ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/1193/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представників учасників справи
позивача - не з`явилися,
відповідача - Зарубіна Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
1. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020
(головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Євсіков О.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019
(суддя Данилова М.В.)
у справі №910/1193/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація
про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №1712/1617-ТЕ-41 від 06.10.2016 у сумі 3 445 075,38 грн, з яких: основний борг - 2 437 225, 98 грн, пеня - 372 033,47 грн, 3% річних - 129 097, 99 грн та інфляційні втрати - 506 717, 94 грн.
1.2. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача борг у загальній сумі 2 935 229,18 грн, з яких 1 706 058,23 грн основного боргу, 372 033,49 грн пені (за періоди: з 26.11.2016 по 23.01.2017; з 27.12.2016 по 24.01.2017; з 26.01.2017 по 31.10.2017; 28.02.2017-27.03.2019; 28.03.2017-28.02.2019), 182 884,50 грн 3% річних (за періоди: з 26.11.2016 по 23.01.2017; з 27.12.2016 по 24.01.2017; з 26.01.2017 по 31.10.2017; 28.02.2017-27.03.2019; 28.03.2017-28.02.2019), 674 252,96 грн інфляційних втрат (за загальний період: грудень 2016; січень-лютий 2017; лютий-жовтень 2017; березень 2017-лютий 2019; квітень 2017-лютий 2019).
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором постачання природного газу №1712/1617-ТЕ-41 від 06.10.2016, своєчасну оплату за переданий газ у визначений договором строк не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 06 жовтня 2016 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" укладено договір №1712/1617-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).
2.2. За змістом п. 1.1 укладеного сторонами Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У п. 5.1 Договору визначено, що регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів та на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включається до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року №758.
Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 грн, крім того ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5930,40 грн.
2.3. Суди встановили, що на виконання п.2.1 Договору у період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальним обсягом 1104,417 тис.куб.м., вартістю за 1000 куб.м. 4 942 грн без ПДВ, яка сумарно за всіма актами з ПДВ становить 6 549 634,58 грн.
2.4. Наданими разом з позовною заявою документами "Сальдо, Предприятие "Щорса, 32 ЖЕП ТОВ с 01-10-2016 по 30-04-2018" та "Операции по предприятию Щорса, 32 ЖЕП ТОВ с 01-10-2016 по 30-04-2018" підтверджується, що відповідачем за вказаний період сплачено 3 868 686,02 грн. У підтвердження цього позивачем надано платіжні доручення, датовані за період з 15.12.2016 по 30.03.2018, щодо здійснення оплат на загальну суму 3 888 686,02 грн.
2.5. Відповідачем, в свою чергу, долучено платіжні доручення за період з 01.06.2018 по 25.02.2019 на загальну суму 873 649,47 та від 26.03.2019 на суму 81 240,86 грн. Платіжне доручення №2011 від 26.04.2019 підтверджує сплату відповідачем 81 240,86 грн, №2048 від 28.05.2019 - 60 769,49 грн та №2049 від 28.05.2019 20 471,37 грн.
2.6. У п. 11.3 Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору; сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором; договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
2.7. Суди також встановили, що відповідача внесено до реєстру суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність у сфері теплопостачання та у сфері централізованого водопостачання й водовідведення, діяльність яких регулюється КМДА.
Відповідачем надано затверджений заступником голови Печерської районної державної адміністрації графік погашення заборгованості за спожитий природний газ ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" (ЄДРПОУ 32492922) за договорами з НАК "Нафтогаз України, яким, починаючи з вересня 2017 року по грудень 2020 року, передбачено щомісячну суму до погашення 81241,86.
2.8. Відповідач зазначав, що направляв позивачу графік погашення заборгованості, який отримано відповідачем 22.09.2017, на підтвердження чого надав копію листа з відміткою про його отримання.
2.9. Відповідно до п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору, що і стало підставою для виникнення спору у цій справі.
3. Стислий виклад змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" суми основного боргу у розмірі 2 282 898,65 грн закрито. Повернуто ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судовий збір у розмірі 10 084,92 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №7000827 від 29.01.2019, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 910/1193/19. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" грошові кошти, а саме: основний борг - 1 543 576,33 грн, пеню - 185 898,90 грн, інфляційні втрати - 602 806,67 грн та 3% річних - 182 884,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Оцінивши докази, подані сторонами спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції здійснив власні арифметичні розрахунки, проте не відобразив їх у змісті рішення.
Крім того, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення до 50% розміру пені, заявленої до стягнення позивачем.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 змінено в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та ухвалено в цій частині нове рішення, згідно з яким стягнуто з відповідача на користь позивача 640 255,36 грн інфляційних втрат. Доповнено п. 4 резолютивної частини рішення текстом такого змісту: ", а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 38289 (тридцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 23 коп." Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В цілому висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам, здійсненим у рішенні місцевого господарського суду.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
Твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього основного боргу до закінчення графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ, а відповідно і нарахування на неї інфляційних втрат, 3% річних та пені, а також про порушення судом вимог ст.ст. 529, 530 ЦК України, п. 12 Положення №187 від 22.03.2017, п. 10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", суд відхилив, оскільки не доведено укладення сторонами додаткової угоди про внесення змін до визначеного у ньому порядку розрахунків та його доповнення графіком погашення заборгованості, без яких, в силу п. 11.3 Договору зміни до цього договору (пп. 2 п. 11.3) не можуть бути застосовані до відносин сторін за ним.
Суд також відхилив посилання відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, зазначивши, що на час розгляду справи судом першої інстанції це рішення не набрало законної сили, а отже, не могло враховуватися. А під час апеляційного розгляду справи вказане рішення в адміністративній справі переглядається судом касаційної інстанції.
Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що таким, який відповідає періодам існування заборгованості, законодавчо визначеному порядку нарахування у заявлених позивачем межах позовних вимог, є розмір інфляційних втрат у розмірі 640 255,36 грн.
4. Стислий виклад змісту вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням та постановою, відповідач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.
4.1.1. Суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму матеріального права - постанову Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758", внаслідок чого дійшли помилкового висновку про наявність боргу у ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" перед позивачем у розмірі 1 543 576,33 грн.
У зазначеному аспекті скаржник посилається на те, що позивач нарахував відповідачу заборгованість за поставлений природний газ, виходячи з регульованого тарифу на природний газ у розмірі 4 942,00 грн за 1000 куб.м. з ПДВ - 5 930,40 грн (колонка №3 розрахунку) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016).
Проте рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758" з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 зазначене рішення залишено без змін. Отже, судове рішення набрало законної сили 08.07.2019.
Враховуючи це, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин зазначену вище постанову Кабінету Міністрів України №315.
Натомість, за твердженням відповідача, суди повинні були застосувати постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №234, відповідно до якої регульована ціна на газ для виробників теплової енергії для населення становить 1770,74 грн за 1000,00 куб.м. (всього з ПДВ - 2124,89 грн).
4.1.2. Пунктом 4 Положення №758 визначено обов`язок АТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.
Здійснивши розрахунок за спірним договором за регульованою ціною газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №234, відповідач стверджує, що вартість поставленого газу обсягом 1104,417 м.куб. за спірним договором становить 2 246 764,64 грн, тоді як відповідач здійснив оплати за Договором на загальну суму 4 936 058,07 грн. Отже, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем у розмірі 1543576,33 грн, а є переплата на суму 2 589 293,43 грн.
Відтак підстави стягувати 3% річних та інфляційні втрати відсутні, оскільки відсутня основна заборгованість.
4.1.3. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати у постанові від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц та постанові Верховного Суду від 20.03.2018 №910/7749/17, що є порушенням ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч.4 ст.236 ГПК України.
Зокрема, у постанові Великої Палати викладено висновок про те, що у разі відміни судом акту, яким встановлено тарифи на житлово-комунальні послуги, за зверненням споживача, їх виконавець (постачальник) повинен здійснити перерахунок.
Отже, враховуючи ухвалення судового рішення у справі №826/9665/16, яким визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758" з моменту її прийняття, відсутні підстави для застосування тарифів - регульованої ціни на газ, що були встановлені нечинною постановою, за спожитий відповідачем газ за Договором.
4.2. Відзиву на касаційну скаргу відповідача позивач не надав.
4.3. Водночас, АТ "НАК "Нафтогаз України" також звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 186134,59 грн та інфляційних втрат у розмірі 33997,60 грн. У цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 186134,59 грн та інфляційних втрат у розмірі 33997,60 грн. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6603,97 грн за розгляд касаційної скарги покласти на відповідача.
4.3.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на неправомірне зменшення до 50% заявленої позивачем до стягнення пені судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд.
У зазначеному аспекті позивач вказує на неправильне застосування судами ст.233 Господарського кодексу України, стверджуючи, що суди не з`ясували усіх обставин, наявність яких дозволяє зменшувати пеню. А саме, йдеться про неврахування інтересів позивача. Після винесення рішення судом першої інстанції відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на погашення боргу за Договором. Нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з сумою основного боргу та строком невиконання основного зобов`язання - 2 роки 10 місяців.
Відсутність вини відповідача у виникненні прострочення виконання зобов`язання за договором не є винятковою обставиною для зменшення законно нарахованої позивачем та заявленої до стягнення пені, як і скрутний фінансовий стан відповідача. Натомість, суди взагалі не надали оцінки майновому стану сторін та інтересам позивача, що призвело до порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України.
4.3.2. Крім того, позивач стверджує, що у наданих до суду розрахунках правильно обрахував розміри заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, врахувавши при цьому правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2018 у справі №904/10242/17 та від 04.12.2018 у справі №913/63/18. Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс, а одержані таким чином результатами підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
4.4. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" відповідач заперечує проти її задоволення, зазначаючи таке.
Судами правомірно було застосовано положення ст.233 Господарського кодексу України. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно встановив фактичні обставини та оцінив письмові докази, які наявні у матеріалах справи, що підтверджують винятковість обставин, виходячи з інтересів сторін. В цілому висновки та аргументи відповідача у цій частині ґрунтуються на висновках, здійснених судами попередніх інстанцій у судових рішеннях, які переглядаються.
У підтвердження правильності позиції судів попередніх інстанцій, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №910/1175/19.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК України).
5.2. Щодо суті касаційних скарг
5.2.1. Спір у справі стосується питання наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором, що виникла внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого позивачем природного газу, а також нарахованих на суму заборгованості 3% річних, інфляційних втрат та пені.
5.2.2. Згідно з ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.
5.2.3. Суди попередніх інстанцій, оцінивши подані сторонами та наявні у матеріалах справи докази, врахувавши часткове погашення відповідачем заборгованості під час розгляду справи у суді першої інстанції, встановили, що розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача за Договором становить 1 543 576,33 грн.
Як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, відповідач по суті погоджувався з визначеними позивачем обсягами поставленого за Договором газу та його ціною. Положення Договору про дійсність умов, якими визначену ціну товару, що поставляється позивачем, відповідач не оспорював. Натомість, позиція відповідача зводилася до відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за Договором, з огляду на наявність Графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32", погоджений з Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією. Як стверджував відповідач, зазначений Графік змінив строк виконання ним зобов`язання з оплати за поставлений позивачем Товар за Договором.
Суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги такі доводи відповідача. Наявність графіку, який не погоджений АТ "НАК "Нафтогаз України", на який посилався відповідач, не змінює умови та порядок розрахунків за Договором. За відсутності факту укладення додаткової угоди про внесення змін до визначеного у Договорі порядку розрахунків, графік, на який посилається відповідач, до спірних правовідносин не застосовується.
5.2.4. Водночас, позиція відповідача змінилася у суді касаційної інстанції. Так, вимоги його касаційної скарги по суті обґрунтовані лише аргументами про нечинність постанови Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758" згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, яке набрало законної сили 08.07.2019, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції, яке оскаржується.
Про наявність зазначеного рішення адміністративного суду відповідач вперше вказав у відзиві на апеляційну скаргу позивача. Проте, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції не міг враховувати зазначене рішення адміністративного суду під час вирішення спору по суті, оскільки його не існувало на час розгляду справи місцевим господарським судом.
Щодо неврахування зазначеного рішення судом апеляційної інстанції необхідно зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, відхиливши посилання відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, суд апеляційної інстанції не порушив норм процесуального права та переглянув ухвалене у справі рішення суду першої інстанції в межах визначеної законом компетенції.
5.2.5. Водночас, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Правовідносини, щодо яких виник спір у цій справі, є цивільно-правовими та стосуються належного виконання сторонами Договору взятих на себе обов`язків. Водночас, необхідно констатувати, що правовідносини з приводу постачання природного газу певною мірою зазначають регулюючого впливу держави, як то, наприклад, встановлення для позивача регульованої ціни для продажу природного газу різним категоріям споживачів, перерахування субвенцій з державного чи місцевого бюджетів на погашення наданих пільг та субсидій певним категоріям споживачів, затвердження обов`язкових правил щодо обліку природного газу під час його постачання та споживання для суб`єктів цих правовідносин тощо.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з Договору, укладеного сторонами спору 06.10.2016. Дійсність жодного з положень Договору сторони не оспорюють, що підтверджується матеріалами цієї справи.
Відповідно до приписів ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Ціна, відображена у п.5.2 Договору, погоджена сторонами у розмірі 4942,00 грн за 1000,00 куб.метрів природного газу без ПДВ. Усього до сплати з ПДВ - 5930,40 грн. Ціна визначена сторонами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (п.5.1 Договору).
У додатковій угоді №2 до Договору від 31.03.2017 сторони виклали п.5.1 Договору у такій редакції: "Ціна (без урахування тарифів та на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включається до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187".
Тобто, при визначенні ціни природного газу сторони враховують відповідні нормативні акти Кабінету Міністрів України.
Водночас, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України), а правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Товар був посталений позивачем за ціною, погодженою сторонами у Договорі. Відповідач цей факт не заперечує та оплачував вартість поставленого природного газу за такою ціною. Вимоги позивача про сплату заборгованості за поставлений ним товар на підставі ціни, визначеної сторонами у Договорі, є правомірними та ґрунтуються на законі. При цьому, помилковим є ототожнення скаржником поняття "тарифу" з ціною товару, визначеною у Договорі, а затвердження для позивача регульованої ціни продажу природного газу для конкретних категорій споживачів, не змінює факту погодження ціни Товару сторонами спору.
Посилання скаржника у зазначеному контексті на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, є помилковим, оскільки висновки здійснені у зазначеній справі Верховним Судом стосуються застосування ст.16 ЦК України, ст.21 Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тобто не є релевантними для цієї справи, предметом спору у якій є стягнення заборгованості за договором постачання природного газу.
Отже, Суд не приймає до уваги доводи скаржника про відсутність у нього заборгованості за поставлений Товар перед позивачем з посиланням на зазначене рішення в адміністративній справі. Суд враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, якими підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений згідно з Договором природний газ, та погоджується з висновками про необхідність задоволення позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України".
Отже, звертаючись з касаційною скаргою у цій справі, відповідач не довів неправильне застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються. За результатами перегляду справи в касаційному порядку, Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини, з правильним застосуванням до них норм матеріального права. Порушень норм процесуального права не встановлено.
5.2.6. Щодо касаційної скарги позивача, Суд зазначає таке. Позивач оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій в частині висновків про зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором, а також в частині незадоволених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.
5.2.7. У вирішенні питання, яке скаржник піднімає у своїй касаційній скарзі щодо зменшення судом розміру пені, заявленої до стягнення, Суд звертається до усталеної правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18 та від 10.02.2020 у справі №910/1175/19.
Так, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України.
Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу Українивирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.
У цій конкретній справі при вирішенні питання зменшення пені суди врахували ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним Договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, і те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання являється населення.
Посилання в касаційній скарзі на те, що судами не враховано інтереси позивача, Судом не приймаються, оскільки такі доводи спростовуються змістом ухвалених у справі рішення та постанови, що оскаржується.
5.2.8. Щодо доводів скаржника про неправильно здійснені розрахунки судом апеляційної інстанції інфляційних втрат, заявлених до стягнення з відповідача, Суд зазначає таке.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Суд апеляційної інстанцій, здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, встановив їх дійсний розмір за зобов`язаннями відповідача у спірний період на суму 640 255,36 грн, навівши детальне обґрунтування своїх висновків у постанові, що оскаржується. Суд касаційної інстанції перевірив цей розрахунок та погоджується з ним. Натомість, скаржник посилається лише на неврахування апеляційним господарськими судами викладеного у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17 та від 04.12.2018 у справі № 913/63/18. Проте предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у зазначених справах та справі, яка розглядається, є різними, що виключає застосування викладеної у зазначених постановах правової позиції Верховного Суду під час вирішення цього спору, що виник не з подібних правовідносин.
Отже, звертаючись з касаційною скаргою, позивач також не довів неправильне застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування чи зміни постанови та рішення, які оскаржуються.
5.2.9. Таким чином, за результатами перегляду справи в касаційному порядку, Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації судами попередніх інстанцій спірних правовідносини, з правильним застосуванням до них норм матеріального права. Порушень норм процесуального права не встановлено.
6. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд залишає касаційні скарги позивача та відповідача без задоволення, а постанову та рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
7. Судові витрати
7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на скаржників.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 у справі №910/1193/19 залишити без змін.
4.Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 у справі №910/1193/19.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко