ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/641/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 (Лавриненко Л.В., Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.) у справі № 915/641/19 Господарського суду Миколаївської області

за позовом Приватного підприємства НВП "Агроенергетичні технології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" про стягнення 1 649 363,55 грн

(в засіданнях суду 19.02.2020 та 11.03.2020 оголошувалась перерва з урахуванням всіх обставин (відпустка суддів, заплановане відрядження та інше) та визначенням розумності строку розгляду цієї справи)

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство НВП "Агроенергетичні технології" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" (далі - Відповідач) про стягнення 1 649 363,55 грн, з яких: 1 134 981,77 грн - основна заборгованість, 386 764,47 грн - пеня, 33 209,86 грн - 3% річних, 94 407,45 грн - інфляційні втрати.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №7/01 від 10.01.2018 в частині своєчасної оплати за отриманий товар.

Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2019 позов задоволено частково. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в загальній сумі 1 641 435,67 грн, з яких: основний борг - 1 134 981,77 грн, 3% річних - 33 209,86 грн, інфляційні втрати - 86 479,57 грн, пеня - 386 764,47 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та доведеними. Судом зроблено перевірено розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та задоволено частково вимоги щодо інфляційних втрат, а вимогу про стягнення 3% річних задоволено в повному обсязі. В частині позовної вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про її задоволення в сумі, нарахованій Позивачем з урахуванням принципу диспозитивності.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

6. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Суд апеляційної інстанції не врахував, що договір №7/01 є недійсним в силу закону, а тому не створює жодних правових наслідків для сторін.

8. В матеріалах справи відсутні докази порушення Відповідачем договірних зобов`язань.

9. Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи неправильно застосовано статті 525, 526, 530, 610 ЦК України.

10. Відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань у справі.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

11. Судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення рішення та постанови у справі було дотримано норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права та ухвалено законні та обґрунтовані рішення.

Інші документи

12. На адресу Верховного Суду 27.04.2020 від Позивача надійшли пояснення, в яких просить розглянути справу в межах доводів та вимог касаційної скарги Відповідача та відмовити в задоволенні касаційної скарги повністю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) 10.01.2018 укладено договір №7/01, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність товар в асортименті, кількості, за ціною та в строки, зазначені у додатках до договору, які є невід`ємною складовою частиною даного договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

На підставі рахунку на оплату Покупець здійснює оплату 100% загальної вартості товару, зазначеної в додатках до договору, протягом десяти банківських днів з дня отримання товару (п. 3.1 договору).

Розділом 4 договору визначено, що перехід права власності на товар виникає в момент підписання накладної представником Покупця. Датою поставки товару є дата відмітки в накладній та акті приймання-передачі про приймання товару покупцем. Постачальник повинен одночасно з товаром передати Покупцеві на кожну відповідну партію товару: видаткову накладну, сертифікат якості, акт приймання-передачі товару, товарно-транспортну накладну (при транспортуванні товару автотранспортом Постачальника).

14. На виконання умов договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 1 134 981,77 грн, що підтверджується видатковими накладними №12, №13, №14 від 13.03.2018 та довіреностями №69, №70, №71 від 13.03.2018.

15. Проте, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, в порушення умов пункту 3.1 договору, отриманий Відповідачем товар оплачений не був, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 1 134 981,77 грн. Також, Позивачем, окрім суми заборгованості, заявлено до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

16. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

17. За результатами дослідження обставин справи та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів у сукупності, судами попередніх інстанцій встановлено неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 1 134 981,77 грн, яка підтверджена матеріалами справи, обґрунтовано визнана судами попередніх інстанцій доведеною та такою, що підлягає задоволенню. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, наведені в пункті 8 постанови, є необґрунтованими.

18. При цьому, апеляційний господарський суд мотивовано відхилив посилання Відповідача на те, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення Позивачем рахунків на оплату товару, тому підстави для оплати товару відсутні.

18.1. Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

18.2. Так, судами попередніх інстанцій досліджено умови договору №7/01, пунктом 3.1 якого визначено, що Покупець здійснює оплату товару протягом десяти банківських днів з дня отримання товару на підставі рахунку.

18.3. Оскільки товар отриманий Відповідачем 13.03.2018, що встановлено судами першої та апеляційної інстанції на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, тому, відповідно, строк оплати за товар у Відповідача настав, і отримання, але нездійснення Відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок Відповідача оплатити вартість поставленого йому Позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення Позивачем рахунку на оплату Відповідачем вартості здійсненої поставки товару.

18.4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що Відповідач, відповідно до умов договору та оформлених і підписаних, в тому числі зі сторони Відповідача на підставі довіреностей видаткових накладних, в яких є посилання на договір №7/01 від 10.01.2018 та зазначено суму переданого Позивачем і отриманого Відповідачем товару, був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отриманий ним товар. Обставин щодо неможливості здійснення оплати за отриманий товар судами попередніх інстанцій не встановлено.

18.5. Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється "на підставі рахунку", однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 3.1 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку.

18.6. Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

19. Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

20. Також, суд, здійснивши перерахунок пені, заявленої до стягнення відповідно до пункту 9.2 договору з урахуванням вимог статті 549 ЦК України, статті 230, частини 6 статті 232 ГК України, 3% річних та інфляційних втрат згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, задовольнив частково вимоги про стягнення інфляційних втрат, а вимоги про стягнення пені та 3% річних задовольнив повністю і колегія суддів з цим погоджується, а тому доводи касаційної скарги, наведені в пункті 9 постанови, є помилковими.

21. Посилання Відповідача, про яке йдеться в пункті 7 постанови, колегія суддів відхиляє, оскільки, в силу статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним і в суді апеляційної інстанції такі доводи апеляційної скарги Відповідача були розглянуті та правомірно відхилені.

22. Щодо твердження скаржника, наведеного в пункті 10 постанови, Суд зазначає, що матеріали справи свідчать (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення) про належне повідомлення Відповідача про дату, час та місце всіх судових засідань, які були призначені судами попередніх інстанцій у даній справі (а.с. 37, 50, 56, 63, 90, 92, 127, 128, т.с. 1).

23. Також, під час касаційного розгляду справи в судовому засіданні 19.02.2020 представником скаржника було усно доповнено вимоги касаційної скарги та зазначено про оспорення Відповідачем факту отримання товару. Наведене не було вказано скаржником в поданій касаційній скарзі. Водночас, колегія суддів зазначає, що, враховуючи вимоги статей 118, 288, 298 ГПК України щодо строку на доповнення касаційної скарги, вказані усні доповнення представника скаржника підлягають залишенню без розгляду.

24. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги Відповідача на предмет законності оскаржуваного судового рішення в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права.

25. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

26. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо розподілу судових витрат

28. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 915/641/19 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2019 у справі №915/641/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.