець, передало майно (будівлі комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім.Хорунжого, буд. 1), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський", як покупець, прийняло це майно та сплатило за нього грошову суму за ціною, встановленою за результатами електронних торгів, які відбулись 07.09.2017 відповідно до протоколу електронних торгів №UA-EA-2017-08_30-000108-c, в порядку та в строку встановлені цим Договором (п. 1 Договору). Вказаний вище Договір купівлі-продажу підписаний між сторонами без зауважень та зареєстрований в Державному реєстрі за №13588.

29. Таким чином, обставини справи свідчать про те, що у апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" виникли цивільні права та обов'язки щодо нерухомого майна - будівлі комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім.Хорунжого, буд. 1, лише з моменту укладення Договору купівлі-продажу та його державної реєстрації, тобто з 15.09.2017.

30. Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на час прийняття оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Луганської області від 07.06.2017 у справі №21/89б/2011 власником нерухомого майна, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім.Хорунжого, буд. 1, було виключно Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" та суд першої інстанції не ухвалював рішення про права, інтереси та (або) обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський", відтак положення пункту 1 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку не можуть застосовуватись.

30.1 Заявником не наведено жодних підстав для поновлення строку мотивованих обставинами непереборної сили.

31. Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

32. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

33. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

34. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

35. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

37. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, Про винесення оскаржуваної ухвали Господарського суду Луганської області від 07.06.2017, як і постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017, Товариству з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" було відомо ще з 17.04.2018 року (тобто, за 4 місяці і 8 днів до моменту подання апеляційної скарги), а зазначене підтверджується наявним в матеріалах справи клопотанням про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.93-94, т.19), яке подавалось до Верховного Суду під час касаційного оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року іншими учасниками справи - Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик"

38. 24.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" звернулось до Верховного Суду із заявою про приєднання до касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017, та вказало, що повністю підтримує касаційну скаргу Банку. Доводи, до яких приєднався скаржник у вказаному касаційному провадженні, були розглянуті Верховним Судом в постанові від 18.06.2018 та визнані такими, що не знайшли свого підтвердження у якості підстав для скасування зазначеної постанови суду апеляційної інстанції.

39. При цьому, апеляційне провадження, порушене з 14.07.2017 тривало по 13.12.2017, тобто протягом 5 місяців. Як встановлено судом апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", яке реалізувало об'єкт нерухомого майна, як учасник провадження у справі №21/89б/2011 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (кредитор), неодноразово подавало до апеляційного суду свої відзиви та заперечення на апеляційну скаргу керуючого санацією, отже було обізнано про рух справи, зокрема про вирішення питання щодо визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, однак не надало суду жодної інформації про реалізацію будівлі комбікормового заводу на електронних торгах та доказів його відчуження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський".

40. Відповідно до частин 1, 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

- рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

- ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

41. Таким чином, нормами Господарського процесуального кодексу України встановлено вимогу до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку подання апеляційної скарги.

42. В даному випадку, невиконання скаржником вищенаведених вимог процесуального закону наділяє суд правом відмовляти у відкритті апеляційного провадження.

43. Відтак, оскільки апелянт був повідомлений про існування ухвали Господарського суду Луганської області від 07.06.2017, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №21/89б/2011, а також про вирішення питання щодо повернення належного йому нерухомого майна у власність Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (зважаючи на те, що за адресою спірного нерухомого майна отримувалась поштова кореспонденція, Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" вважало себе учасником провадження у справі з 17.04.2018 та вже 23.05.2018 приєдналось до касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", доводи якої були розглянуті Верховним Судом), проте в розумні строки не вжив заходів для звернення до апеляційного суду, в тому числі щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги та відкритті апеляційного провадження.

44. Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються змістом оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

45. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

46. У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

47. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

47. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

48. Ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

49. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

50. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали були дотримані.

51. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" від 07.09.2018 на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2018 у справі № 21/89б/2011 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2018 у справі № 21/89б/2011 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко