ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/12865/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

відповідача - Пльотка П. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Рубігов "

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 (судді: Пашкіна С. А. - головуючий, Сітайло Л. Г., Буравльов С. І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 (суддя Селівон А. М.) у справі

за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Київська міська рада; 2) Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 3) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва"

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2020 року Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов" (далі - ТОВ "Рубігов"), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Київської міської ради; 2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент комунальної власності м. Києва); 3) Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва") про витребування майна з володіння відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, а саме: нежитлових приміщень групи приміщень № 50 (приміщення з № 1 по № 9), загальною площею 81,3 м2, поверх - І, літ. "А" за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе), будинок 1/2, які в державному реєстрі Речових прав на нерухоме майно зареєстровані як нежитлове приміщення № 15 загальною площею 96,5 м2, за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе), будинок 1/2 (далі - спірне нерухоме майно; спірні приміщення).

1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 387 388 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно незаконно та без відповідної на те волі вибуло із володіння Київської міської ради та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації як органу, якому таке майно передане до сфери управління, що підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про здійснення 03.04.2019 реєстрації права власності за ТОВ "Рубігов" і позивач позбавлений можливості на реалізацію своїх прав власника на спірне нерухоме майно та відсутності доступу до майна.

1.3. ТОВ "Рубігов", заперечуючи проти позовних вимог, просило відмовити в їх задоволенні, акцентуючи увагу на правомірності набуття ним права власності на спірне нерухоме майно шляхом внесення такого майна до статутного капіталу товариства згідно з актом приймання-передачі від 03.04.2019 засновником-учасником товариства, яким, у свою чергу, майно набуто на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.03.2019 № 15.

При цьому, на переконання відповідача, позивач не довів, що спірне приміщення, належне відповідачеві, є частиною групи приміщень № 50 площею 160,7 м2, яке належать Київській міській раді.

Відповідач акцентував уваг також на тому, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не наділена правом на звернення до суду з вимогами про захист права власності на об`єкти комунальної власності, оскільки таке право належить виключно Київській міській раді як органу місцевого самоврядування, який діє від імені та в інтересах територіальної громади.

1.4. КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" у поясненнях на позовну заяву зазначило, що житловий будинок № 1/2 на вул. Бойчука (до перейменування вул. Кіквідзе) у м. Києві є об`єктом комунальної власності, який передано до управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та перебуває на балансі комунального підприємства.

Треті особи підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022, позовні вимоги Печерської районної у місті Києві державної адміністрації задоволено, витребувано з володіння ТОВ "Рубігов" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення - група приміщень № 50 (приміщення з № 1 по № 9), загальною площею 81,3 м2, поверх I, літ. "А" за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука (вул. Кіквідзе), будинок 1/2, які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані як нежитлове приміщення № 15, загальною площею 96,5 м2, за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука (вул. Кіквідзе), будинок Ѕ.

2.2. Суди зазначили, що згідно з вимогами чинного законодавства відчуження комунального майна має відбуватися виключно в межах приватизаційної процедури відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Натомість процедура приватизації щодо спірного майна не проводилася, доказів прийняття Київською міською радою як органом місцевого самоврядування рішень про приватизацію вказаного об`єкту нерухомості/або про його відчуження матеріали справи не містять. Також майно не було включено у перелік об`єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, які підлягають приватизації.

Суди попередніх інстанцій взяли до уваги фактичні обставини, встановлені судовими рішеннями у вказаних господарських справах, зокрема, у справі № 910/12120/19 в частині перебування житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука (вул. Кіквідзе), 1/2 на балансі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", а також у справі № 910/6280/19 щодо вибуття майна з власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради поза її волею та набуття права власності першим набувачем спірного майна в обхід передбаченого законом порядку.

Так суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскільки власником спірного нерухомого майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, за умови відсутності у відповідача правових підстав на володіння вказаним нерухомим майном, з урахуванням положень статті 388 Цивільного кодексу України, спірне нерухоме майно підлягає витребуванню шляхом передачі на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Суди також зазначили, що оскільки житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука (Кіквідзе), 1/2 з вбудованими нежитловими приміщеннями, спір щодо витребування яких із чужого незаконного володіння є предметом розгляду у цій справі, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" як майно комунальної власності територіальної громади міста Києва віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації і звернення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з позовом про витребування майна територіальної громади міста Києва на користь Київської міської ради є правомірним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Рубігов" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відмовити, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із прийняттям судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права - статті 388 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, а саме щодо виключного права саме власника щодо звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, внаслідок чого неправомірно було залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення віндикаційного позову, заявленого неналежним позивачем - Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією замість територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Суди попередніх інстанцій, на думку заявника касаційної скарги, неправильно застосували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 25.06.2014 у справі № 6-67цс14, та не враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 28.01.2020 у справі № 50/311-6, від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16, на які звертав увагу в апеляційній скарзі ТОВ "Рубігов".

Заявник касаційної скарги акцентує увагу на тому, що передача майна в управління Печерській районній в місті Києві державній адміністрації та в подальшому на балансове утримання комунальному підприємству, свідчить про те, що ці особи здійснюють утримання такого майна, його технічне, господарське обслуговування, однак така передача не означає делегування прав на звернення до суду за захистом права власності, оскільки це невідчужуване право власника майна. Матеріали справи не містять жодних доказів стосовно відсутності можливості у Київської міської ради самостійно звернутися до суду за захистом права комунальної власності.

При цьому за змістом статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Таким чином, скаржник вважає, що виключно територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради наділена правом звернутися з позовом про витребування свого майна з чужого незаконного володіння у порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

ТОВ "Рубігов" звертає увагу на різне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 388 Цивільного кодексу України, вказуючи, що за результатами правового аналізу постанов Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 у справі № 910/6280/19 (на обставини в якій посилався суд апеляційної інстанції) та оскаржуваної постанови від 12.01.2022 у справі № 910/12865/20 очевидно, що в тотожних за суб`єктним складом, підставами та предметом спорах, застосовуючи одні й ті ж самі висновки Верховного Суду щодо застосування статті 388 Цивільного кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ухвалив два протилежних рішення.

Так, у справі № 910/6280/19 апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції з підстав відсутності в Печерської районної в м. Києві державної адміністрації правомочностей власника за пред`явленим віндикаційним позовом з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Натомість у справі № 910/12865/20 залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення віндикаційного позову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо майна, належного територіальній громаді міста Києва.

3.2. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 (у складі суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Рубігов" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі № 910/12865/20, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.03.2022.

У зв`язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні розгляд справи № 910/12865/20 15.03.2022 не відбувся.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2022 визначено такий склад колегії суддів у цій справі: Дроботова Т.Б. - головуючий суддя, Багай Н. О., Берднік І.С.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 було постановлено здійснити розгляд справи № 910/12865/20 за касаційною скаргою ТОВ "Рубігов" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у судовому засіданні 31.05.2022.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню огляду на таке.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- за змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Відповідно до розділу 2 цього Переліку до власності територіальної громади міста Києва, окрім іншого, передано житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду;

- згідно з рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва з додатком № 1 та перелік об`єктів комунальної власності, які передаються до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками № 2- 11. У додатку 7 до зазначеного рішення у підпункті № 198 зазначено житловий будинок загальною площею 8202,00 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 1/2 із вбудованими нежитловими приміщеннями;

- рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" припинено з 31.10.2010 шляхом ліквідації районні в місті Києві ради та їх виконавчі органи, у тому числі Печерську районну у місті Києві раду та її виконавчий орган - Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію. Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КМДА) від 30.09.2010 № 787 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" утворено з 31.10.2010 року районні у місті Києві державні адміністрації, підпорядковані Київській міській державній адміністрації;

- 02.12.2010 відповідно до статей 7 та 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" та на виконання рішення № 7/4819 Київською міською радою було прийнято рішення № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", яким, зокрема, затверджено переліки об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, серед яких у додатку № 6 під номером 394 зазначено житловий будинок загальною площею 8202,00 м2 за адресою: вул. Кіквідзе, 1/2 в м. Києві;

- розпорядженням КМДА від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1-10 до цього розпорядження. Додатком 10 до зазначеного розпорядження КМДА затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, до якого включено, зокрема, житловий будинок у м. Києві на вул. Кіквідзе, 1/2 (додаток до розпорядження № 6, таблиця № 5 "Житлове господарство");

- рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 359/9416 "Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської рад від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" внесено у додаток 6 до рішення Київської міської рад від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" зміни, що викладені у додатку (таблиця 6, позиція 390), стосовно того, що спірне нерухоме майно, яке розташоване на вул. Кіквідзе, 1/2 у м. Києві (яку перейменовано на вулицю М. Бойчука згідно з рішенням міської ради від 20.12.2016 № 704/1708), є комунальною власністю територіальної громади міста Києва;

- на підставі розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 № 509 "Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації" об`єкти житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями перезакріплені з балансів комунальних підприємств з утримання житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс", "Печерська брама", "Хрещатик" та "Печерськжитло" на баланс КП Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва", у тому числі житловий будинок у м. Києві по вул. Кіквідзе, 1/2;

- відповідно до пункту 15 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" КП Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" перейменоване в КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що будинок на вул. Кіквідзе (після перейменування - вул. М. Бойчука),1/2 у м. Києві перебуває на балансовому утриманні КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

4.4. Суди попередніх інстанцій також установили таке:

- у службовій записці Печерській районній в місті Києві державній адміністрації від 07.05.2019 № 432-2243 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" повідомило про незаконне заволодіння комунальним майном територіальної громади міста, а саме нежитловим приміщенням № 31 загальною площею 51,8 м2 та нежитловим приміщенням № 49 загальною площею 27,6 м2, що знаходиться в будинку на вул. Кіквідзе,1/2 у м. Києві. У службовій записці також зазначено, що працівниками комунального підприємства було проведено обстеження нежитлових приміщень, оскільки 02.05.2019 в групах нежитлових приміщень № 31 та № 49, загальною площею 79,4 м2 за вказаною адресою відбулося залиття, однак при спробі потрапити до нежитлових приміщень з метою ліквідації аварії з`ясувалося, що доступ до вищезазначених приміщень обмежений, а саме змінено замки та встановлено на двері ролети. З отриманої інформації стало відомо, що нежитлові приміщення у приватній власності ТОВ "Рубігов" та надано відповідно копії правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі - продажу від 17.04.2019, технічного паспорту та витягу з Єдиного державного реєстру речових прав.

Суди зазначили, що згідно з актом від 18.03.2020, складеним представниками КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та ЖЕД "Печерськжитло" під час обстеження приміщення № 50 (приміщення з № 1 по № 9) загальною площею 81,3 м2 в будинку на вул. Кіквідзе (М. Бойчука), 1/2 у м. Києві встановлено, що вхід до групи нежитлових приміщень № 50 площею 81,3 м2, який є спільним входом також до групи нежитлових приміщень № 31 площею 51,8 м2 та № 49 площею 27,6 м2 зачинений на дверні ролети, також ролети встановлені на вікна в кімнатах № №2, 3, 8, 9, що в цілому унеможливлює доступ до вказаних приміщень.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.04.2019 № 163788306 нежитлові приміщення група приміщень № 31 (приміщення з № 1 по № 8), площею 51,8 м2 та група приміщень № 49 (приміщення з № 1 по № 2), площею 27,6 м2, загальною площею 79,4 м2, поверх - І, літ. "А" загальною площею 79,4 м2, 26.12.2018 зареєстровані на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44962573 від 04.01.2019 13:20:15, Бандура Юрій Вікторович, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

4.5. Здійснюючи розгляд справи суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 у справі № 910/12120/19, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Приватного підприємства "Бунгало" (далі - ПП "Бунгало") про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

При цьому, у судовому рішенні у справі № 910/12120/19 зазначено, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 17.04.2019 приватним нотаріусом Гончар Г. В. (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ) внесено запис до Державного реєстру про право власності, яким право власності на нежитлове приміщення № 15/1 загальною площею 80,4 м2 в будинку на вул. М. Бойчук (Кіквідзе) 1/2 у м. Києві зареєстровано за ПП "Бунгало" з підстави укладення договору купівлі-продажу від 17.04.2019.

Зі змісту зазначеної інформаційної довідки вбачається також, що станом на 27.02.2020 об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення 15, опис об`єкта: загальна площа 95,5 м2, адреса: М. Бойчука (Кіквідзе), 1/2 у м. Києві, приміщення 15; актуальна інформація про право власності: номер запису про право власності: 31038224; дата державної реєстрації: 03.04.2019; підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 03.03.2019, видавник: сторони Рубан Ігор Віталійович, ТОВ "Рубігов"; рішення, серія та номер: 1, виданий 29.03.2019, видавник: ТОВ "Рубігов"; власники: ТОВ "Рубігов".

4.6. Крім того суди установили, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі № 910/6280/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до ПП "Бунгало" про витребування нежитлових приміщень - група приміщень № 31 (приміщення з № 1 по № 8) площею 51,8 м2 та група приміщень № 49 (приміщення з № 1 по № 2) площею 27,6 м2, загальною площею 79,4 м2, поверх I, літ. "А", які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані як нежитлове приміщення № 15/1 загальною площею 80,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука (Кіквідзе),1/2.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що у судовому рішенні у справі № 910/6280/19 встановлено обставини вибуття майна з власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради поза її волею та набуття права власності першим набувачем спірного майна в обхід передбаченого законом порядку.

4.7. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про витребування майна з володіння ТОВ "Рубігов" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради з посиланням на положення статей 387 388 Цивільного кодексу України.

4.8. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про витребування майна з володіння відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на підставі статей 387 388 Цивільного кодексу України.

4.9. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (стаття 1 цього Закону).

У статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 24 Закону передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.

Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами (стаття 6 цього Закону).

За змістом статті 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами. Порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" з особливостями, передбаченими цим Законом.

Питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста. У районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад (частини 1, 2 статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ").

Статтею 18 зазначеного Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні. Порядок формування та використання матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування, повноваження відповідних органів у цій сфері в місті Києві визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За змістом статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Частиною 9 зазначеної норми передбачено, що сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: 1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; 2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об`єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад; 3) мати об`єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частина 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

4.10. Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

4.11. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

4.12. За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 522/7636/14-ц, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, з огляду на положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 387 388 Цивільного кодексу України зазначено, що саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 (провадження № 6-2407цс15)).

Висновки щодо застосування положень статей 387 388 Цивільного кодексу України щодо наявності права на витребування майна саме у власника такого майна. закріплені у постановах Верховного Суду у справах № 183/1617/16, 372/266/15-ц, 50/311-6, на які також посилався заявник касаційної скарги.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі№ 910/7364/18, Суд відзначив, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

4.14. Однак, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про витребування на користь територіальної громади в особі Київської міської ради з володіння ТОВ "Рубігов" нерухомого майна на підстав статей 387 388 Цивільного кодексу України, не взяли до уваги правові висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права, викладені Верховним Судом у вказаних вище постановах та не з`ясували обставини стосовно того, чи є позивач (Печерська районна в місті Києві державна адміністрація) власником майна, та питання стосовно того, чи були делеговані відповідні повноваження власника спірного майна позивачеві органом місцевого самоврядування, а отже і наявність у Печерської районної в місті Києві державної адміністрації повноважень на звернення до суду з позовом про витребування майна на користь територіальної громади в особі Київської міської ради.

Крім того, суди залишили поза увагою посилання ТОВ "Рубігов" на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2020. залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020, у справі № 910/6280/19 за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до ПП "Бунгало", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Київська міська рада; 2) Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради; 3) КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Девелопмент"; 5) Фізична особа-підприємець Маслов Олександр Олександрович та третьої особи, яка не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубігов" відмовлено Печерській районній в місті Києві державній адміністрації у задоволенні позову про витребування майна з чужого володіння.

Так, суди у справи № 910/6280/19, відмовляючи у задоволенні позову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації зазначили, що право на витребування майна з чужого незаконного володіння належить лише власнику такого майна. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.

Власником спірного майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради і саме вона наділена правом звернутися з позовом про витребування свого майна з чужого незаконного володіння в порядку статей 387 388 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суди у справі 910/6280/819 дійшли висновку, що позивач у цій справі не є належним.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частин 1, 4 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним, а отже і наявність підстав для направлення справи на новий розгляд для встановлення всіх обставин справи, тому рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції у справі належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі № 910/12865/20 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік