ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23428/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук"

представник позивача - Чорноткач Н.З.

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"

представник відповідача - Гронь М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук"

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Чорногуза М.Г. - головуючого, Агрикової О.В., Руденко М.А. від 29 травня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Підченко Ю.О. від 28 березня 2018 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору поруки №4Ф15100И/П від 25.10.2016 з підстав істотного порушення відповідачем умов вказаного договору, а саме ненадання позивачу належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором № 4Ф15100И від 17.12.2015, виконання зобов'язань за яким забезпечено спірним договором поруки.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2. 25.10.2016 між ТОВ "Прем'єр бізнес брук", як поручителем та ПАТ КБ "Приватбанк", як кредитором укладено Договір поруки №4Ф15100И/П, відповідно до п. 1 якого предметом цього договору є надання поруки поручителем за виконання ТОВ "Фабрициус" своїх зобов'язань за кредитним договором від 17.12.2015 р. № 4Ф15100И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

3. Відповідно до п. 2 та п. 3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

4. Відповідно до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

5. Згідно з п. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

6. За твердженнями позивача 28.10.2016 останній перерахував відповідачу 696 734 237,72 грн. згідно Договору поруки №4Ф15100И/П від 25.10.2016 р., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення №1395 від 28.10.2016 р. з призначенням платежу: "исполнение обязательств по кред.договору №4Ф15100И от 17.12.15 согласно договора поручительства №4Ф15100И/П от 25.10.16".

7. Позовні вимоги, з посиланням на ст. 612 ЦК України, обґрунтовані тим, що позивачем, як поручителем виконано 28.10.2016 зобов'язання ТОВ "Фабрициус" (боржника) за кредитним договором №4Ф15100И, проте відповідачем, в порушення положень встановлених п.п. 8, 10 Договору поруки №4Ф15100И/П, не передано позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором та документального підтвердження існування зобов'язань у вигляді забезпечень. Бездіяльність відповідача за доводами позивача свідчить про односторонню відмову від договору. Внаслідок цього, за доводами позивача, він зазнав збитків та був вимушений для реалізації договору поруки залучити кредитні кошти та додаткове забезпечення кредиту. Враховуючи викладене, позивач просив розірвати договір поруки з огляду на істотне порушення договору іншою стороною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

9. Мотивуючи своє рішення, суди зазначили , що :

9.1. позивачем не обґрунтовано своїх доводів щодо того, що невиконання відповідачем зобов'язань за спірним Договором поруки призвело до істотного погіршення його фінансово-майнового стану,

9.2. позивачем не доведено, що укладаючи спірний договір, останній керувався наявністю забезпечення, яке перевищує розмір зобов'язання,

9.3. позивачем не надано доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя та доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання ТОВ "Фабрициус" та його обсягу станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу,

9.4. часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором,

9.5. позивачем не доведено того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання,

9.6. умовами договору поруки не передбачено обов'язку відповідача передавати позивачу копії документального підтвердження існування зобов'язань у вигляді забезпечень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук", викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

11. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним:

12.1. діючим законодавством України та умовами договору поруки не передбачено обов'язку поручителя звернення до кредитора з вимогою про надання документів, що підтверджують зобов'язання боржника за кредитним договором в разі виконання поручителем зобов'язань у повному обсязі.

12.2. судами попередніх інстанцій був зроблений безпідставний висновок про те, що відповідачем не був істотно порушений договір поруки. Відповідач, отримавши кошти від позивача в рахунок погашення зобов'язань ТОВ «Фабрициус» перед відповідачем по Кредитному договору №4Ф15100И від 17.12.2015, позбавив позивача можливості реалізувати передбачені законом права нового кредитора з повернення вказаних коштів, чим спричинив збитки в розмірі сплаченої суми неотриманого прибутку та поставив позивача на межу банкрутства. Крім того, ТОВ «Прем'єр бізнес брук» зазначає, що зазнало значних збитків, у зв'язку з тим, що для реалізації Договору поруки було змушене залучати кредитні кошти, по яким сплачуються проценти за кредитом, а також здійснено забезпечення кредиту.

12.3. скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо того, що позивачем не доведено повне виконання ним своїх зобов'язань, як поручителем по договору та те, що погашення грошового зобов'язання відбулося після прострочки боржника у забезпеченому порукою зобов'язанні. Позивач обґрунтовує свої доводи тим, що відповідач не надав жодних доказів та розрахунків, які б свідчили про неповне погашення суми за вказаним договором. Крім того, відповідач не заперечує факт отримання коштів від позивача саме згідно спірного договору поруки, водночас доказів повернення вказаних коштів суду не надав.

Позиція публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", викладена у відзиві на касаційну скаргу

13. Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 залишити без змін. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, аналогічні мотивам, з яких виходили суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення по справі.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

14. Верховний Суд, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про розірвання Договору поруки №4Ф15100И/П від 25.10.2016 з підстав істотного порушення відповідачем умов вказаного договору, а саме ненадання позивачу належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором №4Ф15100И від 17.12.2015 та документального підтвердження існування зобов'язань у вигляді забезпечень.

15. Суд вважає, що оскаржувані рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін з наступних підстав.

16. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

17. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

18. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

19. Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

20. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

21. Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

22. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

23. Відповідно до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

24. Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що для виникнення у відповідача обов'язку передати копії відповідних документів, обов'язок третьої особи за спірними кредитними договорами має бути виконаний позивачем у повному обсязі. Факту виконання поручителем свого обов'язку перед боржником за кредитним договором щодо погашення повної суми заборгованості судами не встановлено.

25. Платіжне доручення № 1395 від 28.10.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по Кредитному договору № 4Ф15100И від 17.12.2015 згідно Договору поруки № 4Ф15100И/П від 25.10.2016" щодо перераховування відповідачу 696 743 237,72 грн. не може свідчити про погашення поручителем повної суми заборгованості за кредитним договором, оскільки з останнього неможливо встановити повну суму належну до сплати боржником за кредитним договором №4Ф15100И від 17.11.2015. Крім того, докази направлення відповідачем вимоги, у відповідності до п.п. 5, 6 договору поруки, на адресу позивача відсутні.

26. Верховний Суд критично оцінює посилання скаржника на те, що відповідач не надав жодних доказів та розрахунків, які б свідчили про неповне погашення суми за спірним договором поруки, зважаючи на те, що за загальним принципом господарського процесу, якщо позивач бажає виграти спір, то саме на нього покладається обов'язок подання належних та допустимих доказів, здатних переконати суд вирішити справу на його користь.

27. При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

28. Відповідно до п. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

29. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

30. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

31. Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

32. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №910/22440/17, від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17, від 22.08.2018 у справі № 910/20599/17.

33. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено його право вимагати від відповідача передачі документів, які підтверджують зобов'язання ТОВ "Фабрициус" перед відповідачем за кредитним договором №4Ф15100И від 17.12.2015.

34. Щодо розірвання договору поруки на вимогу однієї із сторін, у зв'язку з істотним порушенням умов договору, Суд зазначає наступне.

35. Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 Господарського кодексу України.

36. За змістом статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

37. Як уже зазначалося, сторони у спірному договорі обумовили, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за їх письмовою згодою. Однак, як установили господарські суди попередніх інстанцій, належних і допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання договору від 25.10.2016 відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору у матеріалах справи немає.

38. За змістом статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

39. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

40. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

41. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

42. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та урахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не установили обставин, які передбачали б можливість розірвання договору від 25.10.2016 із підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору (у розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України).

43. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що позивачем не надано, як і не містять матеріали справи, доказів на підтвердження того, що невиконання відповідачем зобов'язань є істотним порушенням, внаслідок якого позивач зазнав значних збитків.

44. В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

45. При цьому, у разі невиконання відповідачем умов договору поруки, позивач не позбавлений права звернутись з позовом до суду про зобов'язання виконати умови договору, оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону (ч.1, 2 ст. 556 ЦК України), будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

46. Враховуючи наведені положення законодавства і обставини встановлені судами, та зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору поруки із заявлених ним мотивів, Верховний Суд дійшов висновку, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову про розірвання договору поруки від 25.10.2016.

47. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

49. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

50. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

51. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

53. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

54. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 910/23428/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.