ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/4718/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Євстигнеєва Н.М.

від 01.09.2021

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

від 24.11.2021

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2»

про визнання незаконним рішення загальних зборів від 06.10.2018 та скасування протоколу № 2 від 06.10.2018,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просив:

- визнати незаконним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» від 06 жовтня 2018 року про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 , шляхом виключення з членів кооперативу, у зв`язку з наявністю заборгованості із сплати внесків;

- скасувати протокол №2 від 06 жовтня 2018 року рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» від 06 жовтня 2018 року в частині його пункту №3 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 , шляхом виключення з членів кооперативу, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати членських внесків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що:

- статутом кооперативу не передбачено виключення членів кооперативу, у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати членських внесків або будь-яких інших платежів, передбачених статутом;

- з 25 березня 2017 року по 27 березня 2018 року він був незаконно позбавлений можливості володіти належним йому майном, а саме 4-ма гаражами: № 11, 12 ряд 3 , № 9 ряд 4 та № 11 ряд 5, які розташовані в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» за адресою: АДРЕСА_1, а відтак відсутній обов`язок щодо сплати членських внесків за цей період;

- рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 встановлено, що ОСОБА_1 повністю внесено пайові внески під час будівництва, що відповідає вимогам Закону України «Про кооперацію», вступний внесок у розмірі 500,00 грн, членський внесок за 2013 рік у розмірі 800,00грн;

- член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на власний розсуд.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» (скорочена назва - ОК «АГК «Лівобережний-2»), ідентифікаційний код 33384250, юридична адреса: АДРЕСА_1, зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 24.02.2005, номер запису в ЄДР про державну реєстрацію № 12241020000008186. Голова правління ОК «АГК «Лівобережний-2» Обдимко С.Г.

Метою діяльності кооперативу є будівництво гаражів за рахунок власних коштів і зберігання та технічного обслуговування в них автотранспорту.

Відповідно до пункту 3.3 Статуту ОК «АГК «Лівобережний-2» (в редакції 2016 року) здійснює діяльність із: збору та акумуляції фінансових коштів і матеріальних ресурсів, які вносяться членами кооперативу; оплати за рахунок коштів (членських внесків) членів кооперативу рахунків, договорів і інших послуг юридичним і фізичним особам (підприємствам, організаціям і окремим громадянам) за комунальні послуги і виконані роботи на території кооперативу; надання Кооперативом своїм членам необхідних гарантій на охорону гаражних боксів і недопущення угону автотранспортних засобів із них; надання допомоги членам кооперативу в оформленні документів на право продажу, дарування, передання за дорученням у разі продажу (дарування) або переоформлення гаража на нового власника; оформлення між кооперативом і його членом обов`язкового письмового договору оренди на право надання свого гаража в тимчасове користування родичу або знайомому; інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством для неприбуткових організацій відповідного виду.

Згідно з пунктом 5.2 Статуту вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених представників). Загальні збори членів кооперативу вважаються повноважними, якщо на них присутні члени кооперативу у кількості не менше 50 % загальної кількості членів кооперативу.

Відповідно до пункту 5.2.2 Статуту до основної і виняткової компетенції загальних зборів (зборів уповноважених) належить затвердження розміру членських та інших цільових внесків і терміну їх оплати.

Згідно Статуту ОК «АГК «Лівобережний-2» в редакції 2016 року членом кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 16 років, мають гараж (гаражний бокс), побудований ними при будівництві кооперативу, або успадкований ними від померлих близьких, родичів, або якщо вони отримали їх в результаті купівлі-продажу, за дорученням або внаслідок дарування, і якщо вони сплатили вступний внесок (п.6.1. Статуту).

Згідно з пунктом 6.8 Статуту член кооперативу може бути виключений з кооперативу на підставі рішення загальних зборів (зборів уповноважених) за умови: несплати встановлених Статутом кооперативу внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати; порушення положень Статуту; нанесення своїми діями збитку кооперативу та членам кооперативу; нанесення своїми діями збитку діяльності і репутації кооперативу.

Могильний Олександр Борисович є членом ОК «АГК «Лівобережний-2», повністю вніс свій пайовий внесок у кооператив, оскільки цей внесок складався саме з будівельних матеріалів та оплати робіт з будівництва гаражних боксів, і повністю сплатив вступний внесок в розмірі 500 грн, сплатив членський внесок за 2012 рік в розмірі 800 грн, членський внесок за 2013 рік у розмірі 800 грн.

За період 2015-2018 роки (жовтень 2015 року - вересень 2018 року) ОСОБА_1 членських внесків не сплачував.

25.05.2018 та 01.08.2018 голова кооперативу направив позивачу листи з вимогою протягом червня 2018 року та, відповідно, серпня 2018 року погасити заборгованість зі сплати членських внесків за 2015-2018 роки та зазначив, що за несплату внесків протягом двох років його може бути виключено із членів кооперативу. Вказані вимоги позивач не виконав.

Листом від 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 було запрошено на засідання правління кооперативу, яке відбудеться 11 серпня 2018 року щодо вирішення питання погашення заборгованості перед кооперативом по сплаті членських внесків за 2015, 2016, 2017, 2018 роки. Лист-запрошення позивач отримав 04 вересня 2018 року.

11 вересня 2018 року відбулося засідання правління ОК «АГК «Лівобережний-2», на порядок денний якого було винесено питання про заборгованість члена кооперативу ОСОБА_1 по сплаті членських внесків за 2015, 2016, 2017, 2018 роки.

На засіданні правління були присутні голова та члени правління, члени ревізійної комісії та члени кооперативу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

За результатами засідання правління кооперативу прийнято рішення:

припинити членство члена кооперативу ОК «АГК «Лівобережний-2» ОСОБА_1 шляхом виключення із членів кооперативу;

відповідно до пунктів 6.9, 6.8, 5.2.2 Статуту кооперативу передати рішення правління про припинення членства ОСОБА_1 на затвердження загальним зборам кооперативу та письмово повідомити ОСОБА_1 про рішення передати це питання на розгляд загальних зборів.

Рішення засідання правління ОК «АГК «Лівобережний-2» оформлено протоколом від 11.09.2018.

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 направлено копію протоколу засідання правління від 11 вересня 2018 року, повідомлено про прийняття рішення правління про припинення його членства в кооперативі шляхом виключення та, відповідно, про передачу цього рішення правління на розгляд та затвердження загальних зборів членів кооперативу, а також повідомлення про проведення чергових загальних зборів членів кооперативу 06 жовтня 2018 року.

Матеріали справи містять лист відповідача від 21.09.2018 надісланого на адресу позивача про скликання чергових загальних зборів членів кооперативу 06.10.2018 з порядком денним:

оформлення проекту землевідведення для завершення будівництва ОК «АГК «Лівобережний-2»;

про підготовку до зимового сезону звільнення проїздів по рядам від будівельного сміття, зайвих автомобілів;

про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати членських внесків.

Доказів отримання позивачем цього листа матеріали справи не містять.

06 жовтня 2018 року відбулися загальні збори членів ОК «АГК «Лівобережний-2». На зборах були присутні 40 з 63 (63,5 %) членів кооперативу.

Пунктом 3 порядку денного загальних зборів розглядалося питання про припинення членства в кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати членських внесків. При голосуванні більшість (36 осіб) проголосувала за виключення позивача з членів кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів ОК «АГК «Лівобережний-2» від 06 жовтня 2018 року ОСОБА_1 виключено з членів кооперативу на підставі пункту 6.8 Статуту у зв`язку з несплатою членських внесків протягом більше двох років.

Листом від 16.10.2018 відповідач повідомив ОСОБА_1 про виключення його зі складу членів гаражного кооперативу та направив витяг з протоколу загальних зборів членів кооперативу про виключення його з членів кооперативу.

ОСОБА_1 не оскаржує саму процедуру його виключення з членів кооперативу, а оскаржує лише рішення загальних зборів гаражного кооперативу про виключення його з членів кооперативу.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 у справі № 904/4718/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано незаконним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» від 06 жовтня 2018 року про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 , шляхом виключення з членів кооперативу, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати внесків;

- у задоволенні вимоги про скасування протоколу №2 від 06 жовтня 2018 року рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» від 06 жовтня 2018 року в частині його пункту №3 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 , шляхом виключення з членів кооперативу, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати членських внесків - відмовлено;

- стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 2270,00грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що до квітня 2018 року позивач не мав доступу до власного майна та можливості сплатити членські внески.

Доказів того, що ОСОБА_1 взагалі не сплачував внески та інші кошти, внесення яких передбачено Статутом кооперативу, порушував положення Статуту кооперативу, матеріали справи не містять, тому відсутні підстави для виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу.

Окрім того, про неможливість виключення члена кооперативу за борги по несплаті членських внесків або будь-яких інших платежів, передбачених Статутом зазначено в ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2017 під час перегляду рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 (провадження №22ц/774/7941/15) у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Лівобережний-2».

Вищий Спеціалізований Суд України погодився з висновками апеляційної інстанції про те, що члени кооперативу за борги по несплаті членських внесків або будь-яких інших платежів, передбачених Статутом не можуть бути виключені з кооперативу, враховуючи, що члена кооперативу може бути виключено з кооперативу лише з підстав, передбачених Статутом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/4718/21, у якій просив їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а саме неправильно застосовано статтю 13 Закону України «Про кооперацію» відповідно до якої несплата внесків у порядку визначеному статутом кооперативу є достатньої підставою для припинення членства позивача у кооперативі.

Скаржником зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статтю 13 Закону України «Про кооперацію» в контексті впливу додаткових обставин на законність рішення про виключення особи з членів кооперативу за умови наявності передбачених законом підстав та дотримання процедури прийняття такого рішення.

Позивачем відзив на касаційну скаргу не надано, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не заперечується порядок проведення зборів та прийняття рішення.

Підставою для оскарження рішення зборів є порушення прав члена кооперативу рішенням загальних зборів.

При виникненні спору про визнання недійсним рішень загальних зборів кооперативу з підстави порушення прав чи законних інтересів його члена рішенням загальних зборів має бути доведено, що таке порушення мало місце, а також встановлено чим обумовлено прийняття такого рішення загальними зборами кооперативу, чи не викликано це неправомірними діями самого позивача, а також чи передбачена можливість прийняття такого рішення кооперативом щодо позивача чинним законодавством та положеннями Статуту відповідача.

Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 Господарського кодексу України, яка визначає кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог Господарського кодексу України, інших законодавчих актів.

Законодавець врегулював приписами статей 95-100 Господарського кодексу України порядок створення та діяльності виробничих кооперативів, як таких, що є, поміж інших, підприємствами колективної власності, передбачивши водночас існування відповідного закону, що регулює діяльність різних видів кооперативів (частина перша статті 94 Господарського кодексу України).

Зазначені вище норми Господарського кодексу України кореспондуються із приписами статей 83 85 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

В силу положень статті 8 Закону України «Про кооперацію» основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, права і обов`язки його членів та асоційованих членів, порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати, порядок скликання загальних зборів, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна кооперативу і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації кооперативу та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2016 році у відповідача затверджено нову редакцію Статуту.

Відповідно до пункту 3.1 Статуту кооператив створений для задоволення потреб громадян в будівництві гаражів за рахунок власних коштів і зберігання та технічного обслуговування в них автотранспорту.

Майно кооперативу, згідно з положеннями пункту 4.2 Статуту, формується, зокрема, за рахунок: вступних, членських внесків, цільових, додаткових та інших внесків членів кооперативу.

Згідно з пунктом 4.3 Статуту загальні збори членів кооперативу формують на базі членських внесків щомісячний і річний бюджет (фонд) кооперативу.

Пунктом 4.4. статуту передбачено, що бюджет (фонд) кооперативу складається з членських внесків кожного члена кооперативу, а саме:

- щомісячного (щорічного) членського внеску за обслуговування і охорону гаража в кооперативі;

- щорічного (одноразового) внеску на оплату податку на землю;

- щорічного (одноразового) цільового внеску на розвиток кооперативу;

- щомісячної оплати вартості кожним членом кооперативу за використану електроенергію;

- вступного членського внеску у разі покупки (оформлення, дарування, переоформлення) гаража новими членами кооперативу, крім переоформлення гаражів на близьких родичів (батьки, дружина, діти, рідні брат, сестра).

Розміри перерахованих у пункті 4.4. Статуту внесків затверджуються рішенням загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених представників) і уточнюються щорічно (пункт 4.5 Статуту).

У пункті 4.9 Статуту передбачено, що членські внески сплачуються членами кооперативу щоквартально (щомісячно) і використовуються на витрати по поточній діяльності. Оплата за використання електроенергії вноситься протягом місяця, наступного за місяцем, за який вносяться внески. Якщо членські внески не сплачені членом кооперативу по закінченню цього терміну наступають наслідки, визначені в пункті 4.6 цього Статуту (сплата неустойки (пені)).

За приписами пункту 6.5 Статуту член кооперативу зобов`язаний, зокрема, беззаперечно дотримуватися вимог цього Статуту, рішень загальних зборів (зборів уповноважених представників) членів кооперативу і правління кооперативу; своєчасно і в повному обсязі вносити встановлені цим Статутом і загальними зборами (зборами уповноважених представників) внески і інші платежі.

Відповідно до пункту 6.8 Статуту відповідача в редакції 2016 року член кооперативу може бути виключений з кооперативу на підставі рішення загальних зборів (зборів уповноважених) за умови: несплати встановлених Статутом кооперативу внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати; порушення положень Статуту; нанесення своїми діями збитку кооперативу та членам кооперативу; нанесення своїми діями збитку діяльності і репутації кооперативу.

За змістом статті 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу.

Отже, членство у кооперативі може бути припинено на підставі статті 13 Закону України «Про кооперацію», зокрема, у разі підтвердження факту несплати членом кооперативу внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу, та наявності у статуті кооперативу положень що наявність цієї умови є підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення з кооперативу.

Верховний Суд зазначає, що виключення члена з кооперативу - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням юридичної особи внаслідок порушення членом кооперативу своїх статутних обов`язків. На відміну від виходу з числа членів кооперативу, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання цього члена кооперативу та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами кооперативу.

Під час вирішення спорів, пов`язаних з виключенням членів з кооперативу, господарським судам необхідно враховувати, що у рішенні загальних зборів кооперативу про виключення його члена повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов`язків стали підставою для виключення. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення члена кооперативу може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним судом за позовом такого члена кооперативу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №916/2506/20.

Наслідки припинення членства в кооперативі врегульовані стеттею статті 21 Закону України «Про кооперацію» відповідно до якої пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є членом кооперативу, повністю вніс свій пайовий внесок у кооператив, оскільки цей внесок складався саме з будівельних матеріалів та оплати робіт з будівництва гаражних боксів, і повністю сплатив вступний внесок у розмірі 500 грн, сплатив членський внесок за 2012 рік у розмірі 800 грн., членський внесок за 2013 рік у розмірі 800 грн.

За період 2015-2018 роки (жовтень 2015 року - вересень 2018 року) ОСОБА_1 членських внесків не сплачував.

У той же час свої висновки про відмову в позові суди попередніх інстанцій мотивували тим, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 взагалі не сплачував внески та інші кошти, внесення яких передбачено Статутом кооперативу, порушував положення Статуту кооперативу, а тому відсутні підстави для виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу.

Тобто викладені судами попередніх інстанцій висновки щодо обставин виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків як члена гаражного кооперативу є суперечливими та взаємовиключними.

При цьому судами попередніх інстанцій не досліджувалось спірне рішення загальних зборів кооперативу про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу на предмет наявності у ньому інформації про причини такого виключення із зазначенням, які саме факти невиконання статутних обов`язків стали підставою для виключення, а також не встановлено, які докази надали як позивач так і відповідач на їх підтвердження чи спростування.

Зокрема, судами не з`ясовано, яким документом визначався розмір членських внесків у спірний період, їх розмір та порядок сплати, та яким чином ця інформація доводилася до членів кооперативу.

Також суди послалися на висновки про неможливість виключення члена кооперативу за борги по несплаті членських внесків або будь-яких інших платежів, передбачених Статутом викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2017 під час перегляду рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 (провадження №22ц/774/7941/15) у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Лівобережний-2».

У цій справі Вищий спеціалізований суд України погодився з висновками апеляційної інстанції про те, що члени кооперативу за борги по несплаті членських внесків або будь-яких інших платежів, передбачених Статутом не можуть бути виключені з кооперативу, враховуючи, що члена кооперативу може бути виключено з кооперативу лише з підстав, передбачених Статутом.

Постановлення зазначеного рішення обумовлено, зокрема, встановленими судами у цій справі обставинами відсутності доказів того, що ОСОБА_1 взагалі не сплачував внески та інші кошти, внесення яких передбачено Статутом кооперативу, у період з 11.07.2011 по 22.03.2014 року.

У справі № 904/4718/21 спірним є період 2015-2018 років.

Отже, рішення Вищого спеціалізованого суду України приймалося виходячи з конкретних обставин, що встановлені у тій справі та мали значення для неї та не є преюдицією у цій справі.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Статтею 191 цього Закону передбачено, що член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Положення цієї статті не застосовуються до об`єктів права власності кооперативів, діяльність яких регулюється спеціальними законами.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивачем не доведено реєстрацію права власності на гаражні бокси, оскільки з 2012 року кооператив проходить процедуру прийняття об`єкта в експлуатацію для набуття гаражами статусу нерухомого майна і лише після цього члени кооперативу реєструють за собою право власності на гаражі. Зазначив, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

При цьому судом не встановлено чи виникло у позивача право розпоряджатися майном до оформлення права власності відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зважаючи на зазначені вище приписи Закону України «Про кооперацію».

Також судом апеляційної інстанції не обґрунтовано, яким чином набуття позивачем права власності на гараж звільняє члена кооперативу від необхідності виконувати обов`язок зі сплати членських внесків.

Отже, у разі підтвердження існування у позивача обов`язку по сплаті членських внесків, за наявності доказів встановлення відповідачем розміру таких внесків, які мали сплачуватись у спірний період, та доведення інформації щодо розміру та порядку сплати внесків до членів кооперативу, за наявності у Статуті відповідача положень що несплата встановлених Статутом кооперативу внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати є умовою для прийняття загальними зборами рішення про припинення членства у кооперативі, невиконання позивачем обов`язку по сплати членських внесків за період 2015-2018 рр. та існування підтвердженого розміру заборгованості може бути підставою для виключення його з членів кооперативу на підставі статті 13 Закону України «Про кооперацію».

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не з`ясували, чи приймалися рішення загальними зборами відповідача, якими б встановлювалися розміри і час сплати відповідних членських внесків у 2015-2018 роках. Тобто, не досліджено та не з`ясовано чи дійсно наявна заборгованість у позивача зі сплати членських внесків у 2015-2018 роках, щодо яких саме (перелік наведений у пункті 4.4 Статуту), який її розмір та період прострочення, а також існування такої обов`язкової умови, встановленої Статутом кооперативу, як несплата внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати.

А тому висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення загальних зборів відповідача щодо виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу є необґрунтованими та передчасними.

Для повного і всебічного розгляду цієї справи важливим є з`ясування, встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути цей спір у відповідності до вимог законодавства.

Від повноти з`ясування, встановлення відповідних обставин справи та правильної їх оцінки залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судового рішення по суті спору.

Оскаржувані судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

За таких обставин, висновки господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позову є необґрунтованими та передчасними.

Отже, враховуючи, що судами не було повно і всебічно з`ясовано обставини, які входили до предмету доказування у цій справі, належним чином не досліджено зібраних у справі доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, виходячи із предмета і підстав позову, не надано належну оцінку всім обставинам і доводам сторін по суті заявлених вимог, справу, що розглядається, слід направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для їх скасування та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/4718/21 скасувати в частині задоволення позову.

3. Справу № 904/4718/21 в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

4. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/4718/21 залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кібенко

В. Студенець